Особистості: ДОРОГА ДО СЕБЕ ЯК І ДОРОГА ДО БОГА У КОЖНОГО СВОЯ
«Блажен, хто вміє горіти,
Бо після нього залишається попіл,
А не гній…»
Ці рядки з поезії Валер’яна Поліщука, якого відносять до когорти поетів «Розстріляного відродження», цілком можна взяти за епіграф до життєвого кредо відомого українського підприємця, політика і великого патріота Петра Мороза. Наші шановні читачі вже мали змогу познайомитися з паном Петром у попередніх числах нашого журналу - інтерв’ю … (назва статті про Мороза) привернуло до себе увагу багатьох. То ж нині пропонуємо вашій увазі розкриття ще однієї грані пана Мороза – його політичної діяльності та громадянської позиції. Адже коли така позиція, дійсно є, і людина не зрікається її на угоду кон’юнктурі сьогодення, це багато важить у непростій ситуації українського політикуму.
- Пане Петре, ви вже декілька скликань поспіль є депутатом, як зараз модно говорити, органів місцевого самоврядування: Білоцерківської міської та Київської обласної рад, але окрім цього ви відомий на всю Україну підприємець і меценат. Навіщо Вам ще й цей шмат роботи, який напевно забирає не менше сил та енергії, аніж Ваша основна робота?
- Я був депутатом Київської обласної ради 22 скликання 1994-1998 років, потім обирався до Білоцерківської міської ради і зараз знову депутат обласної ради. Таке ось вийшло коло, але повірте, що представництво у владі, ніколи не було для мене самоціллю. Влада заради влади, для мене не існує. Я, завжди був незручним депутатом, завжди мав свою точку зору і відстоював її, через що нерідко виникали певні протистояння позицій. Напевно моя основна професія наклала відбиток на все, чим я займаюся, тобто: я ніколи не даю нездійснених обіцянок, а лише ті, які 100-відсотково зможу виконати. Це стосується і виборців, тому вважаю просто непристойним «водити за ніс» будь-кого, для мене глибоко аморальною є позиція тих, хто іде в депутати заради особистого збагачення, коштом довіри виборців.
- Як працюється у Київській обласній раді з огляду на сучасний політичний контекст?
- До Київської обласної ради я прийшов за квотою блоку „Костенка-Плюща”. Наше представництво складається з п’яти депутатів, а більшість, як майже, скрізь по київській області, має БЮТ. Звичайно, інтерес до столичної області особливий, то ж і робота в перші тижні ускладнювалася політичними потрясіннями. Проте, я вже тоді висловив таку думку: «Хлопці, вибори закінчилися і ми маємо реально працювати на своїх виборців, бо коли ми будемо лише дивитися на те, що робиться у Верховній Раді, виборці Київщини так і залишаться з нашими ж порожніми обіцянками і наступного разу вже не те, що не оберуть, а будуть ганьбити. Хіба заради цього ми отримали депутатський мандат?» Незважаючи на незначне представництво нашого блоку, свою позицію направлену на покращення життя наших виборців, ми відстоюватимемо наполегливо і послідовно.
Як фахівець з енергозбереження вважаю, що у зв’язку з нинішньою ситуацією на ринку енергоносіїв, ми повинні цій темі приділяти особливу увагу. Фахівцями нашого підприємства була розроблена ціла програма енергозбереження.
Проте, не секрет, що є депутати, котрі спішать, наприклад, до бюджетного комітету. І своє головне завдання бачать в тому щоб „ділити”, а прямо кажучи „роздерабанювати”, висловлюючись їхньою лексикою, все, що ще залишилося від попередників.
Допоки, будуть існувати такі підходи на рівні області, чи усієї країни, повірте, далеко не зайдемо. Про яку Європу мова?
На моє переконання одним із головних завдань області, країни в цілому є сприяння у налагодженні виробництва різних форм власності. А це і нові робочі місця і матеріальна незалежність громадян, міцність самої держави. Основа будь якої нормальної держави – це середній клас. У нас же його формування, якщо й відбувається, то всупереч державі, а не завдяки.
- Ваша позиція чітко свідчить про те, що свою діяльність ви спрямовуєте в господарське русло, а не скочуєтеся до популізму, яке плутають з ідеологією, а тут ще політ реформа. Як працюватиме обласна рада в нових умовах, чи достатньо підготовлені вони для складної роботи?
- Я згоден, що проблема є і у непідготовленості великої кількості депутатів, які прийшли у місцеві ради, до депутатської діяльності. Щоб туди потрапити було кинуте все: гроші, зв’язки, навіть використаний кримінал, а от, щоб працювати - вже навиків не вистачає. Досвід, справа наживна, як кажуть, було б лише бажання. Поки що, на жаль, і в Київській облраді і в ряді інших, йде, просто перетягування канату, а не конструктивна робота. Один з мінусів, як на мене, партійних виборів – відсутність зворотного зв’язку, а значить і відповідальності перед виборцями. Обрали партію і шукай вітру в полі. На мою думку і кількість депутатів має бути скорочена вдвічі, адже все це кошти народу. Звичайно, це лише перші вибори за партійними списками і з часом і самі партії ретельніше підходитимуть до формування партійних виборчих сприсків і виборці стануть мудрішими. Але ж не хочеться марнувати задарма цих п’ять років. Дуже дорого вони коштуватимуть Україні.
Стосовно ж цієї горезвісної політреформи, то, я можу сказати словами східних мудреців – кожне вино повинне вистоятися. Все було зроблено передчасно, життя саме б внесло корективи і в Конституцію і в інші сфери життя. Оця політична недолугість ледь не поставила країну після виборів на межу політичного і правового хаосу, а її негативні наслідки ще не раз наздоженуть нас у майбутньому.
- Ви керівник розгалуженого великого підприємства і повсякденний досвід спілкування з партнерами, працівниками напевно допомагає вам й на політичний ниві?
- Можна сказати, що так, бо в нас, як і в державі існує 24 представництва в кожній області. Але на відміну від країни, столиця наша у Білій Церкві. До нас приїздять представники з Ужгорода і Луганська, Чернігова і Севастополя, але ми ніколи не ділимо їх за регіональною ознакою, головне це спільна справа яка нас об’єднує. Безперечно існують відмінності у поглядах, але ми думаємо, сперечаємося і в результаті знаходимо компроміс, який задовольняє всіх. Головне набратися терпіння, взяти голову в руки і вислухати всіх. У кожної людини є своє раціональне зерно. На мою думку світ зміниться лише тоді, коли до влади прийдуть молоді, освічені люди, не обтяжені стереотипами минулого. Щодо консолідації суспільства, об’єднання Сходу і Заходу України то ми це робимо природними методами: запрошуємо до себе на практику студентів, наприклад, Острозької академії, вони живуть в одному гуртожитку із студентами Київського будівельного університету, спілкуються, переймаються інтересами одне одного. За ними, я вважаю, майбутнє.
Та й після Помаранчевої революції іншими стали ми всі. Суспільство вже не можливо буде задурити чи приспати. Зрештою, це процес формування нації. На День шахтаря донецька делегація шахтарів приїхала у Львів, подивилася, що їхні побратими по нелегкій праці так само важко працюють у вугільних копальнях. Вони поспілкувалися і можливо, позбулися більшості нав’язаних колишньою ідеологією стереотипів. Потім львів’яни поїдуть до Донецька. Коли протистояння і нетерпимість зникнуть на рівні простих людей, уже ніяким політтехнологам не вдасться розхитати суспільний мир в Україні. Багато проблем взагалі роздутих і надуманих. Адже на Донбасі дуже багато вихідців з українських сіл і містечок, яких доля і злидні загнали у цей край і вони просто ображені на державу, яка їх зрусифікувала, заставила адаптуватися до інших умов життя і потрібен час та терпіння аби знову цих людей, а найголовніше їхніх дітей та онуків, повернути обличчям до українських цінностей. Це ще одне завдання держави.
- Ви, пане Петре у своїй розмові згадали ідеали Майдану, можливо, після останніх політичних подій, тема Майдану, звучить вже зовсім по-іншому, але ж, зрештою, ми виборювали там не лише Президента Ющенка, але насамперед відстоювали своє право на Свободу. Я знаю, що ви також були активним учасником Помаранчевої революції, але не в Києві на Майдані, а у своїй рідній Білій Церкві, і, ваша принципова позиція, також була не до вподоби багатьом.
- Так, дійсно Помаранчева революція стала справжнім катарсисом не для одного покоління українців і ще має пройти час, щоб ми по-справжньому відчули на собі її наслідки. Насамперед, це стосується молоді, я – оптиміст і переконаний, що істинні здобутки революції належать не Ющенку, і не Тимошенко, чи іншим політикам. Вони, насамперед, належать нації! Кожен прожитий день працює на Україну.
У нашій Білій Церкві, як і в інших містах тогочасної України, народ воєдино підтримав Віктора Ющенка, але міський голова Геннадій Шуліпа, мав на цей рахунок іншу думку і все робив для того, аби вибори нещадно фальшували. Особисто я з цим миритися не міг, і вийшов з ініціативою про висловлення недовіри меру Білої Церкви. Але, щоб це здійснити, потрібно було скликати позачергову сесію міської ради, а щоб її скликати, потрібно зібрати не менше 20 підписів депутатів. І, я поїхав їх збирати. Ось тоді і настав час істини для всіх, хто був за Україну і за народ лише на словах, і, хто дійсно не злякався небезпеки, а проявив свою громадянську позицію. Мера тоді таки зняли, потім він поновився по суду. Але урок був зроблений для всіх (хто, звісно, здатен його засвоїти), що мер – це передусім, менеджер, якого найняла міська громада до себе на роботу вести міську господарку. Часи сидіння у президіях весільних генералів повинні назавжди відійти в минуле. Думаю, що нам вдалося поламати десятиріччями нав’язані стереотипи, і парламентські вибори - 2006, вже зовсім за іншими правилами.
Стосовно останніх політичних подій, то я б не ставився до них так трагічно. Універсал, став для всіх тією формою єднання, якою вона була прийнятною для різних політичних сил. Для комуністів це, взагалі, останній політичний сезон, соціалісти ще якусь дещицю місць у парламенті візьмуть, а загалом, ми рухаємося до світової двох- чи трьох-партійної системи. Коли будуть між собою конкурувати декілька лівих та правих партій.
- Ви належите до Української народної партії, яким ви бачите подальший шлях Української народної партії, та чи зможе вона в майбутньому відвоювати свої позиції на політичному небосхилі, адже потенціал величезний?
- Я є рядовим членом УНП і на місці Юрія Костенка та інших партійних функціонерів перш за все провів би люстрацію партійних рядів, зробив би аналіз усіх помилок і прорахунків, позаяк навіщо мати такі обласні осередки в яких результат близький до нульового. Членів партії більше ніж відданих голосів за партію. Виходить самі за себе вони також не голосували. Це ж нонсенс.
Водночас, без правоцентристської партії, яка передусім захищає національні інтереси корінної нації, я просто не уявляю українського політикуму. До партії, передусім, мають прийти нові люди, влити свіжу кров у її ряди.
Можливо я скажу неординарну річ, але успіху і довіри людей досягне та партія, яка, по-перше діятиме за біблійними принципами, по-друге, житиме за законами природи. Це, звичайно, не означає, що ми повинні вдягатися у шкури і йти назад до первісного існування, але варто вчитися у всього живого, як вони будують своє життя. Адже в таїні природи закладений великий сенс буття і організація суспільних відносин, як не дивно. Та, структура за якою побудована бджолина сім’я є, просто, ідеалом соціалізму. А лелеки, які весь час повертаються до свого гнізда, долаючи при цьому тисячі кілометрів, адже вони чудово могли б жити в Африці, де вічне літо, а ні. Хіба це не аналогія з нашими заробітчанами, які створили вже четверту хвилю на еміграції?
Тобто лише гармонія стосунків і серед людей і у суспільних взаєминах допоможе Україні знайти свій шлях.
- У вас дивне поєднання прагматика, вольової і вимогливої людини до себе і до оточуючих і водночас романтика і лірика. Не заважає така духовна організація?
- Якщо людина не буде з любов’ю, з певними елементами ідеалізації свого, то вона перетвориться на біоробота. Ми українці, - непереборні мрійники. На моє переконання етнічний українець, де б він не народився і не жив, рано чи пізно прийде до свого генетичного коріння, лише не варто з цим поспішати.
Дорога до себе, як і дорога до Бога у кожного своя.
Розмову вів Ігор КРАВЧУК
