Cучасне козацтво: КОЗАЦЬКИЙ РУХ НА ЧЕРКАЩИНІ
Черкащина – земля із надзвичайно потужною енергетикою. Перші поселення датуються І тисячоліттям до нашої ери. Саме тут кілька століть тому вирувала козацька вольниця. З Черкащиною пов’язані імена Северина Наливайка, Максима Залізняка, Богдана Хмельницького. Цей край дав Україні неперевершеного генія Тараса Шевченка.
Ніколи не переводився на цій землі героїчний патріотизм, дух свободи і справедливості. Черкащина – центр Гайдамацького руху, Коліївщини, повстанських загонів 1919 року, партизанів часів Другої світової війни.
Тож не дивно, що і зараз козацький рух на Черкащині стрімко розвивається, набуваючи все більшої популярності.
Елеонора Антонівна ЛЕВИЦЬКА, начальник Головного управління з питань внутрішньої політики Черкаської обласної державної адміністрації. Закінчила юридичний факультет Київського університету. З 1990 по 2006 рр. працювала в обласному управлінні юстиції, зокрема на посадах начальника відділу кадрової роботи, заступника начальника обласного відділу юстиції, начальника відділу кадрової роботи із загальних питань організаційного кадрового забезпечення. З 7 лютого 2006 року призначена на посаду начальника Головного управління з питань внутрішньої політики.
– Жінка, яка займає таку відповідальну посаду, безумовно, викликає повагу. Розкажіть детальніше, в чому саме полягає ваша робота, чи допомагають вам місцеві козацькі організації?
– Ми працюємо з усіма громадськими організаціями, політичними партіями, релігійними громадами, національними меншинами та ЗМІ. Усе це входить до нашої компетенції. Крім того, займаємося книговиданням, співпрацюємо з обласними поліграфічними підприємствами, але найбільше – з козацькими організаціями. Адже Черкащина – козацька земля, над якою витає дух Богдана Хмельницького.
Люди повинні відчувати причетність до процесів державотворення. Усього в Черкаській області зареєстровано 12 козацьких товариств. Саме козацтво зберігає культурні надбання та прагне до активної, корисної для суспільства роботи.
Після того, як на Покрову козаки пройшли строєм по місту, їх популярність значно зросла. Вже зараз багато молоді почало вступати до лав козацтва, і це приємно, адже саме з такого юного віку треба виховувати любов до своєї історії, звичаїв, традицій та гордості за своїх предків.
Ми тісно співпрацюємо з обласним отаманом Олександром Вікторовичем Тузом.
Наш Голова Черкаської облдержадміністрації Олександр Володимирович Черевко – генерал-хорунжий Українського козацтва. На Покрову Олександр Вікторович вручив йому універсал на підтвердження цього звання.
Я теж козачка – і за духом, і офіційно. Маю звання полковника, до того ж обрана берегинею Черкаського козацтва.
Козацтво мені допомагає у роботі й ніколи не підводить. Ми провели чотири фестивалі національних меншин, брали участь у відкритті садиби В’ячеслава Чорновола у Звенигородському районі, проводили великий захід в Чигирині – заклали капсулу під відбудову резиденції Богдана Хмельницького. Наші козаки брали участь у заходах релігійного спрямування – у Києві несли мощі Святої Варвари.
Крім того, козацтво Черкащини допомагає міліції в забезпеченні громадського порядку.
Сергій Петрович ВЕРЕТИК, перший заступник начальника Головного управління облдержадміністрації, начальник управління суспільно-політичного аналізу прогнозування та маркетингу
– Традиційно правління внутрішньої політики займається громадськими організаціями, а однією з провідних організацій у нас є Українське козацтво. Відчувається, що воно переростає статус громадського об’єднання, тож потрібно розвиватися і рухатися далі. Треба працювати в напрямку економічного розвитку і законодавчого забезпечення. Але найголовніше, що стає дедалі помітнішим, це те, що Українське козацтво – потужна громадська організація.
Павло ПОЧАПСЬКИЙ, генеральний директор Черкаського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України”
– Ви належите до засновників козацького руху Черкащини. Розкажіть, як вам працюється на цій ниві?
– Цього року ми повинні взяти активну участь у святкування 9 Травня, достойно представивши Черкаське козацтво. Досвід у нас чималий, та й козацьких осередків вистачає. Це представники Українського козацтва: Маньківської, Хрестинівської та Уманської козацьких сотень, що створені на базі дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії “Хліб України”, хлібна база № 86 в Хрестинівці, хлібоприймальне підприємство в смт. Маньківці, на станції Поташ і Уманському елеваторі. Отаманом сьогодні там є Василь Ліщинський, у Маньківці – Поташ, у Христинівці – Микола Передерій та Микола Саковський. Вони не лише керівники козацьких підрозділів, а й директори підприємств.
Сьогодні ці козацькі підрозділи повністю сформовані, є вся відповідна документація, що засвідчує їх як районні громадські осередки, що діють згідно з планами, відпрацьованими у райдержадміністраціях.
Козаки беруть активну участь у житті свого району, у відродженні традицій, відновленні культурної спадщини тощо. Вони співпрацюють з підрозділами МВС України, допомагають в охороні громадського порядку. Наша мета – вдосконалення просвітницької діяльності козацьких сотень: це робота з школярами, студентами, залучення їх до діяльності козацтва.
Де ж іще розвивати козацький рух, як не у нас, на Черкащині? Саме тут історична спадщина гетьмана всієї України Богдана Хмельницького. Саме на цій благословенній землі народився Тарас Шевченко.
Звенигородщина, Канівщина, Чигиринщина, Черкащина, Уманщина, Христинівщина і Маньківка – землі, що відзначилися неабиякими козацькими звитягами. Сьогодні на Уманщині повністю сформована сотня Івана Богуна, на Маньківщині – Максима Залізняка, на Хрестинівщині – Івана Богуна.
Але ми не зупиняємося на досягнутому. Нещодавно генерал-хорунжий Віктор Миколайович Вусик взявся за відновлення козацької спадщини Жашківського району. Зараз ми займаємося оформленням документації осередку, введенням його в законодавче поле, а 25 березня виїжджаємо з усією козацькою старшиною до Жашкова для проведення посвяти 60-ти козаків і козачок.
Одним з головних завдань сьогодні є максимальне залучення молоді до лав козацтва. Хочемо, щоб у шкільних програмах передбачався спеціальний урок з історії українського козацтва.
Плануємо співпрацю з Черкаським університетом, де ректором є Юрій Григорович Лєга. У нас є всі умови для створення при канцелярії окремого молодіжного полку.
Ми повинні залучити принаймні сотню студентів, починаючи з першого-другого курсу. Через чотири-п’ять років це буде дорослий козацький загін. А потім, у перспективі, щороку долучати нових студентів. З ректором уже все погоджено, щодо фінансового забезпечення, то ним займеться Державна акціонерна компанія “Хліб України”, яка має відповідні ресурси.
– Як виникла ідея створення козацтва на Черкащині?
– Чотири роки тому я зустрівся зі своїм земляком Андрієм Дрофою (ми з одного, Маньківського, району: він з Кищениць, а я з Іваньківки), який розповів мені про свою козацьку діяльність у Білій Церкві.
Тоді я й вирішив долучитися до цієї справи. Тим більше, що Богдан Хмельницький творив незалежну Українську державу тут, у Чигирині. Я зважив свої можливості. У державній акціонерній компанії “Україна” на території Черкащини розміщено низку моїх підприємств, на базі яких можна створити козацькі сотні і загони.
Козацтвом я зацікавився ще завдяки одній події – виходу книги мера міста Умань, кандидата історичних наук Бодрова Юрія Івановича, присвяченої козацькому рухові на Черкащині. З неї я дізнався про своїх пращурів, прізвище яких було Почапський. У книзі зазначено четверо козаків із таким прізвищем. Саме тоді я зрозумів, що козацтво – це моя справа. Мене підтримав син, друзі та знайомі. Зараз ми працюємо і досить швидко розвиваємося.
До Покрови плануємо завершити оздоблення пам’ятника Богдану Хмельницькому, відновити його резиденцію. Повністю реставровано храм Святого Петра і Павла, завершується будівництво гроту і канцелярії.
На жаль, є й неприємні факти. Нещодавно у Городищі вулицю Петра Сагайдачного перейменували на вулицю Ворошилова.
Також мені доводиться спілкуватися з представниками Канадської діаспори, адже там проживає багато українців. Наприклад, я подарував булаву Альберту Стельмаху, губернатору одного зі штатів Канади, яку він повісив у своєму офісі.
Крім того, я вважаю перспективним гетьмана Богдана Скоропадського. Саме в Чигирині його було обрано почесним отаманом Вільного Українського козацтва, згодом він став гетьманом і засновником Другого гетьманату, який мав законодавче наповнення і повністю відповідав всім канонам козацької держави.
Олександр ТУЗ, крайовий отаман Черкаського крайового товариства Українського козацтва, генерал-осавул
– Розкажіть про себе та свою роль у житті козацтва.
– У рік проголошення незалежності я закінчив юридичний факультет Київського державного університету. Працював юристом у приватній організації та адвокатом у суді, а потім очолив свою підприємницьку структуру, що мала широкий спектр діяльності: торгівля, СТО, будівництво.
У козацтві я з 1995 року, ще за часі гетьманування Володимира Муляви. Прийшов сюди старшим лейтенантом і був призначений осавулом сотні. Сам я інструктор з рукопашного бою, тож очолив спортивний напрямок. Потім мене запросили до Черкаського козацького полку.
У 1997 році створив і очолив козацьку охоронну структуру. Наша фірма називається “Філін”. Спочатку нас сприймали як бойовий підрозділ незрозумілого призначення. Сьогодні мої хлопці спільно з батальйоном ППС займаються охороною правопорядку в місті.
Любов до порядку та фізичної активності у мене з дитинства. З 1979 по 1981 рік я навчався в Балтійському морехідному училищі, що в Калінінградській області. Там знаходилася частина морської піхоти, і нам, як курсантам, дозволяли відвідувати їхні тренування. Там і захопився рукопашним боєм. Потім сам займався тренерською роботою.
Зараз отримую листи від колишніх учнів, деякі живуть у Канаді. Вони пишуть, що наш рукопашний бій став їм у пригоді. Прийшовши до спортивної зали, хлопці показували свої вміння і навики, що викликало повагу до них у інших людей.
Я, як і належить козаку, не тільки пропагую, а й сам веду здоровий спосіб життя. Тричі на тиждень тренуюся в клубі важкої атлетики, двічі – займаюся рукопашним боєм. Сьогодні я 12 разів підтягуюся на перекладині, 50 разів віджимаються від підлоги, виконую вправи зі штангою. Як бачите, у свої 46 років я маю відмінну форму.
