Cпорт: ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ШКОЛИ БОЙОВОГО ГОПАКА

Український танець Гопак у кожній країні світу знають як візитку України. Немає і в Україні фольклорного танцювального ансамблю, в репертуарі якого не було б знаменитого Гопака чи людини, яка б його хоч раз не бачила. Та далеко не всі, дивлячись на козацький запальний танець, здогадуються, що у традиційних рухах збереглася не лише духовність і містика глибини тисячоліть, а й гармонійна система древнього військового мистецтва наших пращурів. Недаремно говорять, що все нове – це добре забуте старе, а в даному випадку, збережений для нас у танці комплекс бойових і спортивних вправ.

Історія тихо виношує для себе таких цікавих людей, яким потім довіряє розкривати свої таємниці. Коли б здавалося безповоротно втрачено якусь ланку, яка пов’язує нас із минулим, все-таки знаходиться людина, здатна перекинути до нього місток і продовжити давно започаткований процес. Саме такою людиною є Володимир Пилат – засновник і Верховний Учитель Бойового Гопака. Першими вчителями Володимира був його батько, який досконало володів боротьбою, і дід – особистий охоронець австрійського цісаря Франца Йосифа ІІ (вибраний один із сотні). Перш ніж почати роботу над відродженням Бойового Гопака В.С.Пилат упродовж сімнадцяти років вивчав кіокушин карате, вісім років був сенсеєм. Паралельно з кіокушином пан Володимир вивчав такі стилі, як годзю-рю, соне, шотокан карате, кік-боксинг, джиу-джитсу, айкідо.

У селі Завидовичі поблизу Городка, звідки родом його родина, і де свого часу стояв табором Богдан Хмельницький, завжди була школа, в якій вчили дітей боротися. Такі школи були практично в кожному селі, і завжди в них був майстер, що вчив дітей битися, боротися, розвивати в собі силу і захищати себе та своє село від нападників. За це односельчани давали йому харчі. Майстер бойових мистецтв не мусив займатися городом, скотарством, а лише підготовкою молодих воїнів. У нашому народі ніколи не згасало передавання знань, які усно і на практиці переходили від покоління до покоління.

Елементи боротьби, котрі показували В.С.Пилату дід чи батько, на перший погляд пану Володимиру здавалися нераціональними, а іноді й нереальними. Лише згодом, коли за плечима був великий бойовий досвід, до Учителя прийшло розуміння їхнього змісту і значення. Саме тоді він остаточно переконався, що це є досить потужна техніка, яка при правильному використанні здатна творити дива і допомагати мужньо і з легкістю перемагати будь-якого суперника.

Роботу з відродження Бойового Гопака Учитель розпочав у 1985 році. У цьому самому році він започаткував експериментальну школу з дослідження Гопака як бойового мистецтва. Від самого початку народження Бойового Гопака вже було видно, що є велике зацікавлення молоді до відродженого козацького лицарського мистецтва. Дійсно, чим українці гірші, скажімо, від корейців, які завдяки своїй боротьбі – тейквондо, піднятій урядом до рівня національної, стали відомі цілому світові.

Кількість учнів та учителів Бойового Гопака щороку зростала, щоразу гостріше поставала проблема забезпечення навчальною літературою, тому у 1999 р. Верховний Учитель видав навчально-методичний підручник "Бойовий Гопак". У 2001-му було створено і зареєстровано Міжнародну Федерацію Бойового Гопака, яка займається поширенням Бойового Гопака за межами країни.

Учні постійно беруть участь у гопаківських та міжстильових змаганнях і фестивалях, де постійно займають призові місця. Із 7 по 15 жовтня 2001 р. у місті Черджоу в Південній Кореї відбувся IV всесвітній фестиваль бойових мистецтв, на який була запрошена збірна команда України з Бойового Гопака. Виступи гопаківців на фоні 30-ти стилів національних бойових мистецтв різних країн світу були визнані журі фестивалю одними з найкращих. Бойовий Гопак настільки сподобався гостям і учасникам фестивалю, що навіть монахи зі славнозвісного монастиря Шаолінь виявили бажання поділитися деякими таємницями свого бойового мистецтва і вивчити кілька елементів техніки Бойового Гопака. На знак поваги між двома школами відбувся обмін подарунками. Бібліотека Шаоліню поповнилася навчально-методичним підручником "Бойовий Гопак", а українцям на згадку про приємну зустріч залишилася лікувальна піраміда шаолінських монахів.

Цікаво те, що Бойовим Гопаком дуже сильно цікавляться українські дівчата. Це обумовлено історичною спадщиною. Не є таємницею, що в Україні в прадавні часи на території Приазов’я проживало войовниче плем’я жінок, яких свого часу Геродот називав Амазонками. Багато історій і легенд є про княгинь і козачок, жінок отаманів, які відзначалися своїми знаннями в військовій справі, неймовірною сміливістю і мудрістю. Для продовження славних традицій минулого і відродження жіночого бойового мистецтва Центральна Школа Бойового Гопака у 2002-му вирішила відкрити експериментальну школу з українського жіночого бойового мистецтва "Асгарда". Це мистецтво базується на техніці Бойового Гопака, але в ньому враховуються анатомо-фізіологічні можливості жінки. Тут дівчата вивчають боротьбу, техніку і тактику ведення бою, володіння різними видами зброї і систему самозахисту. Допоміжними засобами є знання народної медицини, раціонального харчування і власне жіночих вмінь ведення господарства.

Упродовж 2003–2004 років збірна України із Бойового Гопака та Асгарди кілька разів демонструвала українські бойові мистецтва в Республіці Польща. Поляки були захоплені українськими лицарями і говорили: "Тепер ми розуміємо, чому всі намагання Польщі завоювати Україну терпіли фіаско", "Ваш народ у давнину так активно гартував своє тіло і дух і ви сьогодні достойно продовжуєте стародавні лицарські традиції, саме тому вас ніхто і ніколи не здолає".

У Школі утверджено чотири напрямки розвитку Бойового Гопака: оздоровчий, фольклорно-мистецький, спортивний і бойовий.

Оздоровчий – ідеально підходить людям із вадами здоров’я, які шукають шляхів для гармонійного розвитку тіла, розуму і духу. Оздоровчим Гопаком займаються люди похилого віку, які в силу своїх вікових особливостей не можуть активно навантажувати своє тіло.

Фольклорно-мистецький напрямок орієнтований на творчі особистості, які прагнуть максимально проявити свої здібності, беручи участь у фестивалях, презентаціях та інших показових програмах в Україні та за її межами. Фольклорно-мистецький Гопак приваблює молодь, яка любить зніматися в кіно і мріє стати акторами. Прогресивна гопаківська молодь мріє поставити кільканадцять лицарських опер і виїхати на гастролі до розвинутих країн світу.

Спортивний напрямок розрахований на активних і наполегливих людей, які через утвердження Бойового Гопака на українських та міжнародних міжстильових змаганнях прагнуть утвердити славу українського лицарства, відродити козацьку завзятість, правдоборчий дух та лицарське благородство. Спортивний Гопак дає можливість порівняти і випробувати українське бойове мистецтво в міжстильових змаганнях та універсальних боях у восьмикутнику.

Бойовий напрямок окреслює шлях українського лицаря, який визначився, крокує шляхом захисника Вітчизни, жертовно служить Україні та сприяє утвердженню Правди і Добра. Який гармонійно розвинув у собі три фактори сили – духу, розуму і тіла – та скеровує свою діяльність на утвердження рівності, братерства, миру і любові в ім’я процвітання нашої держави. Цей напрямок передбачає володіння різними видами зброї, а також енергетичними практиками, відкриттям третього ока, трансцидентальною медитацією, підняттям кундаліні та практикою саматхі.

Бойовий Гопак давно перейшов будь-які політичні рамки. Сьогодні ним займаються представники різних партій, релігій, світоглядів. Від самого початку він був організований на загальнодержавницькій позиції і розвивався як національний вид спорту. Бойовий Гопак відповідає найвищим світовим стандартам і максимально пристосований до вимог сучасності. У Бойовому Гопаку відпрацьована навчально-виховна система, в якій утверджено сім рівнів майстерності й чотири напрямки розвитку. Перші три рівні майстерності учнівські: Жовтяк, Сокіл і Яструб (які відповідають ІІІ, ІІ та І спортивним розрядам єдиної кваліфікаційної системи України), проміжний – Джура (відповідає кандидату в майстри спорту єдиної кваліфікаційної системи України), та мистецькі – Козак, Характерник і Волхв (які відповідають званням майстер спорту, майстер спорту міжнародного класу та заслужений майстер спорту). Волхв є найвищим ступенем, де відбувається перехід від чистої фізичної роботи у площину розумової боротьби, духовної та енергетичних практик.

Наталка ПРИСТУП