Незрівнянна Україна: КАЧАНІВКА – ПЕРЛИНА УКРАЇНИ
“Яка, о Господи, Краса!
З усього світу приїжджали
Поети, вчені, співаки
І власноручно залишали
Автограф серця і руки...”
Олександр Ахмет
В Ічнянському районі, що на південному сході Чернігівщини, розташоване мальовниче село Качанівка, яке влітку потопає серед розмаїття квітів і трав. Село малесеньке (майже 40 жителів). І нічим би воно не вирізнялося поміж багатих на чудову природу сіл Полісся, якби не одна важлива обставина.
Саме на території Качанівки упродовж двох століть створювався і майже в цілісності зберігся архітектурно-парковий ансамбль – унікальна пам’ятка кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.
Кожен, хто тут побував, не залишається байдужим до величі й краси садиби, прагне знову і знову повернутися, привізши із собою рідних та друзів. Тому Качанівка з кожним роком стає все відомішою. А для жителів Ічнянщини це не лише перлина духовності та культурного надбання України, а й гордість і шана до славних земляків, які створили таку чудову дивовижну красу з неповторним архітектурним та пейзажним оформленням. Адже це єдиний садибний комплекс в Україні, який дійшов до нашого часу в порівняно непоганому стані, майже з усіма атрибутами провінційної дворянської садиби: палацом, церквою, господарськими та службовими будівлями.
Цінність ансамблю не лише в його надзвичайній красі, а й у значенні садиби для розвитку української та російської культур. Адже “дворянське гніздо” було культурно-мистецьким осередком, де створювалася атмосфера творчої духовності й натхнення. Своє ім’я Качанівка отримала невипадково. Таке відношення до неї було прямим наслідком зусиль, які доклали її власники, підтримуючи молоді таланти, відомих учених і митців та різні культурно-мистецькі й наукові проекти.
Садиба за свою історію бачила не одного господаря (Тарновські, Харитоненки, Оліви), але всіх їх поєднувала спільна риса – продовження і певною мірою відродження традицій своїх попередників. Усі ці заходи привертали увагу до Качанівської садиби відомих діячів. Тут черпали натхнення музиканти, поети, письменники, художники. Кого тільки не приваблювала Качанівка тихим задумливим парком із численними ставками, заплутаною сіткою багатоярусних доріг, прикрашених скульптурами! В знаменитий альбом почесних відвідувачів садиби вписане не одне гучне ім’я: Т.Шевченко, М.Гоголь, М.Глінка, П.Куліш, М.Костомаров, І.Рєпін та багато інших. Ціле сузір’я знаменитостей. Вищезазначене дозволяє говорити про Качанівку як культурно-мистецький центр.
Саме в Качанівці, в глибині чудового садибного парку серед тінистих алей, народжувались справжні шедеври. Тут Глінка написав кращі уривки до опери “Руслан і Людмила”, створив неповторні зразки національної музики. Працював композитор у мальовничій альтанці, яка в перебудованому вигляді дійшла до нашого часу. Тепер вона носить ім’я славетного композитора. Художник В.Штернберг написав у Качанівці свої найвідоміші твори живопису, а І.Рєпін зробив замальовки до своїх знаменитих “Запорожців” та зібрав великий матеріал до картини “Вечорниці”. Овіяне легендами і перебування Т.Шевченка в Качанівці, який підтримував тісні зв’язки з Тарновськими.
Справжню славу провінційній садибі принесла величезна колекція українських старожитностей, яку все життя формував Василь Тарновський (молодший). Значна частина цього унікального зібрання сьогодні знаходиться у музеях Києва та Чернігова.
А ось за роки радянської влади садиба втратила своє первісне значення. З 1918 року розпочалися для Качанівки найважчі часи – часи руйнації, коли садибу було націоналізовано. Палац втратив свої багатства, майно розграбували місцеві жителі. Величезний парк (історична площа 732 га) заріс самосівом, оскільки за ним перестали доглядати. В 1925 році в садибі було влаштовано дитяче містечко – комуна ім. Воровського, де знайшли притулок 500 дітей-сиріт. Далі “дворянське гніздо” використовували в оздоровчо-лікувальних цілях. Почергово змінювали один одного різнопрофільні санаторії. Так продовжувалось аж до 1981 року, коли нарешті естетичні якості Качанівки по достоїнству були оцінені вітчизняними спеціалістами. Згідно з постановою ЦК Компартії України та Ради Міністрів УРСР від 24 листопада 1981 року Качанівку оголосили Державним історико-культурним заповідником. А Указом Президента України від 27 лютого 2001 р. Качанівці надали статус національного. Нарешті заповіднику повернули територіальну цілісність (у квітні 2003 року передано ставки, які до того були у віданні Чернігівського рибгоспу). Сьогодні площа заповідника становить 568 га. Щорічно виділяються кошти на поповнення фондів заповідника антикварними речами. Це дало змогу розпочати поетапне відновлення інтер’єрів кімнат палацу (частково вмебльовані окремі приміщення). З 2004 року започатковано проведення щорічного літературно-мистецького свята “Качанівські музи”. Впорядковано три туристичні маршрути, налагоджено екскурсійне обслуговування, на основі фондових матеріалів створено нові виставки. Можна чудово провести дозвілля на природі. Ціни на все помірні. Екскурсія для одного відвідувача коштує від 5 до 9 грн. (залежно від маршруту). Для студентів та учнів – п’ятдесятивідсоткові знижки. Вхід на територію – одна гривня для всіх відвідувачів. Парком можна покататися на бричці всього за 10 грн. за годину. Рибалка також коштує 10 грн. А ось проїзд на власному транспорті територією парку – 25 грн. Три старовинні споруди в заповіднику переобладнано під готелі (30–40 грн. на добу коштує ліжко). Є місця відпочинку для туристів, обладнані мангалами. Качанівка стає все відомішою, з кожним роком зростає коло її шанувальників. Значимість Качанівки підсилюють розміщені неподалік дендрологічний парк “Тростянець”, Густинський монастир та Сокиринський палацово-парковий комплекс.
Палацово-парковий ансамбль Качанівки включено до Державного реєстру національного культурного надбання, до національної системи туристичного маршруту “Намисто Славутича”.
Запрошуємо всіх бажаючих відвідати Ічнянщину, завітати в Качанівку. Не пошкодуєте!
Лариса Лихвар,
завідуюча відділом науково-дослідної
роботи НІКЗ “Качанівка”
Катерина Кравченко,
ст. науковий співробітник НІКЗ “Качанівка”
