Освіта: ТУТ ПЛЕКАЮТЬ МОЛОДІ ТАЛАНТИ

Державна художня школа ім. Т.Г.Шевченка при Міністерстві культури і мистецтв України – це єдина академічна школа в галузі образотворчого мистецтва. Унікальність цієї школи в тому, що вона створена саме для підготовки обдарованих дітей на найвищому рівні до творчої діяльності, навчання у вищих художніх навчальних закладах України та світу. За час свого існування школа виховала понад три тисячі дітей. Талановиті випускники стали живописцями, графіками, скульпторами, архітекторами, отримали високі звання лауреатів державних премій, заслужених діячів мистецтв України та інші почесні нагороди, зробили й роблять вагомий внесок у розвиток національної художньої культури.

Школу заснували ще у 1937 році на 250 учнів на вулиці Володимирській, 2. У 1944 році приміщення віддали історичному музею (нині – Національний музей історії України). Тому у 1968 році збудували нинішню будівлю школи у сирецькому гаю – це чотириповерховий інтернат для іногородніх дітей, навчальний корпус із бібліотекою, яка містить понад 40 тис. примірників із унікальними виданнями XVIII-XIX ст. з історії вітчизняного та зарубіжного мистецтва, художньої літератури, корпус із актовим залом і спортивним залом, двоповерхова будівля, де знаходяться скульптурні майстерні й печі для витворів декоративно-вжиткового мистецтва. До 2005 року фінансування школи було обмеженим, не фінансувалися творча і технічна бази школи. Школі було складно вижити в у ситуації, коли вона потребувала таких специфічних інструментів, як мольберти, станки для скульптури тощо. Лише у 2005 році будівлю почали приводити до ладу, однак вона й зараз потребує коштів на зовнішній ремонт. Сьогодні школа подала заявку на державне фінансування підготовки до святкування свого 75-річчя.

«У школі навчання розпочинається з п’ятого класу, – розповідає директор Державної художньої середньої школи імені Т.Г.Шевченка Заслужений діяч мистецтва України, архітектор-худоєник Олена Іванівна Авраменко. Визначити схильність професійно займатися образотворчим мистецтвом можна лише з десяти років, бо, наприклад, про схильність до музики та хореографії можна говорити з п’яти років. Спочатку дитину повинні допустити до конкурсних іспитів завдяки власним роботам, а потім у першу декаду липня складаються профільні іспити – рисунок, живопис та дві незалежні композиції на вибір дитини, що демонструють її творчу обдарованість. Саме виконання композицій виявляє здатність дитини мислити і претендувати на звання творчої інтелігенції майбутнього. В молодших класах діти вивчають лише дисципліни практичного характеру. Оскільки на кожному рівні вони освоюються композиції, то кожен художник-викладач поступово долучає дітей до світу історії мистецтва. А вже з 10 класу йде викладання теоретичних курсів із всесвітньої історії мистецтв (протягом трьох років) та з історії мистецтв України. Саме базуючись на початкових знаннях із всесвітньої історії мистецтв, діти відкривають для себе особливості українського мистецтва».

Школа має 12-річну програму навчання, тому програми 10-12 класів є навіть більш насиченими, ніж у загальноосвітній школі. Напрям школи здебільшого гуманітарний, тому згідно з планом виховної роботи діти відвідують численні виставки та творчі вистави, оскільки мистецтво багатогранне. До школи відбирають найобдарованіших дітей України. При школі є інтернат, в якому мешкають діти з різних регіонів. Усі ці маленькі перлинки мають можливість тут усесторонньо розвиватися. Спочатку подається загальнотворчий напрямок, тобто найбільш потрібні паростки академічної школи. На рівні 8 класу їх ділять за творчими відділеннями: живопис (діти віком від 10 до 15 років), скульптура (віком від 12 до 15 років), декоративно-ужиткове мистецтво (віком від 12 до 14 років). А вже після 9 класу з’являється можливість займатися архітектурою (віком до 15 років).

Головною метою школи є підготовка до вищого художнього навчального закладу – Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Навчання базується на унікальних і неповторних методиках, що формувалися протягом 70-и років. Ці методики підтримуються викладацьким складом, який здебільшого складають випускники художньої школи і Академії мистецтв України, тому їм не важко розвивати і продовжувати традиції своєї школи. Ця школа – це певний мистецький світ, який виховує та формує творчі особистості. Протягом року працює консультаційний кабінет, бо відбір дітей – складна річ. Важливо не втратити жодну талановиту дитину. Найактивніша відбірна робота починається в червні: батьки з дітьми приносять роботи, ми радимося з ними щодо відділення, на яке краще віддати дитину.

Завдання викладачів – допомогти сформуватися творчій особистості. І лише викладач повинен перетворити невпевнені кроки до мистецтва на впевнену ходу професійного митця. Одним із таких викладачів у художній школі є Абрамова Ганна Миколаївна, яка також закінчила Державну художню школу ім. Тараса Шевченка, а згодом вступила до КПІ на поліграфічний факультет. Після закінчення університету повернулася працювати викладачем до рідної школи. Вона працює з п’ятим класом і дуже вдячна за виявлену їй довіру у цій важливій та відповідальній ролі – першого вчителя на тернистому творчому шляху митця. Вона плекає любов до різних проявів мистецтва, таких як рисунок чи живопис, скульптура чи архітектура. Викладач має побачити і розвинути стиль, манеру виконання кожної дитини. Саме від цього може змінитися її подальша доля художника, тому важливо направити дитину на правильний шлях, близький її душі, натурі та спрямувати до того виду мистецтва, в якому вона дійсно зможе досягти успіхів. Прийшовши до школи, дитина має відчути, що її оточує коло однодумців, а вчитель є мудрим наставником, що завжди підтримає. Для неї важливо сформувати з дітей дружній колектив, створити творчу атмосферу в групі, бо різні діти повинні бути одним цілим. Дітей необхідно обережно навчати правильній техніці, не «забити» правилами, а м’яко перевести їх уяву про красиве й гарне у класичне, академічне мистецтво зі своїми на завжди помітними законами.

Ганна Миколаївна вкладає у своїх учнів часточку душі, намагається бути щирою і відвертою, а діти завжди це відчувають і пам’ятають, що вона рада прийти їм на допомогу. Серед цих дітей і дві сестри-близнючки Катруся та Зорянка. Вони захоплювалися малюванням, тому мама і відвела їх на навчання до цієї надзвичайної школи.

І Катруся, і Зорянка почали малювати одночасно – у п’ять років. Творчими доробками обдарованих дітей є малюнки на вільну і задану тематику. Обидві дівчинки пам’ятають про свої перші малюнки: у Зоряни це був котик з кицею, що ліплять сніговика, а у Катрусі – зайчик і їжачок, які тримають яблучко, а також лебеді на річці. Зорянка полюбляє малювати природу і натюрморти, також їй до вподоби ліпка та штрихування олівцем. Їй подобається навчатися на народознавстві малюванню українських хатинок та українських національних костюмів. Те саме подобається і її сестричці Катрусі. Ганна Миколаївна вчить діток критично ставитися до своїх робіт, що допомагає їм у процесі вдосконалення техніки.

Отож важко переоцінити виняткове значення державної художньої школи імені Т.Г.Шевченка для формування творчої еліти України, майбутнього українського мистецтва та життєздатності української культури