Армія: РУЙНУВАТИ СТЕРЕОТИПИ ВАЖКО, АЛЕ НЕОБХІДНО
Наша держава задекларувала свій курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Однак значна частина суспільства мало знає про НАТО. Так, у 1997 році в Києві відкрився Центр інформації та документації НАТО (ЦІДН), метою якого стало інформування щодо НАТО та взаєморозуміння між Україною і НАТО.
Центр надає інформацію, сприяє проведенню дослідів, а також фінансує здійснення проектів громадянами України та організаціями за темами, пов’язаними з діяльністю НАТО. Через ЦІДН населення може отримати доступ до документів та публікацій НАТО. З 2002 року Центр очолює громадянин Бельгії Мішель Дюре, який ще з середини 1990-х років брав активну участь у розробці програми співпраці між Україною і НАТО з економічних питань. Свого часу він займав посаду адміністратора в Міжнародному секретаріаті НАТО. М.Дюре керує проектами зі співпраці Росія-НАТО та Україна-НАТО у сфері оборонної економіки й з питань, що стосуються цієї тематики. Сьогодні ж директор Центру Мішель Дюре погодився на інтерв’ю для видання «Гетьман», щоб особисто відповісти на питання, які цікавлять читачів.
– Пане Мішель, ви очолюєте Центр інформації і документації НАТО з 1997 року. Тому ми передусім хотіли б надати читачам, які цікавляться питаннями НАТО, інформацію про діяльність очолюваного вами центру, характер його роботи, поточні програми, поступ, перспективи. Розкажіть, чим ви займаєтеся зараз, як плануєте свою діяльність у майбутньому? Звичайно, готуючись до зустрічі, ми переглянули матеріали з сайту Центру, але, безперечно, цікаво почути інформацію, як кажуть, із перших вуст.
– Центр інформації і документації НАТО було створено 11 років тому на прохання і за пропозицією Української держави ще за президента Кучми. Тоді у вашій країні бракувало інформації про НАТО, тому й було запропоновано відкрити в Україні такий Центр. Подібний, розташований у Москві, є також у Російській Федерації.
Наше основне завдання – бути джерелом інформації. Ми, відверто кажучи, не хочемо переконувати український народ у тому, що треба вступати до Альянсу, адже це ваша справа і ваше право. Це ВАШ вибір. НАТО проводить «політику відкритих дверей», тому якщо ви відповідатимете тим умовам, які ми пропонуємо, ви матимете всі шанси для вступу, але це залежить лише від вас. А ми повинні бути рушієм вашої інтеграції. Ми готові брати участь у будь-яких заходах щодо питання НАТО, де на належному рівні, без криків, демонстрацій, емоцій обговорюють, чим є насправді колективна безпека для України, Європи і світу загалом.
– Розкажіть, будь-ласка, про основні напрями діяльності Центру на сучасному етапі. Як саме ви будуєте свою роботу?
– Ми пропонуємо невеликі гранти для неурядових організацій, які прагнуть організовувати заходи або круглі столи, присвячені питанням безпеки. Але ми намагаємося уникати пропозицій, які є пропагандистськими. Ми не хочемо продавати Альянс, тому знижку у жодному разі не зробимо. Альянс має свою ціну, тому ми не хочемо викидати наші ресурси (невеликі ресурси – менші, ніж витрачаються на одну машину Кабміну щорічно) на вітер. Хочемо зробити всі заходи якісними, ще раз давши можливість доступу до реальної інформації без пропаганди й агітації. Це досить важко, адже кожна організація має свою ціль і мету. Я це розумію. Але ми співпрацюємо з усіма політичними партіями й організаціями, якщо останні обіцяють не проводити агітації, а бути відповідальними перед своїм народом.
Три роки тому, спільно з Міністерством освіти і науки України та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, ми відкрили в Донецьку невеликий, однак успішний Центр дослідження питань безпеки. Люди, котрі працюють у ньому, – професіонали: вони без агітації і політичного тиску досить успішно обговорюють ці теми. Подібні центри є і в інших регіонах України. Наразі ми хочемо підтримати процес створення нових. Ми також сприяємо просуванню тих телепроектів, котрі без агітації демонструють, чим є НАТО насправді, як живуть люди в державах-членах організації, які існують «плюси» й «мінуси» вступу нових членів до НАТО. Це також одне із наших завдань. Ми співпрацюємо з сектором безпеки України, адже хочемо пояснити сутність НАТО різним відомствам та чиновникам, які займаються питаннями безпеки, зокрема, з СБУ, Міністерством оборони, МВС, Міністерством із надзвичайних ситуацій тощо. Тож, як бачите, спектр нашої діяльності досить широкий. Звичайно, ми співпрацюємо і з журналістами, кілька разів на рік відправляємо групи кореспондентів до Брюсселю, аби вони могли познайомитися з нашими структурами. Ми запрошуємо не лише пронатовських журналістів, а й антинатовськи налаштовану пресу й політиків, які також можуть отримати з перших вуст потрібну інформацію. Так, скажімо, в липні цього року ми запросили на зустріч двох депутатів Комуністичної партії України, аби вони мали змогу отримати інформацію щодо НАТО. Ми спокійно, за участю інших політиків, провели дебати. Вони засвідчили, що наш Центр не займається в Україні політикою: ми просто прагнемо, аби її населення знало про Альянс більше. Кінцевий же вибір – за українським народом.
– Як ви оцінюєте результати своєї роботи?
– Сім чи вісім років тому Центр підтримував 6-7 заходів на рік, пов’язаних із НАТО. Зараз подібних заходів, котрі висвітлюються у пресі й організовуються нашими партнерами або опонентами, проводиться понад 400. Із них ми підтримуємо 100. Це свідчить про зацікавленість суспільства цією темою. Водночас певною мірою це є і нашою заслугою. Можу також стверджувати, що багато політиків, журналістів, депутатів змінили свою думку з негативної на позитивну завдяки отриманню інформації з першоджерела. Зникли стереотипи, створені ще радянською агітацією, про НАТО.
– Про які саме стереотипи чи міфи йдеться?
– Наприклад, те, що Альянс є американською організацією. Це нісенітниці! НАТО – демократична організація, до якої сьогодні входить 26 членів, а незабаром буде 28. Тут кожна країна має свій голос. Як бельгієць я знаю (знають про це і 10 мільйонів мешканців Бельгії), що моя країна має свій голос. Тому, звітуючи уряду, я радію за свою країну. Перевага НАТО в тому, що це демократична організація. Альтернативи колективної безпеки, якою є НАТО, сьогодні немає.
Багато громадян України і Росії схильні вважати, що в НАТО панують антиросійські настрої. Вони не знають, що з Російською Федерацією ми тісно співпрацюємо. Представника Рособоронекспорту вже акредитовано до НАТО. Ми ніколи не будемо підживлювати антиросійські настрої у різних країнах, адже це було б помилкою.
– Скажіть, будь-ласка, чи допомагає у вашому нелегкому завданні новостворене Координаційне бюро європейської і євроатлантичної інтеграції України при Кабінеті Міністрів? Як ви співпрацюєте з цією структурою? Адже сьогодні уся робота щодо НАТО є комплексною.
– Безумовно, ми давно пропонували українському урядові поліпшити систему координації з питань реформування та надання інформації. Цей процес розпочався ще за правління Кучми, а зараз ми контактуємо з усіма політичними партіями і завжди наголошуємо на тому, що вступ до Альянсу є виключно вашим рішенням, а ми, в свою чергу, завжди готові допомогти. У вашій державі ми демонструємо прапор тієї організації, держави-члени якої генерують 65 % світового сукупного національного продукту в економіці, яка має досить тісні контакти з іншими міжнародними організаціями, такими як Європейський Союз чи ООН, проводить військові операції під егідою ООН (наприклад, в Афганістані). Отже, нашим завданням є висвітлення правди і руйнування стереотипів, тому ми завжди готові надати підтримку з поліпшення координації між відомствами в Україні, якщо це матиме якісь результати в майбутньому.
– Безперечно, свідченням адекватного виклику часу, тобто зацікавленості суспільства НАТО, є відкриття осередків Центру в регіонах. Котрий із них наразі стоїть на черзі?
– Сьогодні створюється ціла мережа невеликих центрів при українських університетах. Кілька центрів уже відкрилося: Словацька республіка фінансує центр в Ужгороді, активно діють такі установи в Донецьку, Полтаві, Миколаєві. Ми також отримуємо пропозиції з інших регіонів – Харкова, Луцька, котрі згідні самотужки розвиватися і працювати. Інші країни НАТО також готуються виділити зі свого бюджету кошти для фінансування подібних центрів у різних містах України. Ми ж пропонуємо систему сертифікації цих центрів, аби вони мали змогу працювати за натовськими, європейськими стандартами, щоб за допомогою публічної дипломатії показати, що таке безпека тощо. Для цього вестиметься система сертифікації. Сьогодні ми пропонуємо співпрацю одному з міністерств України.
– Ви чудово володієте українською й російською мовами. Де ви їх вивчили і як вам живеться в Україні?
– Я вивчав слов’янські мови в університеті, потім став офіцером бельгійських збройних сил, далі – радником керівника Генштабу міністра оборони з питань безпеки. Пізніше почав працювати в НАТО. Завдяки знанню слов’янських мов мене рекомендували для роботи в Україні, де я працюю майже сім років. Для бельгійця це чудово, адже Україна дещо нагадує Бельгію, хоча ми й маємо різні мови, менталітет, розуміння політики. Однак ви навіть не можете уявити скільки у нас спільного. До речі, це відзначають і ті бельгійці, які відвідували Україну. Тому мені подобається працювати тут, я почуваюся досить комфортно.
– Пане Дюре, чи вдасться українським громадянам нарешті зруйнувати стереотипи й «дорости» до розуміння НАТО, як це вдалося вашим співвітчизникам?
– Я переконаний, що Україна – європейська держава, яка має свою власну культуру, мову, особливості розвитку, тому її майбутнє – в Європі. Безумовно, процес поступу в цьому напрямку буде тривалим, адже багато залежить від вас. Але як представник НАТО я можу допомогти поліпшити рівень знань населення. Я вважаю це закономірним і доцільним, адже наша робота в Україні дуже потрібна.
Юлія Цирфа
