Незрівнянна Україна: ДЕНДРОЛОГІЧНОМУ ПАРКУ «ОЛЕКСАНДРІЯ» НАН УКРАЇНИ – 215 РОКІВ
Сергій ГАЛКІН кандидат біологічних наук
З 29 вересня по 3 жовтня в Білій Церкві проходили урочистості з нагоди 215-ї річниці від часу заснування перлини України парку «Олександрія».
Організатори заходів партк «Олександрія», Рада ботанічних садів та дендропарків України та Академія наук.
Дендропарк «Олександрія», який справедливо вважають одним із найстаріших і найкрасивіших парків України, розміщений на території вікової діброви по обидва боки мальовничої річки Рось у м. Біла Церква (80 км до півдня від Києва).
Історія створення парку пов’язана з родиною графів Браницьких. 13 грудня 1774 року останній король Речі Посполитої Станіслав-Август Понятовський передав у довічне володіння гр. Ксаверію Браницькому землі Білоцерківського староства, куди входило 400 000 десятин землі із двома містами — Біла Церква й Ставище, а також 134 села й хутори, у яких проживало 37435 кріпаків.
Рід Браницьких герба Корчак, за офіційною версією, походить від познанського єпископа Себастьяна Браницького (ХVI ст.).
Політичні амбіції К. Браницького певною мірою були задоволені після його одруження в 1781 році на Олександрі Енгельгардт, камер-фрейліні Катерини ІІ, рідній племінниці Григорія Потьомкіна.
Усе вищесказане стало основою для початку будівництва в Білій Церкві великого магнатського палацово-паркового ансамблю з парком площею приблизно 70 га. Його задумали у романтичному стилі з великою кількістю інтимних меморіальних композицій, які були невід’ємною частиною російських пейзажних парків кінця ХVІІІ ст.
1793 рік вважається умовною датою заснування парку. З літературних джерел відомо, що в березні 1787 р. резиденцію графів Браницьких у Білій Церкві відвідала велика російська імператриця Катерина ІІ зі своєю численною свитою, до якої входив князь Григорій Потьомкін-Таврічеський і гр. Олександр Безбородько.
Заміська резиденція гр. Браницьких, загальною площею приблизно 200 га, складалася з палацу, комплексу житлових павільйонів, бальної зали, пейзажного парку в романтичному стилі й господарської частини, до якої належали будиночок садівника, оранжерея, розплідники, три фруктові сади й мисливські угіддя. Вона була ідеальним світом, саме її існування було дивом, що зачаровує і надихає поетів і філософів, аристократів і художників, які неодноразово відвідували «Олександрію».
У задум будівництва парку «Олександрія» його господарка А. Браницька внесла ідею елемента меморіальних композицій, які застосовувалися у російських парках того часу: Павлівському, Царськосільському тощо. В «Олександрії» чітко простежується три такі меморіальні цикли. Перший із них (1787–1796 рр.) – на честь великого князя Г. Потьомкіна: «Сад Г. Потьомкіна», «Сад Дружби», «Павільйон «Ротонда», «Колона «Пелікан». Другий (1813–1819 рр.) – на честь імператора Олександра І: «Царський сад», «Грабовий будиночок». Третій (1819–1829 рр.) – на честь новоросійського генерал-губернатора М. Воронцова, чоловіка молодшої дочки Єлизавети Браницької: «Варна», «Турецький будиночок», «Гладіатор».
Дослідження, проведені в останні роки, дозволяють виділити чотири основні етапи в будівництві парку: I етап охоплює період від початку будівництва парку й до смерті його створювачки А. Браницької (1787–1838 рр.). У цей період оформили всі меморіальні ділянки, а також побудували головні архітектурні споруди, які мали як романтичний, так і утилітарний характер: «Аустерія» (літній палац Браницьких), флігелі для гостей, «Монарший», «Великий», «Танцювальний» і два «Дитячих» павільйони, «Колонада Луна», «Китайський місток», «Руїни», «Гетьманський павільйон», «Будиночок із кори», «Дзеркальна альтанка», острів «Троянд», острів «Марії», численні фонтани, ставки, водоспади, аркові містки, велика оранжерея і багато іншого.
II етап – це період, коли господарями парку були діти й онуки гр. Браницьких (1838–1918 рр.). У цей час з’являються нові будівлі й ландшафтні композиції: Головний вхід, у західній частині парку – Мисливський павільйон, заставляють три фруктові сади – «Російський», «Південний» і «Мур» загальною площею приблизно 15 га, організовують риборозплідне господарство. Проводяться планові ремонтні роботи й літній палац 1900–1905 рр. змінює свій вигляд. Поруч із ним будуються електростанція, водонапірна башта та інші господарські будівлі.
III етап (1918–1946 рр.) – період розрухи й запустіння парку.
«Олександрія» – у минулому перлина, яку відвідували царі й вельможі, поети й філософи, художники й музиканти, була зруйнована й розграбована в період революції, громадянської війни й інтервенції; поступово гинула від безгосподарності. Під час Великої Вітчизняної війни (у період окупації 1941–1943 рр.) парк постраждав додатково.
Розпорядженням № 4786 від 10 квітня 1946 р. Рада Міністрів СРСР створила Білоцерківський заповідник «Олександрія», який наказом № 37 від 8 травня 1946 року було прийнято до складу Академії наук УРСР.
Відтоді розпочався IV етап розвитку парку, який, як ми вважаємо, триває й до сьогодні, тобто трохи більше 60 років.
У 1983 р. постановою Ради Міністрів України № 311 від 22 червня створено державний дендрологічний парк «Олександрія». Такою є назва парку і сьогодні. У 1998 і 2008 рр. територію парку збільшили; зараз вона становить 405,8 га.
За останні десятиліття свій внесок у створення парку зробили відомі фахівці: Т.М. Черевченко, І.Г. Дерій, Б.Є. Балковський, Г.Г. Баранецький, Н.М. Грисюк, В.М. Гайдамак, П.П. Чавченко, С.І. Галкін та багато інших. Під їх керівництвом проведено величезну роботу з упорядкування зелених насаджень, створено нові ландшафтні композиції в західній (Горіхова галявина, Палієва гора) і східній (Сонячна й Східна галявини) частинах парку. Велику й необхідну роботу проведено з очищення ставків, відновлення алейної мережі парку й, особливо, з реставрації архітектурних споруд. У період 1960–1966 рр. під керівництвом київського архітектора Д.М. Криворучка відновили «Головний вхід», «Арковий місток», «Руїни», «Колонаду «Луна», «Китайський місток», «Великий водоспад», «Павільйон Ротонда» тощо.
Трохи пізніше (в 1976–1980 рр.), побудували Північний вхід. У Західній частині обладнано декоративну альтанку й створено кілька композицій за мотивами поем Лесі Українки.
У 1993 році колекція бронзових скульптур поповнилася новими копіями, виконаними київськими скульпторами: «Аполлон», «Діана з ланню», «Китаєць» і «Китаянка», «Лава декабристів», «Меркурій», «Гладіатор», установлено пам’ятний знак на честь 200-річчя «Олександрії».
Особливу цінність парку завжди становили його насадження. Наприкінці ХVIII століття парк створили на основі природної вікової діброви — про це свідчить наявність в «Олександрії» 400-літніх дерев дуба черешчатого кількістю у 2300 екземплярів.
Колектив дендропарку «Олександрія» НАНУ працює над проблемами збереження існуючого генофонду деревних і трав’янистих рослин, відновлення стародавніх споруд і ландшафтних композицій. До обов’язкової програми досліджень входить поповнення парку новими перспективними видами, формами й культиварами.
У наш час створено наукові колекції: фрутицетум, кониферетум, сирингарій. Планується створення саду ліан і саду магнолій.
Прикрасою адміністративної частини парку «Олександрія» є сирингарій, на якому представлено 29 сортів бузку звичайного, які відрізняються розмірами, махровістю, фарбуванням квіток, величиною грон і термінами цвітіння, що дає можливість створити барвисту експозицію.
У 2004 р. на ділянці висадили 12 нових сортів бузку звичайного. Чудовим доповненням до квітучого бузку є групи з пеона деревоподібного й клумби з весняних багатолітників.
На колекційних ділянках інтродуковані рослини проходять первинне випробування. Демонструються декоративні якості їх видової і формової розмаїтості з метою застосування в ландшафтній архітектурі.
У 2005 році адміністрацією парку розроблено і затверджено у НАНУ й Мінприроди «Проект організації території дендропарку «Олександрія» до 2025 року. Під час розробки цього документа було детально досліджено сучасні природні умови, ландшафти території, рослинність (природна й інтродукована), колекції, розплідники, тваринний світ.
Намічено шляхи поліпшення екологічного стану парку.
У 2006 р. закінчено капітальну реконструкцію «Турецького будиночка» і розпочато реставрацію «Танцювального павільйону». На острові «Марії» установлено скульптуру «Діви Марії» і зроблено великий обсяг робіт із реконструкції ландшафтних ділянок: «Царський сад», «Кінська могила», острів «Троянд», «Фортеця «Варна», «Сад дружби», «Сад Мур», закладено нову колекційно-експозиційну ділянку «Розарій».
У 2007 році дендропарком «Олександрія» розроблено й затверджено в Президії НАНУ й Міністерстві будівництва довгострокову (до 2012 року) програму ремонтних і реставраційних робіт малих архітектурних форм на території парку, що входить до загальнодержавної програми «Євро-2012».
У цей час у дендропарку Олександрія росте1623 видів, форм, сортів рослин, із них деревних – 973, у т.ч. хвойних – 244.
Над виконанням науково-дослідної теми працюють 20 співробітників, із них п’ять кандидатів наук, сім здобувачів ступеня кандидата наук.
