Особистості: БАТЬКІВСЬКІ ПОРОГИ В’ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата. Василь Симоненко

Коли у небуття відходить Особистість, це стає моментом прозріння для живих.

Минуло вже 10 років, як Україна втратила свого славного сина, справжнього патріота, політика,

журналіста, провідника української національної ідеї В’ячеслава Максимовича Чорновола. До цього часу відчувається глибокий біль і гірка непоправність втрати. Мабуть, тому, що розуміємо: якби жахлива автокатастрофа не обірвала його життя, історія та розвиток Незалежної України могли б скластися інакше. Прикро, що полум’яне серце великого патріота перестало битися саме тоді, коли процес становлення омріяної ним вільної держави потребував його ідей, невтомної праці,мудрості та сил...

Для нас В.Чорновіл назавжди залишиться символом боротьби

Черкащина виплекала у материнській колисці багатьох славних україн- ців, які внесли неоціненний вклад у розвиток нашої держави. Це батьківщина не лише титанів-українців Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, а й майбутнього Героя України В’ячеслава Чорновола.

В’ячеслав Максимович народився у с. Єрки Звенигородського району, в родині вчителів. Згодом батьки переїхали до с. Вільхівець, у якому проходили дитячі та юнацькі роки Великого українця. Село мало славну історію, пов’язану із трипільською культурою та козацькими традиціями. Можливо, саме цей історичний дух відіграв глибинну роль у формуванні В.Чорновола як патріота. У селі Вільхівець він взірцево навчався у школі, закінчив її з золотою медаллю.

Проїжджаючи автошляхом Умань-Черкаси через Вільхівець, звертає увагу розташована обабіч дороги хата батьків В’ячеслава Чорновола, справжній образок української сільської інтелігенції – вибілена, підведена чорним мазом, обсаджена деревами та квітами.

Особистість провідника української національної ідеї та вдале розташування садиби притягують до музею туристів. Побувавши тут, вони розуміють, звідки започатковані життєві принципи, жагуча любов до України її Великого патріота.

За словами голови Черкаської обласної державної адміністрації Олександра Черевка, ідея перевтілення батьківської хати В.Чорновола у музей-садибу належала на той час голові Національного банку України, а нині – Главі держави Віктору Ющенку. Буваючи на Черкащині, нинішній Президент України нерідко відвідував родинне гніздо В.Чорновола, і пообіцяв докласти максимум зусиль для перетворення цього місця у духовну святиню України.

Ідея стала реальністю лише кілька років тому, коли у рамках Державної програми „Золота підкова Черкащини”, спрямованої на відродження історичної та культурної спадщини регіону, відбудовано хату, урочисто відкрито у ній музей. Окрім хати, реконструйовано присадибні будівлі, криницю, альтанку, облаштовано двір.

А вже через рік, з нагоди відзначення 70-тирічного ювілею від дня народження непримиренного борця за Україну, біля музею-садиби встановлено погруддя В’ячеслава Максимовича, виготовлене знаним черкаським скульптором Владиславом Димйоном.

Музей підпорядковується Черкаському обласному краєзнавчому музею. У найближчих планах працівників закладу – спорудження поряд із музеєм-садибою адміністративного будиночка, розширення туристичних маршрутів. Музей поєднує п’ять кімнат, в яких представлені речі родини В.Чорновола. На стінах – портрети, картини, світлини, рушники, гаптовані матір’ю Килиною Харитонівною. Всі ці речі передала музею сестра Героя України Валентина Максимівна.

Впродовж минулого року музей відвідали понад шість тисяч гостей з України та зарубіжжя, а це свідчить про неабияку його популярність.

Жителі Вільхівця пишаються тим, що завдяки відомому земляку до села привертається загальнонаціональна увага, вони завжди радо зустрічають гостей-туристів, охоче діляться спогадами про дитячі та юнацькі роки В’ячеслава Максимовича.

Однокласники, згадуючи В.Чорновола, відзначають його гострий розум і лідерську позицію, що проявилися ще у шкільні роки. Він завжди на все мав власну думку, був енергійним і активним. Багато часу віддавав книгам, любив читати. Батьки Чорновола працювали вчителями у місцевій школі. Мати Килина Харитонівна – учителька початкових класів, батько Максим Йосипович – викладач української мови та літератури. Більшість земляків, розповідаючи про батьків Чорновола, переказують про тяжкі випробування долі, які довелося їм пережити – передчасна смерть сина Бориса, переслідування та арешт В’ячеслава.

Родину Чорноволів у селі поважали. Та арешт сина став важким психологічним випробуванням для батьків, втратою спокою – допити, недовіра з боку колег та друзів, багато односельчан почали уникати спілкування з ними.

Батьки Чорновола підтримували сина-дисидента, його національні ідеї, адже самі, виховуючи його, привили йому любов до України. Тяжко переживаючи за долю сина, вони рано залишили цей світ. Саме тоді, коли син відбував друге покарання, померла мати, а через два роки не стало і батька.

Кожного року у поминальні дні В’ячеслав Чорновіл приїздив віддати шану пам’яті своїй рідні, покласти квіти на могили батьків. Односельчани згадують, що навіть під час таких зустрічей В.Чорновіл говорив про Україну, закликав земляків до єдності. Тож ні жорстоке переслідування, ні перебування у тюрмах та засланні не змінили життєвих принципів В.Чорновола. Він перейняв естафету боротьби за волю України від великого земляка Т.Шевченка і, не зважаючи на можливість у радянській системі легально служити своїй нації, його незламна стійкість стала взірцем національного піднесення.

В.Чорновіл багато часу та сил присвятив державницькій діяльності. На сімнадцятому році незалежності його ідеї й сьогодні, як ніколи, є актуальними. Врешті-решт ми, українці, повинні розуміти, що на тернистому шляху до відродження нашої держави, у складному державотворчому процесі, усім нам потрібна міцність, незнищеність духу, щира відданість Свободі та Справедливості, що були притаманні В’ячеславу Чорноволу.

На Черкащині пам’ятають про свого земляка, тут свято оберігають місця, пов’язані із його життям, а батьківські пороги В’ячеслава Чорновола завжди відкриті для патріотів України. До речі, перший в державі пам’ятник В’ячеславу Чорноволу був встановлений у духовній Мецці України – місті Каневі.

Мабуть, в цьому є якась сакральна таємниця духовного потягу один до одного двох невтомних борців. Канівчани згадують, що Чорновіл дуже любив тут бувати, адже, як і пророк нації Тарас Шевченко, понад усе мріяв про вільну і незалежну Україну, вважав своїм святим синівським обов’язком відвідувати могилу Кобзаря, мав за потребу помислити біля Дніпрових круч про важку долю України.

У жовтні 1991 року на Великій козацькій раді В’ячеслава Чорновола було обрано гетьманом українського козацтва. Тому публікація цього матеріалу у журналі «Гетьман» є низьким поклоном великому патріоту України.