Літопис МГО "Козацтво Запорозьке": МОЛЕБЕНЬ ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ І ПРАВДУ До 370-ї річниці від дня народження Івана МАЗЕПИ
У березні, в рамках відзначення 370-ї річниці від дня народження відомого державника і мецената Івана Мазепи, на батьківщині гетьмана України в селі Мазепинцях Білоцерківського району (Київська область), пройшов урочистий молебень. У церкві святого Миколая його провів Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.
Храм збудований у пам’ять волелюбного гетьмана неподалік того місця, де 300 років тому Іван Мазепа звів святиню власним коштом. У 1932 році войовничі атеїсти зруйнували церкву, а позаминулого року відбудували активісти козацької організації України «Білоцерківська Січ», засновником і натхненником якої є Генеральний директор КП «Білоцерківський домобудівельний комбінат», Заслужений будівельник України Андрій Дрофа.
Після богослужіння представники влади, громадськості, козаки рушили до пам’ятника Іванові Мазепі, відкритому в селі у 1994 році. Тут відбулися мітинг і покладання квітів видатному громадському та військовому діячеві за участю Президента України В.Ющенка.
“Сьогодні ми відновлюємо справедливість про великого сина України, мудрого політика, дипломата, полководця. Сьогодні ми відновлюємо історичну правду про великого сина нашої нації. У вирішальний час Мазепа повстав проти поневолення рідного краю. Пора остаточно розвіяти міфи про зраду Мазепи. Мазепа – не зрадник, а захисник української землі”, – підкреслив під час урочистостей В.Ющенко.
У заходах в с.Мазепинці взяли участь міністр культури і туризму України В.Вовкун, міністр оборони України Ю.Єхануров, міністр у справах молоді та спорту України Ю.Павленко, голова Київської облдержадміністрації В.Ульянченко, народні депутати, представники місцевих органів влади, козацьких організацій, делегації від громадськості Київщини.
Верховний отаман Українського козацтва, Генеральний директор Білоцерківського домобудівельного комбінату Андрій Дрофа підкреслив, що волелюбного гетьмана щиро шанують не лише в Україні, а й у румунському місті Галаці, де Іван Мазепа помер 1711 року і був похований у кафедральному соборі святого Юрія. Нині у Галаці два мікрорайони названий на честь І.Мазепи, там йому відкрито пам’ятник.
Значний внесок гетьмана Мазепи у розбудову Української держави, його підтримку культури, освіти, церкви відзначили голова Білоцерківської районної ради Валерій Олійник та заступник голови Подільської райдержадміністрації Києва Євген Романенко, які уклали угоду про співпрацю. Мешканці Подільського району Києва активно долучилися до святкових заходів, бо пам’ятають, що Іван Мазепа залишив у столиці збудовані власним коштом храми, стиль яких називають „мазепинським бароко”, розбудовану Києво-Могилянську академію тощо.
У мітингу взяли участь представники міжнародної громадської організації „Родина Мазеп”, яка об’єднує всіх Мазеп в Україні й за кордоном. Багато людей носять прізвище відомого гетьмана, хоч не всі вони є прямими нащадками Івана Мазепи. Та кожен з них є патріотом України, працює для відродження української держави, її правдивої історії. Представники „Родини Мазеп” планують створити сайт, написати книгу про нащадків Івана Мазепи.
Під час конференції „ Іван Мазепа – видатний діяч України XVII–XVIII ст.”, що відбулася 24 березня в гімназії №1 м.Біла Церква, голова координаційної ради цього об’єднання Ігор Мазепа наголосив: „Образ Івана Мазепи подавався в історичній літературі та мистецтві не зовсім коректно, тому серед завдань, які стоять перед міжнародною мазепинською організацією, – зняття анафеми з гетьмана, за часів правління якого збудовано понад дві сотні церков. Варто започаткувати також величезну просвітницьку роботу, пов’язану з висвітленням його ролі в історії України”.
Учасники заходу висловили думку про необхідність створення у Мазепинцях музею гетьмана-земляка. Курган, який у народі називають Мазепиним, уже відновлений Білоцерківською Січчю. Добрі козацькі справи підтримує голова Київської облдержадміністрації Віра Ульянченко. Як голова ради Українського козацтва при Київській облдержадміністрації, вона всіляко сприяє ініціативам, спрямованим на патріотичне виховання дітей та молоді, що впроваджуються в життя зусиллями громадських організацій у рамках програм козацького вишколу „Джура”, „Рідними стежками”.
Святковий настрій з нагоди ювілею створювали ансамбль Стрітівської школи кобзарського мистецтва Кагарлицького району, колективи Білоцерківщини – народний аматорський ансамбль „Терлиця” районного будинку культури, духовий оркестр райдержадміністрації та народний хор „Калина” під керівництвом Володимира Клюєва.
У Мазепинцях, де нині проживають лише близько трьохсот мешканців, того дня були тисячі гостей з усієї України. Безпеку забезпечували правоохоронці під наглядом начальника Білоцерківського райвідділу МВС України полковника Івана Одрини. Допомагали їм бійці спецпідрозділу „Беркут” ГУ МВС України в Київській області з м. Боярка. Почесну варту біля пам’ятника гетьману несли юні вихованці військового ліцею ім.Івана Богуна.
20 березня у Києві, на столичній площі Слави, відбулася урочиста церемонія освячення і відкриття пам’ятного каменя у рамках відзначення 370-ї річниці від дня народження Івана Мазепи. Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні численного духовенства освятив цей меморіальний знак, на місці якого стояв збудований коштом Івана Мазепи Свято-Микільський (Миколаївський) військовий собор.
Світлана БАДЕРА
«Життя іде
і все без коректур…»
Так свого часу писала українська поетеса Ліна Костенко. Але для жителів села Мазепинці, батьківщини гетьмана Івана Мазепи, час вносить свої «корективи».
Мешканці Мазепинців могли тільки мріяти про церкву, про те, як будуть у будні й свята заходити до Господнього храму, слухати молитву, очищати свою душу і вірити… Нині храм Миколи Чудотворця у селі – це реальність. І все це завдяки невтомним рукам, молодецькому завзяттю та шанобливому ставленню до історії й культури українського народу отамана Білоцерківської Січі, директора Білоцерківського домобудівного комбінату Андрія Дрофи, який своєю подвижницькою діяльністю перетворив давню заповітну мрію мазепинчан у прекрасний храм.
Мудрі люди говорили: «Навіщо дорога, коли вона не веде до храму!..» Тепер все по-іншому. Всі дороги ведуть до Мазепинців, до святині української історії, батьківщини славного гетьмана, храму його пам’яті…
Ще донедавна на цьому чудовому місці, на перехресті доріг, був пагорб, а потім загули машини, завзято запрацювали будівельники і закипіла робота…
Кільканадцять разів на день на будівництво церкви приїздив Андрій Дрофа зі своїм заступником Анатолієм Янішевським: приглядалися, обговорювали, дискутували…
Які неймовірні хвилювання та невимовна радість сяяли на обличчях людей і моїх дорогих мазепинчан, коли встановлювали церковні куполи, на дзвіниці –дзвони … А потім – урочисте відкриття храму! Щасливі селяни висловлювали вдячність тому, хто дарував частину себе людям, не шкодуючи ні сил, ні часу – директору Білоцерківського ДБК Андрію Дрофі.
Завдяки його натхненним зусиллям село переживає справжнє відродження – історичне, культурне, а найголовніше – духовне. Андрій Григорович допоміг людям зберегти собори власних душ. І тепер храм Миколи Чудотворця став Малою Лаврою, де відзначають християнські свята, вінчаються, хрестять немовлят, думками й молитвами славлять Господа нашого.
А яке ще село може похвалитися, що до них приїздив Президент України, і не один раз? Щорічно на батьківщину гетьмана Івана Мазепи, на свято Покрови Пресвятої Богородиці, у Мазепинці приїздять козаки з усієї неньки-України, щоб віддати шану світлій пам’яті видатного сина українського народу.
Нині, хочеться звернутися зі словами вдячності й поваги до Андрія Дрофи: «Шановний пане отамане! Дорогий наш зодчий, Андрію Григоровичу, низький уклін Вам, і найщиріші побажання! Нехай Ваша душа буде багатою на добро, як святковий стіл, чистою, як Великодній рушник, веселою й барвистою, як українські писанки. І хай Великодні дзвони принесуть у Вашу оселю радість, віру, надію і любов».
Олена ГРИГОРЕНКО
Андрій ДРОФА,
Верховний отаман
Українського козацтва,
Генеральний директор КП «Білоцерківський домобудівельний комбінат», Заслужений будівельник України
- Відзначення 370-ліття від дня народження Івана Мазепи в його родовому селі Мазепинці засвідчило, що Мазепинці повертають свою славу.
Історична справедливість перемогла, хоча мені дивно, що протягом 18 років нашої святої незалежності тема великого гетьмана обговорювалася тільки в академічних колах. І лише за президентства Віктора Ющенка епоха Івана Мазепи була повернута із забуття і віддана належна шана тому, хто не злякався підняти «знамя вольності кровавой» на самодержця і тирана Петра І.
Принагідно зазначу, що козаки Білоцерківщини не чекали вказівки «згори», а відразу після реєстрації «Білоцерківської Січі» розпочали велику і благородну справу з реабілітації нашого славетного земляка. Ми перечитали все, що можна було прочитати про Івана Мазепу. Не гаючи часу, організували прес-конференцію істориків і представників інтелігенції у Білій Церкві, яка отримала широкий резонанс в Україні, відвідали румунське місто Галац, де похований Іван Мазепа. На честь нашого земляка там створений чудовий парк, про який дбає міська влада, у цьому місті два райони носить ім’я Івана Мазепи. І, нарешті, в селі Мазепинці побудували церкву, а згодом відновили курган, який століттями називають «Мазепина могила». Якби не натхненна праця і щире серце козаків білоцерківщини, то на місці, де поховані козаки Івана Мазепи, уже вирощували б рапс або садили картопельку. А сьогодні до «Мазепиної могили» приїздять покласти квіти молодята. Більшої нагороди та визнання годі й чекати.
Іван ШИЛОВ, директор Білоцерківського комбінату
хлібопродуктів, депутат обласної ради,
генерал-хорунжий Українського козацтва
Колектив агрофірми «Дім», який очолює Олександр Кравченко, зробив усе для того, щоб село мало сучасний вигляд. Я не погоджуюся з багатьма людьми, котрі кажуть про те, що Мазепинці були забуті Богом, і людьми, і тільки сьогодні відроджуються. Це мальовниче село має водогін, впорядковані дороги, природний газ. Люди забезпечені роботою, до пенсіонерів ставляться з належною увагою. Інша справа, що дійсно, завдяки зусиллям Домобудівельного комбінату, системи Укрінтерм, Комбінату хлібопродуктів, фірми «Дім» ми зробили те, що бачить сьогодні вся Україна. Побудована церква, здійснений благоустрій біля пам’ятника Іванові Мазепі.
Ще багато потрібно зробити. Але все ми робимо за покликом душі. Бо без пам’яті про минуле не матимемо майбутнього. В Мазепинцях, я не сумніваюся, постане чудовий козацький парк імені Івана Мазепи. Цю ініціативу підтримала голова Київської облдержадміністрації Віра Ульянченко.
Приємно, що, завдяки нашій зацікавленості, до справи відновлення історії і утвердження кращих її традицій залучена велика кількість громадян, які щиро перейнялися козацьким духом. Сьогодні люди, особливо молодь, ходять до церкви в Мазепинцях, водночас віддаючи честь Івану Мазепі. Мазепинці стали духовним острівком в Україні.
Переконаний, що з відновлення духовності, високих моральних принципів розпочнеться відродження України.
Я народився в цьому краї, на Білоцерківщині, і, за винятком років навчання, все життя прожив тут. Моє рідне село Терезино знаходиться неподалік Мазепинців.
Не потрібно висловлювати всеохоплюючу любов до всього людства і всієї планети, а варто зробити все можливе для свого краю, для людей, котрі тебе оточують, для своєї малої батьківщини. І тоді Україна стане набагато кращою.
Борис ДЕЛОН, краєзнавець, уродженець села Мазепинці
З нагоди 370-ліття від дня народження Івана Мазепи підготовлені стенди і вітрини, в яких виставлені речі, зібрані за останні п’ять-шість років і свідчать про діяльність Івана Мазепи та його соратників. Це колекції марок, які друкувалися за кордоном, пластова пошта, підпільна пошта України, автентичні листівки із зображенням гетьмана Мазепи.
В експозиції є багато книжок, які були видрукувані останнім часом в Україні, подаровані авторами для майбутнього музею Івана Мазепи в його родовому селі, а також книжки, які друкувалися за кордоном в різні часи: в минулому і в позаминулому столітті. Їх тематика найрізноманітніша – про діяльність гетьмана і його сподвижників, його військову стратегію, дипломатичну діяльність. Зібрано близько трьохсот п’ятдесяти примірників. З книжок, яких немає в нашому зібранні, ми видали контури. Цим широко засвідчуємо мазепіану і той пласт досліджень, що стосується великого гетьмана. У нас, на жаль, немає автентичних предметів доби Мазепи. Знайдено лише чарку з металу і олова, яка була відлита до 200-річчя Каргопольського полку, який брав участь у Полтавській битві, щоправда, на боці Петра І. Датована вона 1709 роком. Це автентична річ.
На часі глибоке дослідження Мазепинців в багатьох аспектах: історичному, археологічному, культурному. Виставка до ювілею Івана Мазепи стала спробою окреслити головні аспекти експозиції майбутнього музею.
Цікавою знахідкою стали карти. Датовані пізнішим періодом, ніж доба Мазепи, вони свідчать про розташування вулиць села і близькі до того, якими вони були при Мазепі. Згідно нашої концепції, в музеї має бути представлена постать Івана Мазепи, не відірвана від історії села. Спроба археологічних досліджень була позаминулого року. Але вони призупинені. На жаль, ні археологи, ні історики не звернули увагу на територію, яку тепер називають Градини. Вона розташована неподалік від теперішньої церкви. Там немає забудови, вона знаходиться на підвищені. Ще в дитинстві я чув від старших людей, що ця місцина колись була оточена глибокими ярами, а рови наповнені водою. Тобто, можна припустити, що це було фортифікаційне укріплення. Розповідали старожили також і те, що там були підземні ходи. Позаторік були зроблені зйомки з літака. Фотографії засвідчили, що рельєфні нерівності очевидно, не є природними утвореннями.
Окрім того, в музеї потрібно представити якнайповніше історію села. Взяти хоча б такий факт. Мало хто знає про родину священика Черняхівського. Його три сини здобули вищу медичну освіту, а один з них став першим ректором Київського медичного університету. Один із синів Черняхівського був одружений на доньці письменника Михайла Старицького – Людмилі. Вона досліджувала Мазепинці на прохання свого батька Михайла Старицького. Її ретельні описи письменник використав для написання романів «Молодість Мазепи» та «Руїна». Складається враження, що Михайло Старицький сам бачив Мазепинці.
Мазепинці – незвичайне село і люди в ньому теж особливі. Навчаючись в університеті у Німеччині, в бібліотеці я потрапив на цікавий документ радянських часів, який свідчить про те, що шість разів були спроби перейменувати Мазепинці. І це не вдалося. Люди в Мазепинцях відрізняються любов’ю до свого села, його історичної назви. Я думаю, що ці фактори також відіграли вагому роль в тому, що перейменування не відбулося.
Наслідки тоталітарного радянського режиму очевидні і сьогодні. В Мазепинцях немає сільської ради, будинку культури, школа стоїть пусткою. Всі ці заклади були знищені. Але Мазепинці, хай і з втратами, вистояли. І стають духовним осередком. Про це свідчать відвідання Мазепинців першими особами держави. Село має об’єкти, які стануть цікавими не тільки першим особам держави, але туристам. Переконаний, що Мазепинці будуть розвиватися і отримувати певні дивіденди. І та їхня слава, яка утрималася триста років по Іванові Мазепі, буде тривати.
Олександр КРАВЧЕНКО,
директор агрофірми «Дім»
Білоцерківщина для мене стала рідним краєм. Ще у 1973 році, закінчивши інститут і демобілізувавшись з армії, я приїхав у село Дрозди, де працював агрономом, згодом заступником голови колгоспу, з 1979 року очолював КСП, а з 2000 року є директором агрофірми «Дім». Землі агрофірми охоплюють села Дрозди і Мазепинці.
14 років тому з ініціативи Івана Салія в Мазепинцях був зведений пам’ятник, який будувало колективне сільгосппідприємство за участю голови сільської ради Анатолія Карпенка. Під його керівництвом ми розбили також і сквер.
Коли встановлювали пам’ятник, то не думалося, що виникне цілий комплекс. Згодом була збудована церква святого Миколая. Після відвідин Мазепинців Президентом України Віктором Ющенком, у зв’язку із 370-літтям від дня народження Івана Мазепи, ним було ініційовано розбиття козацького парку, який отримав назву Меморіальний парк імені Івана Мазепи. Нині парк активно формується і його відкриття буде приурочене до дня смерті Івана Мазепи 2 жовтня. Не відкладаючи справу на потім, 10 квітня на місці, де буде створений парк, відбулася толока. У ній взяли участь працівники Київської обласної держадміністрації на чолі з заступником голови Анатолієм Косенком, ректор Білоцерківського аграрного університету Анатолій Даниленко, який є організатором і натхненником закладки цього парку.
За доброю традицією, учасники відвідали козацьку церкву, потім поклали квіти до підніжжя пам’ятника Івану Мазепі. Настоятель храму отець Андрій освятив ділянку під парк і благословив на працю.
Анатолій Даниленко залучає до спільної справи студентів, що має неабияке патріотично-виховне значення, а також працівників дендропарку «Олександрія», «Лісгоспзагу» та інших організацій, які допомагають не тільки трудовими ресурсами, але і коштами, саджанцями. Це є запорукою того, що парк створимо. Він природно ввіллється у той ансамбль, що створюється на батьківщині гетьмана.
Приємно і те, як люди усвідомлюють, що гетьманом Мазепою було багато зроблено для України, для народу. Наші ж гарні справи є найбільшою йому шаною.
В перспективі навпроти церкви в споруді, яку ми називаємо куркульською хатою, буде створений музей Івана Мазепи. Я переконаний, що він ввійде до туристичного маршруту.
Михайло ЖУРАВЛЬОВ, полковник Українського козацтва
ДІД МЕНЕ НАЗИВАВ -
КОЗАРЛЮГОЮ
Михайло ЖУРАВЛЬОВ
закінчив Білоцерківську школу №1,
учився в класі з хімічним ухилом.
Роки пропрацював на Білоцерківському
домобудівельному комбінаті.
Робочий шлях розпочав із слюсаря.
Згодом став секретарем комітету
комсомолу комбінату,
головою профспілкового комітету,
секретарем партійного комітету,
заступником Генерального директора.
Коли була створена фірма «Укрінтерм» –
довірили посаду комерційного директора.
Нині – директор монтажукрінтерм,
яка займається пусконаладжувальними
роботами дахових котелень
- Я пройшов непростий життєвий шлях. Але мрія про козацтво, про нашу славну минувшину ніколи не покидала мене. І я це кажу щиро. З вдячністю і гордістю згадую свого діда Євдокима. Саме він заклав в мою душу високі почуття: Україна, козаччина, свобода і честь. Мій дідусь багато знав козацьких дум, балад, пісень і саме він посіяв зерно вільнолюбства в юну душу хлопчака. До цих пір з вдячністю згадою, коли за гарний вчинок він нагороджував мене фразою: «Ох, ти в мене козарлюга». Це для мене було найбільшою нагородою. Я старався ще більше нарвати кролям трави, накосити корові.
З великою приємністю згадую пропозицію Андрія Григоровича Дрофи, людини, котра, без сумніву, зайняла гідне місце в сучасній історії України, пройти висвяту і стати козаком легендарної Білоцерківської Січі. Я не на мить не сумнівався. Переконаний, що тільки козацтво може згуртувати наше суспільство. Головне ідея. Білоцерківська Січ об’єднала чудових людей. Чого варті лише імена: Іван Плющ, Андрій Дрофа, Петро Мороз, Іван Шилов, Анатолій Янішевський, Сергій Галкін. Цей перелік визначних людей можна продовжувати. А скільки зроблено серйозних справ: відродження історичної справедливості – пам’яті про нашого земляка Івана Мазепу, побудова церков, насипання козацьких могил, сходження на Говерлу. Що би не робилося – все воно освячено нашим козацьким духом. І цього ніхто не відбере. Прикметно і визначально є те, що до козацтва належать громадяни різних національностей. Ми можемо спілкуватися різними мовами – але всі ми є українці. І у нас одна Батьківщина – Україна.
Більш того, коли я відвідую, Росію, то там в Курській, Білгородській, чи Брянській області, етнічні росіяни з великою симпатією ставляться до українського козацтва, ба навіть, кажуть, ми теж козаки. Щось має козацтво незбагненне, сильне і вічне.
Ми не вчорашні. І сьогодні, уже своєму внуку, за гарний вчинок я теж кажу: «Молодець козарлюга!».
