Особистості:Дмитро ПОЇЗД, творець Гетьманської партії України: НАШ НАРОД НЕ МОЖЕ ТЕРПІТИ ЯРМО І НІКОЛИ НІКОМУ ЙОГО НЕ ЗРОБИТИ РАБОМ
В попередньому номері видання ми розповіли про видатну особистість, патріота, державника Дмитра Поїзда, людину, котра у непрості 90-ті не злякалася кинути виклик тоталітарній системі, хоча на той час за це можна було поплатитися життям.
Читачі раді були з того, що Дмитро Васильович не зник з політичного і громадського життя, не виїхав за кордон, а вийшов на новий рівень і є творцем Гетьманської партії України.
Читачі висловлювали впевненість, що це саме та людина, яка сьогодні потрібна Україні.
Його любов до Батьківщини, безкомпромісність, мудрість, енергія і, що казати, чудова фізична форма, є запорукою створення такої політичної структури, яка змінить сумне, зніяковіле і, на жаль, не привабливе обличчя України.
У дзвінках, листах домінувала одна думка: «Якщо ми і віримо комусь сьогодні - то це Дмитру ПОЇЗДУ»
«УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО ТІЛЬКИ ТОДІ БУДЕ СИЛОЮ, ЯКА ВИКОНУВАТИМЕ СВОЄ ВИСОКЕ ПРИЗНАЧЕННЯ, ЯКЩО ҐРУНТУВАТИМЕТЬСЯ НА ТРЬОХ ЗАСАДАХ: САМООРГАНІЗАЦІЇ, ТОБТО САМОУПРАВЛІННЮ, МАТИМЕ ВЛАСНІСТЬ ТА ВОГНЕПАЛЬНУ ЗБРОЮ»
Власне, ваші запитання, шановні читачі, і стали основою для продовження розмови з Дмитром Васильовичем Поїздом
- У нашій розмові ми не можемо оминути стан справ в Українському козацтві. Як відомо воно почало відроджуватися на прикінці 80-х. Це закономірно, адже незважаючи на роки тоталітарного більшовицького режиму,коли витравлювалося все національне, пам’ять про славне минуле на генетичному рівні жило, бо українці – козацька нація. І все ж, козацтво протягом незалежності не стало тією силою, яка може пропонувати суспільству нові ідеї, тобто бути рушійною силою. Чому так трапилося?
– Ви поставили вагомі, я сказав би, концептуальні питання, які заслуговують на окреме ґрунтовне дослідження, яке може зайняти не одну сотню сторінок. І все ж, не вдаючись до прискіпливого аналізу програми розвитку козацтва, яку безуспішно проштовхують у парламенті певні особи, причин роздрібненості козацьких організацій, протистоянь між окремими козацькими організаціями, використання його політичними блоками і партіями у боротьбі за місце під куполом Верховної Ради, - все ж висловлю своє бачення тих базових принципів, втілення яких гарантує козацтву той статус, який воно заслуговує по праву. Що таке сучасне Українське козацтво я знаю з середини, адже його відродженню присвятив не один рік свого життя, займав посаду Генерального судді, на яку неодноразово переобирався.
Отже, Українське козацтво тільки тоді буде силою, яка виконуватиме своє високе призначення, якщо ґрунтуватиметься на трьох засадах: самоорганізації, тобто самоуправлінню, матиме власність та вогнепальну зброю.
САМООРГАНІЗАЦІЯ
Козацтво – це дієвий оновлюючий і самоочищуючий організм. Таким він може бути за умови, коли козацтву не накидатимуть зверху гетьмана, генеральну старшину, головного отамана, ревізійну комісію, генерального суддю, осавула, бунчужного і так далі, а обиратимуть зі свого товариства козаки на Великій раді, або як ще називають, Колі, на певний час, скажемо на рік. Статутом необхідно передбачити механізм відкликання певної посадової особи. Тобто, діє той принцип як і у Законодавчих Зборах України, про що я говорив вище. Адже Третій Гетьманат будується на механізмах самоврядування, які чудово зарекомендували себе впродовж століть, про що теж говорилося. Козацькі чини, від гетьмана до сотника звітують козацькому товариству про роботу. Це забезпечує всім, без винятку, козакам статус не покірного виконавця волі верхів, а дієвого учасника демократичного процесу самоорганізації та самоврядування козацької громади. Важелі впливу на процеси – ось що головне. А що бачимо сьогодні. Депутата обрали на п’ять років, і навіть при умові, що він не буде зовсім працювати, його виборці відкликати не можуть.
У нашому випадку, всі представники козацької ієрархії мають постійно відчувати, що вони залежні і підконтрольні козацькому загалу.
Але, безперечно, будь-яка громада, так як і держава в цілому, не може нормально функціонувати без коштів, адже вони потрібні для утримання Генеральної канцелярії, зарплати посадовим особам, для придбання оргтехніки, для проведення різних заходів. Отже ми переходимо до другого базового принципу:
ВЛАСНІСТЬ
В першу чергу козаки повинні володіти землею, яка належить громаді, але надається козаку, члену громади у користування. Якщо козак виходить з товариства, то землю повертає з установленою компенсацією, і вона надається іншому члену громади. За таких умов чужий землею не заволодіє. Що ж ми бачимо сьогодні? На наше найбільше багатство – родючу землю, якої немає в світі, і за рахунок тільки її однієї наш народ може жити багато і щасливо, уже чигають капіталісти і не тільки доморощені, але і закордонні. Втратити нашу годувальницю – землю, традиції обробки якої нам передали ще трипільці, ми не маємо права. Втрата її – стане однієї з найбільших трагедій України-Руси. Ось тоді про незалежність України можна забути остаточно, а український народ знову стане рабом на своїй землі.
Вірю, що цього не трапиться. Ми козаки не дозволимо цього зробити.
Похідною власністю від землі повинні стати млини, кузня, садівництво та виноградарство, бджолярство, розведення риби тощо. Це традиційно козацькі промисли.
Козаки повинні взяти це до своїх рук. Бо у всіх складається враження, що козаки повинні тільки керувати і світити пагонами. Прикро, що ця думка поширена і серед певної частини козаків. Козак – це насамперед трудівник, який не має права використовувати в своїй трудовій діяльності наймитів, а тільки членів козацької сім’ї та козацького роду і є захисником своєї землі і свого народу. І якщо у нас буде сильна самоорганізація і власність, то козак і його сім’я будуть ситі і гарно одягнуті, податки надходитимуть до державної скарбниці. А це гідні пенсії, стипендії та інші соціальні виплати незахищеним членам суспільства.
Ось тоді козак і все козацтво буде в пошані.
Сьогодні певні козацькі структури хочуть взяти на себе поліційні функції, допомагати міліції охороняти громадський порядок, боротися із злочинністю тощо. Мене часто запитують як я дивлюся на це питання. Переконаний – це неправильно. Для цього є міліція, яка фінансується і уповноважена Законом України «Про міліцію» виконувати правоохоронні функції держави. Козаки не наділені таким правом і не повинні займатися охоронною діяльністю, поскільки вона може негативно вплинути на її імідж серед громадян України.
І ось тепер ми логічно переходимо до третьої моєї тези:
ЗБРОЯ
При життєвості двох перших засад, за дозволами на зброю до міліції козаки не будуть звертатися. Це питання вирішуватимуть тільки сотники, отамани і полковники. Вони без психіатра і нарколога знають, кому можна довірити зброю, а кому ні. Зрозуміло, що вогнепальна нарізна зброя – це велика відповідальність. Всі перевірки, які стосуються зброї проводитиме і відповідатиме за неї отаман. Є чудові приклади масового володіння зброєю. Взяти хоча б ті ж Сполучені Штати Америки. Там на триста мільйонів населення – двісті п’ятдесят є власникам вогнепальної зброї. Таку державу ніхто не завоює. І я переконаний, що дискусія про те, сприяє масове володіння вогнепальною зброєю росту злочинності чи навпаки – зайва. Володіння зброєю ліквідує злочинність. Злочинці і так мають зброю. Вони пороги у міліції не оббивають, щоб отримати дозвіл на володіння зброєю, а громадяни перед ними незахищені. Є у нас 36 стаття Кримінального Кодексу, частина 5, яка дає можливість застосовувати всі засоби від нападу двох і більше осіб, чи однієї озброєної, а також від протиправного і насильницького проникнення у житло чи інше помешкання особи. Як професіонал, котрий знає, що таке вогнепальна зброя і як на неї реагують, стверджую: навіть самий факт наявності зброї попереджує скоєння протиправних дій з боку зловмисників.
Таким чином, коли в Українському козацтві буде сильна самоорганізація, кошти і вогнепальна зброя – наша держава – Україна-Русь матиме зовсім інше обличчя, а громадяни її будутьм захищені і заможні.
Я не придумав нічого нового. Все що я сказав добре забуте старе, але свою ефективність продемонструвало впродовж століть.
Розмову вів
Ігор АНДРІЇВСЬКИЙ
