Історія, філософія, релігія:ВОЛЯ УКРАЇНИ – АБО СМЕРТЬ І повіє огонь новий з Холодного Яру… Тарас ШЕВЧЕНКОХолодного
Десятиліттями в українського народу намагалися відібрати вітчизняну історію. Її переписували, фальсифікували, підлаштовували під радянську ідеологію. Проте історична пам’ять народу невмируща, і викорінити її із людської свідомості ще не вдавалося нікому. Понад 80 років приховувалася яскрава сторінка визвольної боротьби холодноярців. Роки незалежності повертають із забуття імена героїв, які віддали свої молоді життя в боротьбі за Україну.
В історичному розвитку України Чигиринщина завше відігравала особливу роль. Звідси спалахнуло українське народне гайдамацьке повстання, очолюване Максимом Залізняком, тут розпочалася Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Цей край став духовним джерелом національної самобутності, прагнення до боротьби з поневолювачами України.
Після того, як більшовики 1918 року захопили Україну, на Чигиринщині, в околицях сіл Холодного Яру, створено своєрідну державу, яку вже потім історики назвуть Українською самостійною Холодноярською республікою. Її учасники під українським національним прапором, на якому було чітко виписано основну мету холодноярців «Воля України – або смерть», впродовж чотирьох років мужньо вели боротьбу із більшовиками.
І повіяв «огонь новий» з Холодного Яру… Український народ вкотре піднявся на боротьбу за волю та незалежність своєї держави.
Історія створення Холодноярської республіки постала з громадської необхідності. Після революції жителями села Мельники на Чигиринщині було створено загін самооборони Мотронинського монастиря, оскільки ігуменя боялась пограбування духовного закладу. До складу формування спочатку входили лише 22 оборонці. Пізніше, в 1919 році, загін перетворився на полк, а колишнього сільського вчителя Василя Чучупаку було обрано його керівником. Полк увесь час поповнювався, вчорашні селяни із навколишніх сіл добровільно йшли у загін, внаслідок чого утворилася Холодноярська республіка. Так у 1918-1922 роках Мотронинський монастир став осередком українського повстанського руху. Республіка контролювала громадський порядок у 25 навколишніх селах та оперувала близько 15-тисячною армією.
Отамани Холодного Яру мали великий авторитет та значну підтримку у місцевого населення, тож чекістам було важко перемогти бунтівних холодноярців. Та вони розробили спеціальну операцію із захоплення повстанців. Обманом заманили холодноярських отаманів у засідку, а захопивши, допитували командирів та отаманів у Лук’янівській в’язниці в Києві.
Проте навіть у в’язниці відважні холодноярці підняли повстання. Перебивши охорону, вони захопили зброю і спробували звільнитися. Під час нерівного бою всі були розстріляні більшовицькими катами.
Земляки щиро вшановують своїх незабутніх героїв.
Вже декілька років патріоти України збираються щороку 12 квітня в легендарному урочищі Холодний Яр та спільно вшановують пам’ять загиблих вояків Української Народної Республіки.
Зазвичай заходи розпочинаються у с.Медведівка покладанням квітів до пам’ятника Максиму Залізняку, відвідинами могили отамана Холодноярської республіки Василя Чучупаки на цвинтарі в с.Мельники та братської могили, де покояться останки трьох воїнів УНР.
Громадянська панахида та мітинг проходять поблизу Креселецьного лісництва, де загинув Василь Чучупака.
Вшановують пам’ять холодноярців не лише жителі Черкащини та України. Вже третій рік поспіль заходи відвідує делегація Чорних запорожців Вільного козацтва з м. Перемишль, що у Польші.
Ці зустрічі стають справжнім національним святом з традиційним освяченням зброї, приготуванням козацької юшки та куліша. І все це під акомпанемент патріотичних пісень. Певного колориту заходу додають відвідини Мотронинського монастиря та тисячолітнього дуба Максима Залізняка. Тут відчувається невтрачений зв’язок із предками, а думки стають ніби світлішими.
Мені довелося вперше цього року побувати в Холодному Яру, доторкнутись серцем до цієї маловідомої сторінки історії. Та, поринувши в атмосферу загального духовного піднесення, яким насичене навіть повітря Холодного Яру, перейнялася вольовим духом холодноярців, відчула мужній потиск рук однодумців, одягнених у вишиванки. А під яскравим весняним небом майорів блакитно-жовтий Національний прапор України...
P.S.
Сучасники відзначають колосальне духовне відродження України: повернення із забуття імен її героїв, відновлення історичної правди, розвиток українських звичаїв та традицій, впровадження їх у наше сучасне життя, загалом створення моди на все українське.
Без перебільшення, у цьому велика заслуга Президента України Віктора Ющенка, який у державній політиці пріоритетним вбачає духовний розвиток нації.
Вшанування героїв Холодноярської республіки на загальнодержавному рівні, визнання вояків-холодноярців учасниками національно-визвольних змагань чекає своєї черги. І це обов’язково відбудеться, адже Холодний Яр – міцний камінь, закладений пращурами у підвалини майбутнього України, вільної та незалежної могутньої держави.
