Cучасне козацтво: Ігор ВАРДИНЕЦЬ, Верховний отаман Українського козацтва, радник Президента України: БУТИ ГІДНИМИ НАШИХ СЛАВНИХ ПОПЕРЕДНИКІВ КОЗАКІВ – ОСЬ ЩО НАЙГОЛОВНІШЕ І НАЙВАЖЧЕ…
Відзначення 360-річчя Зборівської битви та проведення традиційного VІІІ Всеукраїнського фестивалю-конкурсу козацької пісні «Байда» органічно поєдналися і стали для мешканців Тернопільщини та десятків тисяч гостей з усієї України і з-за кордону незабутньою феєрією, святом духовної єдності з героїчним минулим.
Три залиті сонцем серпневі дні були насичені заходами, що на всі потрапити було годі.
Розпочалося святкування з театралізованого мистецького відкриття фестивалю та покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку, до погруддя Дмитру-Байді Вишневецькому та символічної могили борцям за волю України, освячення козацького цвинтаря.
Похід Українського козацтва на чолі з Верховним отаманом Ігорем Вардинцем шляхом війська Богдана Хмельницького через села Вишнівець, Добриводи, Мшанець, Залізці, Оліїв, Беримівці, Худобинці, Млинівці місто Зборів яскраво засвідчили – нація пам’ятає і шанує своїх героїв, вони з нами у свята і будні, нас не роз’єднати і не перемогти. Похід селами закінчився о пів на першу ночі. Люди чекали козаків з хлібом-сіллю, піснями і корогвами. Ось так, подумалося, понад три з половиною століття тому їхні прапрадіди зустрічали і вшановували військо Богдана Хмельницького, а згодом Січових Стрільців, воїнів УПА. Коли Верховному отаману Ігорю Вардинцю зауважили, мовляв, бачте як вас зустрічають, Ігор Степанович відповів: «Це глибока шана нашим героям-козакам – лицарям минулого, а ми, сучасники, повинні бути гідні їх».
Зайве говорити, яке захоплення викликали Богатирський турнір на призи Василя Вірастюка, історична реконструкція Зборівської битви.
Гостей не міг не зачарувати виступ Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Г.Верьовки, Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка, колективів та артистів Тернопільської обласної філармонії.
І це далеко не весь перелік того, що відбулося на тернопільській козацькій землі.
Організатори заходу – облдержадміністрація, облрада, райдержадміністрації Тернополя, підприємці-меценати, Українське козацтво – попрацювали на славу.
Той, хто не був і не бачив – багато втратив.
На адресу організаторів заходу надійшло безліч привітань. Зокрема, від Президента України Віктора Ющенка, Командувача Військово-Морськими силами України Ігоря Тенюха.
МГО «Українське козацтво», яке було учасником великого заходу і його обличчям, не обмежилося походами, зустрічами із тернопільчанами, покладанням вінків до козацьких могил, посвятою в козаки. Вранці, 14 серпня, перед відкриттям урочистостей, козаки провели Велику раду. Вона мала стриманий і робочий характер. На Раду прибули делегати з усіх областей України, Києва та Севастополя – понад 300 козаків.
У своєму виступі Верховний отаман Ігор Вардинець висловив занепокоєння негараздами у козацькому русі. «На жаль і на сором, є організації, які афішують себе як всеукраїнські, а їхні “керівники” йменують себе гетьманами, не будучи зареєстрованими у Мін’юсті. Це – самозванці, які лише компрометують увесь козацький рух України. Доведеться ці питання вирішувати в суді», – констатував Верховний отаман Ігор Вардинець.
Але не менше здивування викликає і те, що це питання Ігор Степанович неодноразово ставив на Раді Українського козацтва при Президентові України і безпосередньо перед секретарем Ради паном Аржевітіним. Але проблема зависала в повітрі. Можливо, такий стан речей задовольняє секретаря? Та й сама Рада уже починає нагадувати забюрократизоване політбюро.
Необхідністю, на думку Верховного отамана Українського козацтва, є прийняття закону про козацтво, який структуризує козацький загал, надасть йому нового імпульсу і виведе з неадекватного статусу громадської організації. Задля цього Українське козацтво готове вийти до Верховної Ради з вимогою прийняття такого закону.
Торкнувся Ігор Степанович і духовного, релігійного аспекту: «Мене часто запитують до якої церкви ходять козаки? Відповідь даю завжди одну: коли козак бачить церкву і розп’яття, він іде до неї і не питає, якого вона патріархату чи конфесії. Не буде ж він молитися до сонця, якщо на сході України одна церква від іншої на відстані сто кілометрів.
Прошу на цьому не спекулювати. Водночас заявляю чітку позицію Українського козацтва: ми за Єдину Помісну церкву в Україні».
МГО «Українське козацтво» відкрито до об’єднання з тими, хто стоїть на засадах розбудови Української держави.
Українське козацтво категорично проти безплідних дискусій на кшталт: хто правильніший серед козацтв, хто більше любить неньку-Україну чи ненавидить її ворогів. Потрібно діяти. А оцінку дадуть люди, можливо, навіть історія.
Голова обласної ради Олексій Кайда, у своєму виступі на Верховній Раді, побажав присутнім козацького здоров’я і успіхів у справі захисту і розбудови нашої держави. «Нещодавно ми відсвяткували перемогу під Конотопом, а сьогодні починаємо святкування Зборівської битви. Нарешті ми починаємо достойно святкувати дні наших перемог і перестали відзначати поразки», – зазначив він.
Петро Вовчук, голова Координаційної Ради при голові держадміністрації з розвитку козацтва у Тернопільській області, заступник голови обласної держадміністрації, генерал-отаман Українського козацтва привітав Раду від голови адміністрації Юрія Чижмаря і наголосив, що Тернопільщина – козацький край із багатою історією. Звідси перший гетьман України Дмитро Вишневецький, Тернопільщина дала славних синів козацтва Морозенка, Наливайка, який підняв не тільки Україну, а й значну частину Білорусі, тож і відповідальність на нинішніх козаках неабияка.
Народний депутат Верховної Ради першого скликання пан Володимир Колінець, стараннями якого за бутність головою районної Ради та райдержадміністрації, у 1995 році у Зборові було відкрито музей «Зборівська битва», торкнувся питань зовнішньої і внутрішньої безпеки України і закликав козаків бути пильними, готовими в будь-який час до захисту Вітчизни, щоб народ був господарем на своїй землі.
Генеральний осавул та крайовий отаман Черкащини Олександр Балацький висловив думку, що козаком може бути лише той, хто відчуває себе козаком, для кого бути козаком є станом душі.
Отаман осередку Українського козацтва, президент асоціації Українського козацтва у Франції Григорій Лагойдюк.
Пан Григорій народився в Австрії, потім переїхав до Франції в місто Шале. Батьки родом з Івано-Франківщини: батько – із села Росохач Городенківського району, а мати – із села Джурова Снятинського району. Любов до України привив йому батько, який любив повторювати: Франція – за вікном, а в нас удома – Україна.
Пан Лагойдюк проникся українським козацьким духом і все життя присвятив українській справі: розвитку та становленню Українського козацтва у Франції. У його козацькому осередку є і донські козаки. Крім того, він створив ансамбль українського танцю, учасником якого є французи, італійці, іспанці. П’ять разів вони побували з гастролями в Україні.
«У 1976 році я приїхав до Львова із жовто-блакитним прапором, – розповідає Григорій Лагойдюк. Тоді мене ледве не закрили».
Усі головні балетмейстери на Україні – його друзі.
– Ми завжди старалися не копіювати когось, а пропагувати свій дух. Мої діти, дві доньки, пішли моїми слідами. Наталка закінчила в Україні студію Вірського, інша має свій танцювальний колектив, гастролює всією Європою.
Григорій став заслуженим діячем мистецтв і заслуженим діячем культури України. Це перший громадянин іноземної держави, який отримав такі високі звання.
До речі, і стіни будинку пана Лагойдюкка в Шале зовні розмальовані сюжетами про козаків, й усі мешканці міста, де він мешкає, знають його, як запорозького козака.
– Ми маємо російську й українську православну і греко-католицьку церкви, – розповідає Григорій Лагойдюк.- Але коли приїхав до Франції пан Вардинець, він не питав про конфесію, а привіз ікони і подарував усім. У нас є донські, кубанські та степові козаки. У нашому місті є пам’ятник Шевченку та величезний меморіал на цвинтарі.
А ще в Григорія Лагойдюка є мрія – написати книжку спогадів. А згадати є про що. Він зібрав величезний архів фотографій, речей та публікацій. Цим архівом, за словами пана Григорія, і зараз уже користуються науковці та просто зацікавлені люди. Віримо, що книжка стане бестселером.
Леонід Іванович Федорук, генерал-отаман Українського козацтва, радник Верховного отамана, отаман Євпаторійського округу Українського козацтва:
– Попри віддаленість різних регіонів України, їх різницю у менталітеті, мову спілкування, дух козацтва є тією силою, яка об’єднує і цементує різні етнічні групи, перетворює їх у єдиний український народ. Природно, що найбільше ми, кримчани, спілкуємося між собою, обмінюємось досвідом, плануємо спільні акції, допомагаємо один одному. Водночас, неможливо переоцінити значення таких заходів, як ті, що проходять на Тернопільщині. Вони є зразком організованості, фантазії, наполегливості та продуктивної співпраці із владою. Тут є чому повчитися.
Генерал-осавул Мурашов Іван Віталійович, отаман окремого Кримського округу Українського козацтва:
– У 2000 році я вступив до Українського козацтва в Криму. Країна молода – їй лише 18 років, а наша організація ще молодша. Переконаний, що козацтво може взяти на себе багато важливих обов’язків – це і робота зі школярами і молоддю, й охорона громадського порядку тощо. Але найголовніше для козацтва – бути консолідуючою силою у суспільстві. Сьогодні це дуже важливо для Криму і Чернігівщини, Донецька й Закарпаття, заради спокою у державі.
Козацтво – це наша героїчна історія. А історію потрібно пам’ятати.
Особисто хочу подякувати організаторам за змістовні, продумані заходи. Радий, що був їх безпосереднім учасником.
У своєму підсумковому інтерв’ю для видання «Гетьман» радник Президента, Верховний отаман МГО «Українське козацтво» Ігор Вардинець підкреслив, що Велика рада, яку було скликано в ці святкові дні, прийняла багато актуальних рішень – як організаційних, так і політичних. Зокрема, було підтверджено повноваження Гетьмана України Віктора Ющенка.
Ігор Степанович висловив переконання, що Гетьман-Президент гідно тримає булаву у своїх руках і впевнений у його перемозі на виборах, бо український народ усвідомлює, що саме такий Президент нам потрібен сьогодні.
Верховний отаман від імені всього Українського козацтва побажав Президенту України Віктору Ющенку незгасимого козацького запалу, аби впевнено ще п’ять років вести український народ шляхом незалежності й свободи.
Історична довідка
...Зараз як комісари повідомили короля про воєнні заміри. Хмельницького, скликано загальний похід шляхетський, а регулярне військо польське, не чекаючи шляхти, рушило на козаків, на полудневу Волинь. Хмельницький пішов навпроти його. Побачивши велику силу у нього, польське військо почало уступати ся назад і стало під міцним замком Збаразьким. До нього пристав Вишневенький, і йому віддано головну команду. Хмельницький обложив Збараж тісно і почав томити польське військо неустанними атаками й стріляниною, так що Полякам скоро прийшла остання біда. На милость божу кликали короля, щоб ішов в поміч; але король не мав з чим іти, бо шляхетське військо тільки ще збирало ся. Нарешті, щоб не дати війську під Збаражом пропасти, пішов туди не чекаючи иньших полків. Та зовсім несподівано вскочив у засідку. Бо Хмельницький, зіставивши частину війська під Збаражем,сам з Татарами пішов потиху напроти короля і заступив йому дорогу на переправі під Зборовим. В хмарний, дощовий день обложив він його так, що не можна було рушитися. В війську королівськім вже підняв ся був такий страх, що готові були тікати куди видко, не краще як під Пилявцями,—та в останній бідї знайшли ратунок. Задумали відвести орду від козаків, написали до хана, що сим разом сам був з ордою, -обіцяли йому все що схоче, аби відступив від Хмельницького. І зрадив хан. Почав наставати на Хмельницького, аби мирив ся з королем. Тоді побачив Хмельницький, як небезпечно він на орді опер ся: мусів тепер чинити волю ханську, аби той не вдарив на нього разом з Поляками.
Пішли переговори, стала ся умова в перших днях серпня 1649 р. Розумієть ся, в таких обставинах, в яких сю умову прийшлося укладати, анї думати було про ті широкі справи визволення українського народу; приходило ся вертати до старих справ реєстру козацького, прав віри православної. Розглядаючи її з такого вузшого становища умова була великим кроком наперед. Реєстр війська козацького уставляв ся на 40 тисяч; вписані до нього козаки й їх сїмї могли мешкати в королівських і панських маєтностях воєводства Київського, Чернигівського і Браславського, не підлягаючи анї урядам анї панам своїм. В сих сторонах не могло бути роскватироване польське військо, анї не мало туди входити. Не мали там мешкати також анї Жиди анї єзуїти. Всі уряди в сих воєводствах що до найвищих, мали діставати тільки православні. Гетьман козацький одержав „на булаву” староство Чигиринське. Унія мала бути -скасована, митрополит православний дістав місце в сенаті польськім.
Се було дуже богато в порівнянню з тим, про що думав Хмельницький рік тому, по перших погромах Польщі. Але було ніщо в порівнянню з новими плянами визволення українського народу.
Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ, професор української історії у львівськім університеті, “Історія України”, Київ-Львів 1913р.
Вітаємо
ОЛЕКСІЯ КАЙДУ
ЗІ ВСТУПОМ ДО ЛАВ
УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
І ПРИСВОЄННЯ ЗВАННЯ –
ГЕНЕРАЛ-ОТАМАН
