СЛАВНІ ЛЮДИ СЛАВНОГО СЕЛА
Могутнє дерево, високе і крислате, обов’язково повинно мати потужний корінь. Без нього – впаде, буде повалене вітрами, а на місці, де воно росло, чорнітиме мертва вирва.
Це саме стосується і людей. Рід без коріння міліє, зникає, вироджується. І тільки безпосередній та безперервний контакт із батьківською землею, із джерелами дитинства забезпечить йому ріст і розквіт.
Село Кищенці, розташоване у безмежних придніпровських степах Черкащини (Маньківський район), виростило хороших синів і дочок. За покликом серця з’їхались вони на святкування 380-ї річниці його заснування.
Свято вдалось на славу.
Завдяки вихідцю із цього давнього козацького села Дрофі Андрію Григоровичу при в’їзді було встановлено чудову стелу із назвою населеного пункту, датою його заснування та гербом, яка стала окрасою краєвиду. Ще одну стелу встановили у центрі села. На ній викарбувано імена визначних людей, вихідців із Кищенців, які прославляли свою малу батьківщину упродовж останнього століття.
Андрій Григорович Дрофа – Заслужений будівельник України, генеральний директор КП «Білоцерківський домобудівний комбінат», Верховний отаман Білоцерківської Січі – був душею, організатором і генератором цього широкомасштабного заходу.
Велику залу сільського Будинку культури вщент заповнили люди. Перед ними виступили представники районної та сільської влади, науковці, лікарі, військові – всі, хто є гордістю Кищенців.
Заступник голови Маньківської державної райадміністрації Балабак Валентин Федорович у своєму виступі зазначив, що історія села наповнена різними сторінками – і веселими, і скорботними, і такими, що викликають гордість. 344 мешканці Кищенців воювали на фронтах Другої світової війни. Половина з них – не повернулася. А сьогодні мешканці села успішно розбудовують молоду незалежну державу.
Потім пан Дрофа нагородив кілька своїх земляків цінними подарунками. Це і знаменитий хірург Петро Кіндратович Груша, і полковник Очак Андрій Васильович, і Копистина Микола Петрович, і Корнійчук Лідія Петрівна. Особливу увагу Андрій Григорович приділив єдиному учаснику Великої Вітчизняної війни, який зараз із нами, – Люченку Василю Дмитровичу. Ще у 2002 році ветеранів було десять. Подарунки також отримали ініціатор усіх починань Петро Олексович Лисогора, вчителька, класний керівник пана Дрофи Чорна Валентина Миколаївна, сільський голова Шимко Лариса Андріївна, полковник Збройних сил України Дрофа Олександр Григорович, Маляр Віра Юріївна та сільський священик – отець Дмитрій, який ініціював та активно працював і над будівництвом храму, і над спорудженням трапезної, і над чудовим витвором мистецтва – криницею, воду якої освячували всією громадою. Відзначили й історика Захарченка Романа, зусилля якого допомогли з’ясувати історію села.
Грав духовий оркестр, чудовий концерт підготували професійні артисти, а столи трапезної вгиналися від наїдків та напоїв. Святкування 380-ї річниці села Кищенці надовго запам’ятається не тільки односельцям, а й усій Маньківщині.
Немає сумніву, що поки живуть козаки, поки їхні серця переповнені синівською любов’ю до рідного краю, поки живе народна пам’ять, наша історія, житимуть і процвітатимуть українські села та міста. І у віках стоятиме Україна.
Богдан Кравчук
