Феміда: ДЕМОКРАТИЧНИЙ ІНСТИТУТ СУСПІЛЬСТВА

Адвокат Київської міської муніципальної колегії адвокатури, Заслужений юрист України Ю.А.Михальський


– Шановний Юрію Анатолійовичу. Ми знаємо, що ви брали участь у V з’їзді адвокатів України, який відбувся 2 листопада цього року в Одесі. Що ви можете сказати про цей захід? Чи вдалося вам виконати заплановані завдання?

– Із цим з’їздом відбувалося багато дивних та негарних речей, які, втім, мають просте пояснення. Справа в тому, що у березні 2010 року спливає термін повноважень трьох членів Вищої ради юстиції, а нових мав обрати саме цей адвокатський з’їзд. ВРЮ – це досить цікавий конституційний орган, який має неабиякий вплив на судову систему: формує суддівський корпус, розглядає скарги на суддів вищих судів та голів судів, а також на прокурорів. Отже, особи, що є членами ВРЮ, отримують певну владу та великі важелі впливу як на окремих суддів, так і на судову систему в цілому та прокуратуру. Неважко було здогадатися, що боротьба за вакансії буде серйозною. Так і сталося.
Є такий принцип, задекларований у Конституції: громадянину дозволено все, що не заборонено. Держава ж, навпаки, може робити лише те, на що прямо має дозвіл, встановлений законом. У положенні про ВККА, затвердженому Указом Президента від 05 травня 1993 року № 155/93, немає ані слова про право Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури скликати з’їзди адвокатів. Відсутність у законодавстві вказівки на орган, що уповноважений це робити, аж ніяк на надає ВККА права привласнювати собі ексклюзивне право на організацію та проведення найвищого органу самоврядування адвокатури.
Але яка ж була істерика у голови ВККА В.І.Висоцького, коли він дізнався, що група київських адвокатів виступила з власною ініціативою проведення всеукраїнського адвокатського з’їзду 6 листопада. Навіть вимагав порушити кримінальні справи щодо “розкольників” за статтею 109 Кримінального кодексу України “Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади”. Заяви до прокуратури писав, уявляєте? І ця людина займала та займає високі й відповідальні посади.
Спочатку з’їзд планували на лютий 2010 року, заздалегідь, щоб своєчасно обрати членів ВРЮ. Але у жовтні почалися цікаві події, які свідчать не лише про підвищення громадянської та професійної свідомості адвокатів, а й про наявність певних інтриг та підкилимової боротьби.
Несподівано, в червні адвокати з’ясували, що Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, яка прийняла рішення про проведення з’їзду, визначила його дату та норму представництва делегатів, створила організаційний комітет та здійснила інші дії, не має ніяких законних повноважень на скликання з’їзду адвокатів. Виявилося, що ВККА абсолютно протиправно узурпувала ці повноваження та позбавила адвокатів їх конституційного права на самоорганізацію та самоврядування, що стало підставою для подачі позовів до суду.


– Чи не вважаєте ви, що ВККА перенесла дату з’їзду виключно для того, щоб “її з’їзд” відбувся раніше від “альтернативного”?

– Я не можу стверджувати цього напевно, але яка ще може бути причина такого перенесення та термінового проведення конференцій з обрання делегатів на з’їзд, якщо ще в червні було задекларовано, що останні конференції проводяться в грудні цього року? Навіщо було з таким поспіхом, у перші найгарячіші дні епідемії, негайно після оголошення карантину, звозити до Одеси адвокатів з усіх областей України, в тому числі із західних, де була найвища кількість випадків захворювання? До речі, Всеукраїнська профспілка правників, яку я очолюю, та Всеукраїнська профспілка працівників сфери права зверталися навіть до прем’єр-міністра Ю.В.Тимошенко з проханням не робити дурниць, допоки не з’ясується ситуація з епідемією. Та де там… Жага влади та страх втратити омріяні посади змусили ризикувати трьома сотнями життів адвокатів, яким під час реєстрації на з’їзд видавали безоплатно по одній одноразовій масці на цілий день.


– Але все ж таки, як проходив з’їзд? Як ви оцінюєте його результати?

– Перше, що потрапило нам на очі після роздавання масок, це вітальний лозунг над сценою з орфографічною помилкою – у слові “з’їзд” автори замість букви “ї” намалювали “і”. Ось така цікава ілюстрація до рівня організації української адвокатури. Після цього стало остаточно зрозумілим, на що слід чекати від такого з’їзду. На жаль, наші найгірші сподівання виправдалися. Це було б шоу у найкращих традиціях радянської одностайності, якби не протидія нечисленної групи київських адвокатів. Невелика кількість опозиційних делегатів не мала фізичної змоги переламати заплановану течію, але хвиль ми наробили.
За нашої участі до членів Вищої ради юстиції було обрано відомого адвоката з Волинської області Сергія Федоровича Сафулька (за нього проголосували 108 делегатів). Це єдине, що ми змогли зробити, і це явно зіпсувало комусь плани.
Слід зазначити, про окрему резолюцію делегатів з’їзду щодо протиправних дій співробітників правоохоронних органів до адвокатів під час виконання ними своїх професійних обов’язків, запропоновану адвокатом із Хмельницької області з 55-річним адвокатським стажем Кларою Моргулян.
До складу ВРЮ було знов переобрано Лідію Ізовітову (199 голосів) та обрано Володимира Висоцького (162 голоси), який, як я вже казав, на цей час займає посаду голови ВККА.
До речі, обрання Сергія Сафулька могло б не відбутися, якби не участь у лічильній комісії нашого делегата Тетяни Монтян. Не можу стверджувати категорично, але цілком імовірно з її слів, що вона запобігла фальсифікації результатів голосування. Частину голосів, які було віддано Сергію Федоровичу, ледве не врахували на користь тепер вже майже колишнього члена ВРЮ Ольги Жуковської.
Я не боюся вживати слово “фальсифікація”, бо вважати, що методи, якими послуговується українська “юридична еліта”, є виключно етичними, було б великою помилкою.
Яскравим прикладом того, як не хочеться прощатись з “кріслом”, може бути історія з обранням Ольги Жуковської делегатом на цей V з’їзд. Відповідно до Закону України “Про Вищу раду юстиції” делегати обираються регіональними конференціями адвокатів від районів та міст України. Ольга Леонідівна Жуковська, яка проживає та працює у Києві, на міській конференції 30 жовтня не набрала й половини необхідних голосів для того, щоб стати делегатом. Яке ж було наше здивування, коли ми побачили її на з’їзді як делегата, обраного чомусь вже від Донецької області 31 жовтня!
Чи то учасники донецької адвокатської конференції більш слухняні, чи то необізнані з “художествами” Жуковської, але факт залишається фактом – вона стала делегатом з’їзду, але все ж не залишилася членом ВРЮ, що ми вважаємо за свою маленьку перемогу.
Дивно взагалі, що агресивно-слухняна більшість проголосувала за включення до складу лічильної комісії опозиційного адвоката Тетяну Монтян, до мандатної комісії Інну Рафальську та до редакційної комісії Оксану Соколовську. Мабуть, сподівалися, що один із семи членів лічильної комісії не помітить “махлювання”, а участь у лічильній, мандатній та редакційній комісіях принципових адвокатів надасть рішенням законного вигляду.
Найгіршим показником пасивності та безпорадності делегатів з’їзду стало їх небажання обговорювати будь-які інші питання адвокатського життя. Ледве вдалося домогтися включення до порядку денного другого і останнього питання, поставленого членом ВККА Кларою Моргулян щодо побиття адвоката Алі Аббасової працівниками Хмельницького управління по боротьбі із організованою злочинністю МВС України.
Залишилося неприємне враження, що адвокатів, які не мали достатньої інформації про підготовку та проведення з’їзду, зігнали задля вирішення єдиного питання про обрання членів ВРЮ, і вони, не відчуваючи ніякого бажання залишатися хоч зайву хвилину, поспішали розбігтися хто на потяг, а хто на бенкет, гроші на який збирали з таким ентузіазмом, якого не відчувалося ні в який інший момент заходу.
Така абсолютна байдужість більшої частини адвокатської спільноти до проблем адвокатури дає підстави вважати, що на з’їзд було обрано далеко не найбільш активних та найкращих представників української адвокатури.


– Ваше ставлення до деяких обраних та переобраних членів Вищої ради юстиції зрозуміло. Розкажіть про інших обранців та про тих, кого ви ще підтримували як кандидатів до складу ВРЮ?

– Усього до бюлетенів було внесено сім кандидатів. Обрати необхідно було лише трьох. Крім Сергія Сафулька ми, кияни, підтримували ще за Павла Луцюка, який є головою Рівненької обласної колегії адвокатури та очолює Рівненську кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. На жаль, за нього проголосували лише 74 делегати.
Найбільшу кількість голосів (199 із 280) отримала голова Вищої ради юстиції Лідія Ізовітова. Я щиро поважаю Лідію Павлівну, вважаю її чудовим спеціалістом, професіоналом у своїй справі та чарівною і розумною жінкою, і, вітаючи її з обранням, мав сміливість визнати те, що не віддав їй свого голосу.


– Яким, на ваш погляд, буде наступний з’їзд адвокатів України та коли він може відбутися?

– Коли саме він буде я не знаю, але знаю напевно, що наступний з’їзд буде абсолютно не таким, як усі попередні. Адвокати стали іншими, прийшло нове покоління, яке формувалося як правники за часів незалежної України. Це нове покоління адвокатів має цілком новий світогляд і свої погляди на самоорганізацію і самоврядування, вони не потребують цінних вказівок згори і самі знають чого хочуть і як це зробити.
Наостанок скажу про ще одну нашу маленьку перемогу, яку отримали на з’їзді: головуючий до оголошення результатів виборів членів ВРЮ намагався поставити на голосування питання про те, щоб доручити скликання наступного шостого з’їзду виключно Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури. На щастя, йому це не вдалося.
Позитивним є те, що наприкінці з’їзду більшість адвокатів усвідомила свою роль і місце в демократичних перетвореннях в адвокатурі.
Отже, ми, адвокати, маємо всі можливості для того, щоб стати справді незалежним, самостійним та демократичним інститутом суспільства.

Спілкувався Ігор Андріївський