Історія, філосфія, релігія: КОЗАКИ І ЯНИЧАРИ
Вихід у світ кожної нової книжки Тараса Чухліба, доктора історичних наук, старшого наукового співробітника, директора Науково-дослідного інституту козацтва при Інституті історії України НАН України, завжди є святом, причому не тільки для наукових кіл. Його книжки користуються неабияким попитом серед широкого читацького загалу. Ось і тепер у приміщенні бібліотеки НаУКМА на презентацію нової книжки Тараса Чухліба «Козаки і яничари» зібралися науковці, студенти та журналісти.
Відкрив зібрання Віталій Щербак, доктор історичних наук, професор, декан гуманітарного факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія». Він зазначив: «Ця книга розповідає про непрості стосунки двох цивілізацій, де є спроба означити місце українського козацтва у глобальних політичних процесах, оскільки ми не є чимось окремим від світових подій.
Книжка присвячена багатовіковій проблемі. І навіть події 11 вересня 2001 року мають до неї відношення. У цьому протистоянні велику роль відігравало і українське козацтво, яке намагалося використати військовий потенціал обох сторін.
У книжці аналізується великий масив історичних матеріалів – і це надзвичайно приємно. І хоча не були використані османські джерела, книга наповнена пошуками відповіді на запитання, яке стояло протягом кількох століть перед українським суспільством. Козацтво з’явилося не раптом. Його утворення було своєрідною реакцією на східний світ. Східний чинник почав активно використовуватись у ХVII столітті Богданом Хмельницьким, а потім – його наступниками. Тарас Васильович зумів висвітити тему на тлі загальноєвропейського військового конфлікту, який завершився Версальським договором. Українські збройні сили намагалися знайти свою нішу. Яскравим прикладом є діяльність Петра Дорошенка. І якщо у народній свідомості Схід мав негативне забарвлення, то для політиків Османський світ представлявся і в іншому ракурсі. І ця співпраця – не тільки Петра Дорошенка, а й інших гетьманів – мала певні наслідки. Книжка, безумовно, буде вивчатися. Вона надзвичайно корисна як для широкого читацького загалу, так і для фахівців, для тих, хто хоче зрозуміти тогочасні впливи Сходу на нашу країну. Східний світ, його вплив на нашу історію був постійним із найдавніших часів і до сьогодні. Тільки у такому контексті можна розглядати нинішній день. На світ треба дивитися у широкому вимірі й книга Тараса Васильовича розповідає про вікові традиції, які не можна ігнорувати і потрібно враховувати при будівництві нашого майбутнього».
Директор Видавничого дому «Києво-Могилянська академія» Віра Соловйова розповіла присутнім про багатолітню плідну співпрацю видавництва і Тараса Чухліба, яка розпочалася ще у 1998 році. Перший проект, який Тарас Васильович приніс до видавництва («Полководці Війська Запорозького»), мав неабиякий комерційний успіх. У 2004 році з’явилася монографія «Гетьмани Правобережної України», яка вже мала друге видання, зараз виникла потреба третього видання. Упродовж 2005-2007 років побачив світ двотомник «Історія українського козацтва», який також має кілька перевидань. І ось тепер вийшла книжка «Козаки і яничари». Фахівці, науковці віддадуть їй належне.
Сергій Лепявко, професор Чернігівського університету, зосередив увагу слухачів на загальних проблемах розвитку української історіографії: «Хочемо ми того, чи не хочемо, але історики потрапляють у політичні перипетії життя України. Така ж доля історичної науки й істориків. Багато дискусійних моментів у історії замовчують, обходять, упускають, обговорюють заочно, а потім ці проблеми все рівно випливають абсолютно несподівано. Сьогодні, за 20 років, ми маємо з усіма плюсами і мінусами новітню українську історіографію, у якій є спеціалісти з історії козацтва, міської історії цього періоду, спеціалісти з історії української знаті та козацької старшини. В останнє десятиріччя сформувалася соціальна історія. Таким чином, ми бачимо наповненість української історії. Вона ще не є цілісним явищем, але фрагменти уже починають зливатися в одне ціле».
Яковенко Наталія Миколаївна, доктор історичних наук, професор, завідуюча кафедрою НаУКМА відмітила «Вийшла дуже добра книжка. Піднято цілий комплекс питань. Сюжети знайшли детальне наповнення. Українська історія виводиться із дуже сильно акцентованого західноорієнтованого контексту і стає на своє місце, як історія формування ранньомодерної свідомості народу, якому прийшлося жити у щілині між західними культурними цінностями – освітніми, літературними, писемними, правничими – і між східною культурою вояцького життя.
Автор чітко і послідовно підтверджує свою неупереджену позицію. Його книжка не є націоцентричною, не є європоцентричною, не є тюркоцентричною. Вона є науково центричною. Така компіляція дуже коректно і добре виконана із відповідними посиланнями, які також дорогого варті».
Віктор Брехуненко, доктор історичних наук, професор Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України зазначив: «У своїй роботі Тарас Чухліб проявив найкращі якості історика. У цій книжці, як і в попередніх, надзвичайно пильну увагу приділено історичним джерелам.
Наше завдання – залишитися на ґрунті науковості й зберегти своє обличчя. Таким чином, змінюватиметься клімат в інтелектуальному житті України, якщо історики залишаться непохитними у своїх принципах. Під гаслами осучаснення та вдосконалення підручників ми не повинні змістити акценти та втратити суть».
Ярослав Федорук, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України приєднався до привітань на адресу автора і зазначив: «Книжки Тараса Васильовича і його особа викликають великий інтерес у наукових колах.
На моє переконання українська історична наука може бути якісною тільки тоді, коли вона є конкурентною серед європейських наук. Не тільки польської чи російської, а й німецькомовної та англомовної. У цьому плані книжка Тараса відзначається високим рівнем і створює конкурентність для сусідніх історіографій.
Тарас Чухліб: «У Києво-Могилянській академії виховується справжня еліта України, а професорський склад можна із впевненістю назвати політичною та державотворчою верхівкою.
Наша країна є багатоманітною, поліетнічною, не зважаючи на те, що українці є системоутворюючою нацією. Я хотів би говорити не про книжку, не про презентацію, а про наболілі для мене і моїх колег питання. У сучасній українській історіографії ми маємо козакознавство, козакофільство або козакоманство і козакофобію. Сьогодні історики також повинні відповідати на виклики сучасності. Надзвичайно важливою є започаткована Інститутом національної пам’яті на чолі з Ігорем Юхновським і паном Владиславом Верстюком справа написання та видання підручників з історії. Концепція шкільної освіти мусить впроваджуватися у життя, але після того, як її обговорять, як будуть висловлені усі пропозиції, в тому числі критика. Якщо ми переймаємось євроцентризмом, водночас не повинні забувати про вплив китайської, османської, азійських цивілізацій на суспільство. Свого часу Олександр Галенко написав дуже гарну статтю, яка була поштовхом для мене. Я задумався і побачив багато спільного між козаками і яничарами. Нам потрібно відроджувати пам’ять про яничар як про військову та цивілізаційну спільноту, яка вплинула не лише на формування ранньомодерних і модерних армій та спецслужб, а також суттєво вплинула на козацький світ».
Вітали автора, а також висловили свої зауваження до його роботи професори Степан Віднянський, Ігор Срібняк та Михайло Кірсенко. Всі зійшлися на тому, що нова книжка Тараса Васильовича Чухліба є важливим кроком у розвитку української орієнталістики та свідченням зрілості української історіографії.
Оксана Кравчук
