Cучасне козацтво: ПРО ЛЮБОВ, ПРО ЗЕМЛЮ СВЯТУ
Невичерпно багата скарбниця пам’яті українського народу. Історія, традиції, пісні, перекази та мова пережили всі лихоліття, всі біди. І не тільки пережили, а й вдосконалилися, примножилися, зросли. Зрештою, інакше й не могло бути. Адже українці – не перекотиполе. Ми маємо свою землю, гори і степи, ріки і моря, подаровані нам Богом, а також давні села й міста, збудовані руками наших предків. Там відчувається подих століть, дух вольності й звитяги.
На берегах мальовничої річки Рось розкинулася старовинна Біла Церква, заснована майже тисячу років тому великим київським князем Ярославом Мудрим як форпост південних рубежів нашої держави. Так повелося, що це місто ось уже десять віків має важливе політичне та військово-стратегічне значення для України. Звичайно, ні чудова природа цього краю, ні заслуги перед історією не мали б великого значення, якби не чудові люди, мешканці Білої Церкви, які не тільки пишаються своєю малою батьківщиною, а й здобувають, примножують славу рідного міста. Сьогодні Україна знає білоцерківчан не тільки як старанних трудівників, гостинних та освічених господарів, але і як людей, у жилах яких тече козацька кров, а серця наповнені вогнем лицарських звитяг.
У кожному куточку нашої Вітчизни відоме ім’я нащадка славного козацького роду Андрія Дрофи. Народжений у степах Черкащини, він усім серцем полюбив Білу Церкву і своєю натхненною працею збільшує її добробут. Але не тільки створення матеріальних благ цікавить Андрія Григоровича. Пан Дрофа поставив перед собою завдання відродити давню козацьку славу рідного міста і сім років тому створив Білоцерківську Січ як міську громадську організацію. Своєю організованістю, структурованістю і чисельністю вона швидко перевершила багато інших козацьких формувань і стала центром козацького руху в Україні. А нещодавно юридичний статус організації було узгоджено із її фактичним масштабом, тобто зареєстровано Міжнародну громадську організацію «Білоцерківська Січ».
За традицією відзвітувати про проведену роботу та відсвяткувати чергову річницю утворення Січі козацтво зібралося над Россю на Палієвій горі. На цьому ж заході відбулася презентація новоствореної козацької структури.
Субота 22 травня видалася теплою і погожою. Під звуки оркестру козацькі підрозділи та глядачі розташовувалися на просторій галявині Палієвої гори.
Після команди «Струнко!» всі затамували подих. До Верховного отамана Андрія Дрофи, карбуючи крок, підійшов генерал-хорунжий Анатолій Янішевський і доповів, що Міжнародна громадська організація «Білоцерківська січ» для проведення урочистих заходів вишикувана.
Після привітань Верховного отамана слово взяла чарівна ведуча. Вона нагадала присутнім, що «…за часів Київської Русі Палієва гора була одним зі стратегічних форпостів у системі оборони державних кордонів на річці Рось. Сучасна назва – народна, на честь Семена Пилиповича Палія, одного із керівників народно-визвольної боротьби проти польської шляхти на Правобережній Україні наприкінці ХVII – на початку ХVIII століть, полковника Фастівського та Білоцерківського полків. Один із Палієвих загонів стояв отут, на цій горі у 1702-1704 рр. Три століття минуло відтоді, а ми знову і знову повертаємося до тих часів.
І сьогодні в історію Білої Церкви ми вписуємо ще одну знаменну подію – сьому річницю з дня створення Білоцерківської Січі та презентацію Міжнародної громадської організації «Білоцерківська Січ».
Також ведуча назвала поважних гостей свята, серед яких голова Ради козацьких отаманів України Анатолій Грива, міський голова Василь Савчук, голова Білоцерківської районної державної адміністрації Андрій Немна, голова Спостережної ради закритого акціонерного товариства «Київобленерго» Агія Джумаєва, начальник управління містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації Сергій Білоус, голова Пенсійного фонду України у Київській області Микола Павелко, перший заступник Державного комітету України у справах ветеранів силових структур Микола Цицюрський, голова Кищенської сільської ради Маньківського району Черкаської області Лариса Шимко. Під звуки оркестру дівчата у народному вбранні вручили гостям хліб-сіль.
Згідно з козацькою традицією святкове зібрання благословив протоієрей Олександр та виголосив коротку промову: «Шановні побратими-козаки, брати і сестри! У цей святковий день, день пам’яті Миколи Чудотворця, я вас усіх вітаю із сьомою річницею створення Білоцерківської Січі. Козаки ніколи не розлучалися із трьома речами: зброєю, Євангелієм і Псалтирем. Від зовнішніх ворогів вони захищалися зброєю, а від ворогів душі – молитвою».
З вітальним словом до святкового зібрання звернувся Верховний отаман Білоцерківської Січі, генерал-отаман Андрій Дрофа: «Вельмишановна президія, шановні панове козаки, шановні наші гості! Я також хочу привітати вас із цим подвійним святом, побажати міцного здоров’я, витримки, терпіння. Якщо в нас, козаків, все буде добре, все буде добре і в суспільстві. Адже козацтво і народ – єдині. Міжнародна громадська організація «Білоцерківська Січ» виросла із міської громадської організації, стала загальнодержавною. Сім років нас намагалися використовувати різношерсті гетьмани і гетьманчики, які думали не так про державу, розвиток українського козацтва, як про те, щоб утримати булаву під пахвою. Не розуміючи того, що козацтво сильне конкретними справами на благо народу і держави. Але час усе ставить на свої місця. Ті гетьманчики зникли як роса на сонці, а ми продовжували працювати. І недаремно Міністерство юстиції України надало нам статус не тільки всеукраїнської, а й міжнародної організації. До нашої Білоцерківської Січі входить Білоцерківський полк Домобудівного комбінату, відроджений полк Білоцерківського району, сотня Московської області з Росії, представники діаспори з різних країн, Вільне козацтво і шістнадцять обласних організацій, у тому числі Автономної Республіки Крим. Ми стали центром козацького руху в Україні. Дай Боже, щоб цей статус ми утримали і розвивалися далі. Бо навіть Іван Степанович Плющ із його досвідом не зміг об’єднати розпорошені козацькі формування.
Білоцерківську Січ ми створили на підтримку влади, на розбудову держави, а не для того, щоб похизуватися козацькими одностроями перед дівчатами.
У цей складний час ми демонструємо перед усім українським народом, що козацтво живе, працює, діє та виконує взяті на себе зобов’язання. Слава Україні! Слава українському козацтву!»
Міський голова Василь Петрович Савчук привітав гостей та козацьке братство зі святом і відмітив, що «…Білоцерківська Січ створена на глибоких і багатих українських козацьких традиціях. Нам є чим пишатися, бо у нас славна козацька історія. Важливо те, що червоною ниткою через усі роки козаччини проходило почуття патріотизму, почуття любові до України, почуття відданості та самопожертви. Такі риси були характерними для доби зародження козацтва у XVІ-ХVIІ століттях і набули апогею під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького та козацько-селянських воєн початку XVIII століття. Адже ми пишаємося нашим славетним земляком – полковником Семеном Палієм, на честь якого названа ця гора. Я хочу подякувати за те, що ви зберігаєте традиції, робите великий внесок у виховання підростаючого покоління. Живучість вашої справи підтверджує те, що з кожним роком у навчальних закладах Білої Церкви кількість учасників козацького руху, юнаків і дівчат постійно зростає. За це вам велика подяка, адже молодь – це майбутнє України. Зі святом вас! Наснаги, здоров’я, успіхів у всіх ваших починаннях!»
Голова Білоцерківської райдержадміністрації Немна Андрій Якович у своєму виступі зауважив, що: «…Сучасний етап розвитку і відродження українського козацтва, його духовної і національної традиції пов’язані із здобуттям Україною незалежності. Метою діяльності українського козацтва та його бойового загону – Білоцерківської Січі – є сприяння у розбудові України, відродження української козацької нації, підтримка козацьких звичаїв і традицій, реалізація української національної ідеї.
Козаки Білоцерківської Січі ім. Семена Палія роблять значний внесок у розбудову українського козацтва. Нехай ніколи не згасне дух козацтва на Білоцерківщині! Наша нація розправила плечі, нагадала собі й усьому світові, що ми – нащадки славного козацького роду, для яких честь – понад усе. Я закликаю всіх стати до лав Білоцерківської Січі, перейнятися високими ідеалами, яким служать козацькі нащадки. Зі святом вас, козаки, із сьомою річницею створення нашого козацького братства. Нехай козацькі полки множаться, а роки додають нам мудрості й наснаги задля розквіту Вітчизни! Слава Україні!»
Голова Ради козацьких отаманів України Грива Анатолій Миколайович від імені українського Вільного козацтва і діаспори привітав Верховного отамана та козацьке товариство зі святом, додавши: «Я підтримую слова вашого Верховного отамана Андрія Дрофи, що ваша організація є в центрі відродження українського козацтва. Ми знаємо, що років п’ять тому відбулися події, які погіршили ситуацію в козацькому русі, оскільки з’явилося дуже багато різних течій. Але сьогодні зі створенням Ради козацьких отаманів почався процес об’єднання.
Ще раз дякую вам за таку велику потужну роботу. Уже сім років ми бачимо вас серйозною і організованою структурою. Тому я ще раз вітаю вас із річницею створення організації, бажаю нових здобутків та козацького здоров’я. Слава українському козацтву, слава Україні!»
Ведуча святкового дійства нагадала присутнім, що у цей день Україна відзначає ще одну історичну подію: перенесення праху Т.Г.Шевченка у Канів. Біля погруддя Т.Г.Шевченка у Білій Церкві також поклали квіти. А покласти квіти до пам’ятника Семену Палію запросили міського голову Савчука Василя Петровича та голову Білоцерківської районної державної адміністрації Немну Андрія Яковича.
Людське життя як річка – має свої витоки. Верховний отаман Білоцерківської Січі Андрій Григорович Дрофа народився на Черкащині, у селі Кищенці Маньківського району. Це село також козацьке. Нещодавно його громада відзначала 380 років від дня заснування. Поділити радість свята зі своїм знаменитим земляком приїхала делегація його рідного села.
Слово надали голові Кищенської сільської ради Шимко Ларисі Андріївні. Вона зазначила «Кищенська делегація з приємністю відгукнулася на запрошення Андрія Григоровича. Ми пишаємося тим, що кищенській землі зростали і зростають славні козаки. Допоки на нашій славній Україні живуть і працюють такі люди, як Андрій Дрофа, козацькому роду нема переводу. Прийміть наші найщиріші вітання та побажання миру, добра, благополуччя і всіляких гараздів».
Пані Лариса не помилилася, сказавши, що «козацькому роду нема переводу», адже тут-таки, на святі, козацькі лави поповнили десятки молодих людей. Із душевним трепетом читали вони клятву, цілували шаблю та прапор. А щоб не зазнавались – отримували удар нагайкою.
Між виступами гостей та господарів свята своє високе мистецтво демонстрували хор села Фурси (художній керівник Володимир Зіневич), капела Білоцерківського аграрного університету та соліст Тарас Фіца у супроводі духового оркестру.
Стрункими рядами перед пам’ятником славному Семену Палію пройшли козацькі курені, а на кручі над Россю прогриміли гармати, сповіщаючи всю Білу Церкву і учасників святкування про початок народних гулянь. У казанах польових кухонь димів смачний куліш, яким пригощали всіх охочих, люди співали пісні та наповнили околицю веселим безтурботним гомоном.
А річка Рось «…розлилась рукавами й рукавицями поміж зеленими острівцями, розсипалася по камінні, переливаючи білу хвилю з каменя на камінь, то вигинаючи воду, наче шию лебедину, то розбиваючи її білими краплями в білій легкій, як пух, піні... А за горами розіслалась широким подолом зелена лука, неначе засіяна ярою рутою. Рось вирвалася з неволі, мов гадючка, тричі зверетенилася колінцями по яро-зеленій траві, лиснячи ясною водою, синім небом, білими хмарками в своєму лоні» (І.Нечуй-Левицький). І доки вона несе свої води до Дніпра-Славути, витатиме на її схилах козацький дух і вічно житимуть козаки, примножуючи славу Білоцерківської Січі і матері-України.
Ганна КРАВЧУК
