Літопис МГО "Козацтво Запорозьке": СУРМИ СУРМЛЯТЬ ДО ПОХОДУ

Якщо згадати українську народну творчість, зокрема думи та пісні про козаків, то помічаємо, що там змальовані або походи славних запорожців, або підготовку до них, або повернення лицарів із небезпечної мандрівки. Козак без походу – не козак, а гречкосій. Також почесне звання, та не козацьке.

Верховного отамана України та Діаспори, Гетьмана козацтва Запорозького, маршала козацтва Дмитра Івановича Сагайдака ніхто не зможе докорити в тому, що він засидівся на місці. Для нього похід не просто звична річ, а спосіб життя, як і належить справжньому козакові.

Ось і недавно, на початку червня, Дмитро Іванович Сагайдак та генеральний суддя МГО «Козацтво Запорозьке» Ярослав Банчук відвідали з візитом Польщу. Про мету та перебіг візиту пропонуємо нашим читачам довідатися із перших вуст:

– Після здобуття Україною незалежності, – розповідає маршал Сагайдак, – дехто з польських українців звернуdся до уряду із проханням відновити цвинтар та насипати могилу в місті Александров-Куяльник Куявсько-Поморського воєводства, де у 20-х роках минулого століття був табір інтернованих січових стрільців 4-ї та 6-ї дивізій Симона Петлюри.

Польський уряд відгукнувся, місцева громада доклала зусиль, і вже в червні 1993 року було урочисто відкрито цвинтар та могилу. Ми кожного року направляємо туди делегації. Цього року на урочистості запросили мене, отамана Січеславського округу (з певних причин він не поїхав), а також генерального суддю Ярослава Банчука.

Урочистості відбувалися у суботу, п’ятого червня, але ми прибули напередодні увечері. Нас зустріли офіційні особи на чолі із віце-бургомістром, розмістили у Чехочінеку, в гарному готелі, де зупинялися і минулого разу.

Взагалі, та місцевість – бальнеологічний курорт. Чехочінек знаходиться нижче рівня річки, яка не розливається завдяки дамбі. На вечерю приїхав сам бургомістр Анжей Чесля.

Зранку ми приїхали у Александров Куяльник. Там є церква Олександра Невського, побудована на кошти людей у ті часи, коли там ще був табір інтернованих українців. Ми помолилися за загиблих земляків. Переїхали на окраїну Александрова Куяльника до меморіалу. Було багато людей, дві третини яких уже раніше знайомі із заходів попередніх років.

Бургомістр відкрив урочистості, прозвучали гімни Польщі та України. Біля могили священики православної, греко-католицької, католицької і лютеранської церков відслужили панахиду. Після виступів наша делегація нагородила бургомістра орденом «Козацької слави» І ступеня. Крім того, ще вісімнадцятьом представникам польської еліти було вручено нагороди Козацтва Запорозького. У свою чергу, керівник Всепольського товариства «Місія єднання», яке тісно співпрацює із Войском Польським, нагородив нас орденами «Командор місії єднання». Диплом на підтвердження ордену підписали канцлер організації Генріх Каліновський, капелан Грегор Каролак та писар Тадеуш Крепс.

На заході також був присутній міністр при президенті.

Потім ми зібралися на вечерю у православного капелана Войська Польського. Церкву, де він править, було перевезено з Уралу.

Вранці ми зайшли до цього дерев’яного храму Св. Миколая, помолилися, а потім зустрілися із віце-мером і виїхали додому.

Увечері ми вже були в Україні – в Луцьку, де нас гостинно приймав отаман Петро Олешко. А вранці 8 червня уже були в Славуті, де об 11.00 на майдані пройшов мітинг на відзнаку козацького походу Славутської паланки Славута – Хотин. Отаман паланки – мер міста Славута, наш козак, адмірал – та його брат – отаман Нетішинського куреня організували цей кінний похід. У минулому році Славутська паланка (по ходу до неї приєднувалися інші підрозділи) провела похід до Почаївської лаври. Переходили від монастиря до монастиря, відвідували церковні служби, відпочивали і йшли далі. У цьому році на відзнаку Почаївської Божої Матері було також організовано похід у два етапи: зі Славути на Острог і Берестечко. А другий етап (перший день і я був з ними) – від Славути до Хотина. Було 4 тачанки й один віз (20 коней і 30 козаків). У перший день переходу ми з єпископом Шепетівським та Славутським Володимиром їхали у відкритій тачанці. Надвечір під Шепетівкою біля чоловічого монастиря на березі озера розташували намети та заночували. Маршрут кінного переходу проходив через Шепетівку, Старокостянтинів, Меджибіж, Дунаєвці, Кам’янець-Подільський і Хотин. Провівши заходи у Хотині, учасники переходу повернулися на Хмельниччину.

Але мені довелося залишити козаків і їхати на Закарпаття. Там святкував ювілей генерал Іван Бібин, який був нагороджений відзнакою Козацтва Запорозького. Також був нагороджений відзнакою із присвоєнням чергового генеральського звання радник Гетьмана Олег Палінкаш. Він дуже суттєво допомагає Свято-Івано-Предтечинському монастирю Хустської єпархії.

А ще Гетьман України та Діаспори Дмитро Васильович Сагайдак зауважив, що у Польщі дуже багато лелек, а це показник хорошої екологічної ситуації. Напевно, не тільки екологічної. В народі кажуть, що лелеки люблять мир, спокій і оселі щирих та добрих людей. Завдяки зусиллям діячів, для яких розбудова держави, виховання молодого покоління, служіння християнській вірі є життєвими пріоритетами, наша країна зміниться. Виросте нове вільне плем’я, яке гідно понесе у майбутнє славу запорізьких козаків. А в чистому українському небі кружлятимуть лелеки.

Катя Пономаренко