Мандри: ЖИВИЙ ВОГОНЬ ЄДНАЄ УКРАЇНУ

У «Ведах», священній книзі давніх індійців, згадується близько двох тисяч богів. Але Агні (бог вогню) займає особливе місце, йому присвячена чи не найбільша кількість гімнів. Адже вогонь дозволяє готувати їжу і дає людям тепло та світло: два головні джерела життя. Він – найбільший добродій людства, справжній творець цивілізації. Його джерело незбагненне, тому бог-вогонь виявляється у кількох іпостасях: сонце в небі, день і вогонь на землі.

Неможливо згадати всіх легенд, міфів, переказів та повір’їв про вогонь, про його руйнівну та благодатну, всеочищаючу силу.

Особливими якостями – за переконаннями наших предків – наділений «живий вогонь». Напевно, саме тому ІІ Міжнародний козацький фестиваль звичаєвої культури має назву «Живий вогонь єднає Україну». Не дивно, що організувало захід українське козацтво – Вінницький козацький полк імені Івана Богуна і його отаман Володимир Воловадюк. У мальовничому місці на березі Південного Бугу біля Вінниці розгорнулося широкомасштабне дійство, як перший етап мандрівки живого вогню містами і селами України. А народився він у мальовничому гуцульському селі Космач. Чисельна делегація з Карпат під керівництвом космацького сільського голови Дмитра Пожоджука передала вогонь як естафету своїм подільським побратимам. Дмитро Онуфрійович звернувся до учасників фестивалю із короткою промовою, у якій розповів присутнім: «Космацька громада уповноважила нашу делегацію принести вам святий вогонь, який викресали у травневі дні делегати всіх етнічних українських земель на священній горі Грегір, де було запалено найвищу тридцятиметрову фестивальну ватру. Завдяки українському козацтву нам випала велика честь передати цей святий вогонь єднання отаманові Вінницького полку пану Воловадюку.

Тут буде викрешено місцевий живий вогонь, його зв’яжуть з нашим живим вогнем. А потім цей спільний вогонь помандрує Україною.

У складі нашої групи народні майстри, троїсті музики, частина фольклорного ансамблю пісні й танцю «Писанка», дитячий танцювальний колектив. Зв’язки з Вінницею у нас давні. Три роки тому, коли ми відкривали свій перший фестиваль «Великдень у Космачі», нас відвідала чисельна делегація з Вінниччини. Козаки з Вінниці, Києва і Львова відкрили фестиваль пострілами з гармат. Ми поріднилися. На одному зі з’їздів писанкарів одна вінничанка посадила у нас дуба із жолудя Дуба Залізняка. За три роки деревце підросло і виглядає дуже гарно. Тому ми вже маємо спільні паростки нашого єднання. Хочемо, щоб так було і надалі, адже в єдності – сила».

Отаман Вінницького козацького полку імені Івана Богуна генерал Володимир Воловадюк оголосив початок фестивалю, а також зазначив: «Ідея фестивалю має низку важливих складових:

– по-перше, це єднання. До нас прибули представники з різних куточків України і вони представляють нашу велику і єдину Україну. Протягом століть кращі сини і дочки України боронили цю землю, здобуваючи державність. І саме ми повинні утвердити себе господарями цієї країни;

– по-друге, основою нашого життя є прадавній звичай, який передавався з покоління в покоління тисячі років від наших прабатьків. Отож, кожен елемент цього звичаю, починаючи від найменшого візерунка, хрестика на наших вишиванках і завершуючи питаннями укладу життя, звичаєвими правилами, ми повинні пригадати й повернути до життя на нашому фестивалі;

– по-третє, яскравим носієм звичаєвості є українське козацтво, яке живе за укладом прабатьків, на основі самоврядування, самоорганізації колективної взаємодії та взаємовиручки в усіх царинах життя;

– по-четверте, фестиваль відбувається в особливі дні, коли сонце стоїть у найвищій точці, коли гармонія землі, води, неба і сонця поєднується і через очищення водою та вогнем відбуваються надзвичайні події. Ми набираємось енергії і наснаги на цілий рік.

Під гаслом фестивалю ми намагаємося зібрати представників усіх куточків України, а також гостей з інших країн, щоб повернути людей до джерел, згадати звичаєве, наше рідне, об’єднати традиції Західної і Східної України. Цей фестиваль проводиться вдруге. Але й раніше саме в ці дні ми організовували обрядове подільське купальське свято. З кожним роком воно стає більшим, масштабнішим, велелюднішим. До нас приїжджають друзі, заходи яких ми часто відвідуємо також. Приїжджають колективи художньої самодіяльності, барди, інші митці. З Космача прибула делегація з понад п’ятдесяти осіб. Вони привезли живий вогонь із гори Григір, а від нас живий вогонь поїде на Черкащину, Сумщину і далі Україною. Шлях відродження традицій дуже непростий. Ми провели козацьку раду, де аналізували напрямки роботи саме в цій царині. Хочу подякувати всім, хто допомагає проводити цей фестиваль, спонсорам, тому що це велика справа і велика робота. Підприємства стали нашими партнерами, ми активно працюємо завдяки тому, що бізнесмени долучилися до справи. Фестиваль стає традиційним, але місце проведення ми змінюватимемо, постійно вноситимемо новизну. Над організацією фестивалю працює ціла команда, надійність якої перевіряється конкретними справами. Наш колектив реалізовує найважчі завдання. Трохи пізніше ми проведемо традиційний вишкіл – козацьке таборування. Таких таборів буде кілька. Восени проведемо свято Покрови, а також поїдемо до друзів, зокрема на Хортицю.

Закликаю всіх брати активну участь у наших заходах, єднатися з іншими людьми, до спілкування, до пізнання. Адже живий вогонь єднає Україну!»

Один з організаторів фестивалю, його ведуча Л.Завальнюк зауважила, що «це свято є особливим для України і для Вінниччини зокрема. Адже ми повинні відновлювати свою історію, боротися за наше майбутнє, виховувати наступні покоління. Дуже важливо, що на запрошення відгукнулися багато людей. Думаю, що фестивальної ночі буде знайдено дуже багато цвіту папороті, цвіту щастя. Переконана, що фестиваль дійсно єднає Україну. Люди з різних куточків України почуваються вільними. Вони приїжджають зі своїми родинами, співають українських пісень, танцюють українські танці. Дуже багато нових зірочок відкривається на таких фестивалях. Організатори працювали багато і напружено. Залучити таку кількість людей – це не просто. Але все, що робиться – не даремно.

До фестивалю приєдналася молодь України – наше майбутнє. І в наступному році на Вінниччині живий вогонь знову з’єднає Україну».

Звучали гуцульські й подільські пісні, майоріла круговерть запальних танців, своє мистецтво демонстрували барди та інші митці. Протягом двох днів учасники мали змогу посмакувати справжнім козацьким кулішем, покуштувати борщу, довідатися про побут козаків, а також випити чарку справжньої медовухи. До небес піднялося полум’я великого козацького вогнища, великої ватри живого вогню. Свято закінчилось, але це лише початок.

Бо квітне цвітом калиновим

Наш рідний край на всі часи.

Єднайся й ти. Козацького ж ти роду,

Живий вогонь з братами запали.

Л. Завальнюк

Ганна Горюк