Культура та мистецтво: ЕПОХИ ЄДНАЄ МУЗЕЙ
Воєнна історія – це наука, яка вивчає війни і збройні сили минулого, узагальнює досвід підготовки і ведення минулих війн. Вона є частиною історичної науки. Але побутує думка, що історія – це, здебільшого, історія воєн. Тому в історичних музеях найширше експонують воєнні теми, а самі військово-історичні музеї користуються неабиякою популярністю, особливо коли справою займаються компетентні люди, ентузіасти, закохані у свою роботу.
Саме такий колектив сформувався у Центральному музеї Збройних сил України. Його здобутки гідно оцінила держава: Центральному музею Збройних сил України надано статус Національного військово-історичного музею.
На урочистості з цього приводу прибули представники Міністерства оборони і Генерального штабу, науковці й громадські діячі.
У своєму вступному слові начальник музею, полковник Карпов Віктор Васильович зазначив, що «...Президент України В.А.Ющенко 15 січня цього року присвоїв Центральному музею Збройних сил України статус національного. Відтоді музей називається «Національний військово-історичний музей України». Адже концепція музею – це військова історія на теренах України з прадавніх часів до сьогодення, до створення Збройних сил незалежної України.
У 1995 році ми починали із 300 музейних предметів, а сьогодні музейні фонди налічують їх понад 30 тисяч. Ми сподіваємось, що це не остаточна цифра. Створено також п’ять філій музею. Перша з них – Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки. Він функціонує досить довго. Інший – Музей ракетних військ стратегічного призначення, перлина України. Він зберіг ідентичність діяльності підрозділів бойових частин ракетних військ стратегічного призначення. У світовому вимірі це третій музей. Маємо військово-морський музейний комплекс Балаклава – унікальна підземна споруда ядерного арсеналу Чорноморського флоту та заводу з ремонту підводних човнів. Це найкращий музей у Севастополі. Там же, у Севастополі, ми працюємо над створенням Військово-морського музею України. Рішення про його створення було прийнято Єхануровим Юрієм Івановичем, за що йому велика вдячність.
З 1 квітня цього року ми розпочинаємо роботу над «Меморіальним комплексом героїв Крут».
Генерал-майор Алєщенко Віктор Іванович за дорученням міністра оборони України Михайла Броніславовича Єжеля та від себе особисто привітав керівництво, працівників музею, друзів музею з присвоєнням статусу національного. Він наголосив, що «...це стало можливим завдяки підтримці Ю.І.Єханурова, О.І.Кузьмука, В.С.Ситника,
О.М.Шарапова - всіх, хто допомагає розвитку установи.
Як ракетник знаю, що на теренах України розташована 43-тя ракетна армія, третє у світі за потужністю угрупування стратегічних військ, величезна загроза світу. Музей зберіг і примножив історичну спадщину. У цьому році виповнюється 50 років 43-й ракетній армії і ваш заклад може про це гідно розповісти, відкрити спеціальний туристичний маршрут.
Балаклава – це перлина Севастополя. Під тими скелями діяв завод із ремонту підводних атомних човнів. Музей презентує нашу державу як морську. Ваша робота дуже важлива і заслуговує на всебічну підтримку».
Єхануров Юрій Іванович зазначив: «Проект указу щодо присвоєння музею статусу національного пройшов легко. Всі зрозуміли, що музей Збройних сил має бути національним.
Це питання перспективи. Я хочу позиціонуватися не тільки, як колишній прем’єр чи міністр оборони, а і як Голова фонду «Україна – ЮНЕСКО». Наш фонд давно займається проблемами Херсонесу; сподіваємось, що він за нашою допомогою здобуде звання спадщини ЮНЕСКО. Ми займаємося ще низкою проектів. Що може бути цікавого у співпраці фонду із музеєм? Багатогранну історію потрібно гідно представити у всіх куточках України. На Кіровоградщині на річці Синюха біля Новоархангельського ми маємо поставити обеліск на честь перемоги литовсько-білорусько-українського війська над татаро-монголами у 1362 році, за 18 років до Куликового поля. Фонд “Україна – ЮНЕСКО” обіцяє, що все написане на ці теми буде надруковано коштом фонду. А для наукової дослідницької роботи маємо велике різнобарв’я тем.
Другий напрямок – намагання подавати нашу історію монолітною і безперервною з часів морського походу, кажуть, Аскольда на Візантію у 860 році й до недавніх часів.
Генерал-майор Копаниця Олександр Васильович, начальник Головного управління з гуманітарних питань та соціального захисту Збройних сил України від імені Начальника Генерального штабу привітав присутніх із визначною подією, зазначивши: «Сьогодні в Збройних силах України є 52 музеї і музейні утворення. Вони зберігають близько 40 тис. експонатів, які відносяться до трудової і військової історії України. Можна пишатися, що в рік підготовки і святкування 65 річниці Перемоги збережено унікальний музей воєнної історії Героїв Дніпра в Івано-Франківську. Він реально працює для людей. Там зберігається близько 30 тисяч експонатів часів форсування Дніпра 38-ю армією і визволення столиці нашої держави. Було б непогано, якби він став філією Національного музею. Ми зробимо все необхідне, щоб музейна справа у Збройних силах процвітала, а Національний музей був її методичним центром».
Генерал Ситник Володимир Степанович у своєму виступі сказав: «З великим задоволенням від імені усіх начальників головних управлінь з виховної роботи, соціально-психологічної служби В.С.Муляви, А.О.Кобзаря, присутнього тут П.Г.Процепка вітаю колектив і всіх присутніх із визначною подією в історії музею. В буремний 1995 рік різні впливові люди мали відмінне бачення концепції історії Збройних сил України. Хтось вимагав забрати червоні прапори, хтось наполягав на іншому. Перемогла справедливість і оптимальне бачення концепції музею. Вона знайшла підтримку не тільки у середовищі військових, а й серед громадян.
Сьогодні хочеться подякувати науковим співробітникам. Через їхні руки, голови й серця пройшов кожен експонат музею, що правдиво відтворює сторінки історії нашого народу. Адже війни розпочинають політики, а кров ллють солдати, які ціною свого життя здобувають перемогу. Музей береже пам’ять про них. Тому ви заслужено отримали визнання.
Окремо повинен сказати про людей, які у ті буремні роки не стояли осторонь. Це меценати, спонсори і просто люди, чиї серця палають. Сьогодні мені особливо приємно подякувати Олександру Михайловичу Шарапову, який зробив дуже багато для нашої справи.
Довгих вам років творчості, щастя та успіхів».
Потім начальник музею, полковник В.Карпов за особливий внесок у становлення і розвиток музею вручив диплом почесного члена «Клубу друзів музею» Шарапову Олександру Михайловичу, меценату, який очолює велику корпорацію, але захоплюється воєнною історією, Юрію Івановичу Єханурову, генерал-майору Віктору Івановичу Алєщенку, Олексію Миколайовичу Пляцу та Олексію Євгеновичу Шеремєтьєву.
На цьому ж урочистому зaаході отаман Вільного козацтва пан Мазур за дорученням Гетьмана Козацтва Запорозького Дмитра Сагайдака вручив помічнику міністра оборони, капітану 1-го рангу пану Грищуку медаль Петра Сагайдачного.
Офіцер висловив подяку за високу оцінку своїм зусиллям щодо створення козацького ліцею у Черкасах. Він заявив, що і надалі налагоджуватиме тісну співпрацю Міністерства оборони і козацтва для процвітання України.
Потім для гостей заспівав Заслужений академічний колектив – Ансамбль пісні й танцю Збройних сил України. Присутні мали змогу милуватися хоровим мистецтвом найвищого ґатунку.
А супроводжував усі врочистості Національний Президентський оркестр під керівництвом Народного артиста України, професора Анатолія Миколайовича Молотая.
Свято закінчилося. Розійшлися люди, але ще довго під склепіннями музейних залів буде чутно відлуння чудових злагоджених голосів військових хористів:
«Військо, військо, військо українське – це славетні козаки...»
