Влада: ПОТРІБНО РОЗВИВАТИСЯ ДУХОВНО І РОБИТИ ДОБРО ЛЮДЯМ

Нашим сьогоднішнім співрозмовником є Андрій Якович НЕМНА, який нещодавно став головою Білоцерківської райдержадміністрації. Він не нова людина для Білоцерківщини, адже тривалий час обіймав посаду першого заступника голови Білоцерківської РДА. Тому добре обізнаний із проблемами району і ділиться з нашими читачами шляхами їх вирішення, що може зацікавити багатьох людей.

– Андрію Яковичу, усім відома приказка «Не дай вам Боже жити у роки змін». Саме у такий час ви посіли цю посаду. Але ви людина з досвідом, чудово знаєте проблеми району, як кажуть, з середини, тому відразу взялися за вирішення непростих справ. І все ж…
– З одного боку, в часи змін працювати, звичайно, важко, з іншого – цікаво. Коли я прийшов на цю посаду, то мав практично готову програму своїх подальших дій. Для всього цього потрібно було шукати кошти, але то вже інше питання.
У Білій Церкві я з 1978 року, а в Білоцерківському районі працюю з 1986 року. Останні 8 років я працював першим заступником голови райдержадміністрації. Команда моя зі мною вже досить давно – це люди, які вистояли, пройшли важкий шлях, зуміли правильно налагодити роботу.
За останні 7-8 місяців роботи на посаді нам удалося газифікувати 9 населених пунктів, щоправда, залишилося ще 4 у Білоцерківському районі. Я вдячний обласній адміністрації, яка виділила на газифікацію понад 2 млн. грн. Загалом ми освоїли близько 5 млн. грн. на підвідні газопроводи до сіл.

– В яких саме селах району сьогодні вирішено проблему газопостачання?
– Це Хутір Буденний, Коржівка, Бикова Гребля, Черкас, Мала Вільшанка, Бакали, Сорокотяги, Фастівка.
Сьогодні нашим досягненням я вважаю запуск Озернянського цукрового заводу, який був зупинений ще три роки тому. Ми знайшли інвестора і запустили завод лише за два місяці.
Відомо, що із відродженням виробництва починає відроджуватися і населений пункт. Я згадую часи, коли цукровий завод стояв. Біля нього є невеликий магазин і кафе. Коли завод не працював, вони постійно були закриті. Із відкриттям заводу запрацював і магазин, і кафе. Тобто відкриття одного підприємства допомагає роботі інших. На жаль, не вдалося запустити другий цукровий завод.
Багато уваги ми приділили соціальній сфері. Ми зробили ремонти у хірургічному і терапевтичному відділеннях у Центральній районній лікарні, перекрили дах на дитячому відділенні. Задля енергозбереження ми поставили сонячні колектори для нагріву води. У нас є ще одна лікарня у місті Узин, в якій ми зробили ремонт європейського рівня. За західним зразком ми зробили приймальне відділення, де чергує хірург, є хірургічний стіл, тобто за потреби там можна робити операції. Крім того, ми купили машину швидкої допомоги. У майбутньому ми плануємо зробити власне реанімаційне відділення, якого у нас поки немає.
Щодо енергозберігаючих технологій, то в чотирьох школах ми поставили склопакети. На сьогодні у районі діє виробництво пілет із соломи; ми чудово розуміємо, що газ – це не панацея. Мешканці приватних будинків повинні вибирати – чи дорогий і комфортний газ, чи щось дешевше, але менш комфортне.
Для обміну досвідом з енергозберігаючих технологій я їздив до Данії. Там взагалі нічого не пропадає, вони все використовують. У них є котли, які працюють на щепі. Після цієї поїздки ми завезли в район – у Дрозди – котел, який працює на соломі. За ліцензією фірми, у якої ми купили котел, сьогодні котли випускає Запоріжжя. У ті самі Дрозди ми закупили ще два котли для свиноферми.
Індивідуальних котлів в Україні я поки не бачив, а в Данії вони вже є, адже в енергозбереженні у них зацікавлена передусім держава. Українська влада також повинна щось робити у цьому напрямку. Ми повинні навчитися економити, як це роблять цивілізовані країни.
Сьогодні на нашій території вже з’являється багато нових виробництв. Наприклад, у ТОВ «Укрюг» (виробництво меблів) використовують італійську лінію для розпилювання плит за 2 млн. євро. Також у нас є підприємство з випуску сендвіч-панелей у селі Іванівка, де вже активно використовують інфрачервоні лампи, які обігрівають робочі місця.
Сьогодні проблема зрушилася з місця. Шкода, що у її вирішенні не зацікавлена наша держава. Адже зекономлені кошти можна пускати на розбудову енергозберігаючих ресурсів.

– Зараз відбулися вибори. Щось змінилося?
– Якщо брати корпус сільських голів, то зміни були невеликими. Змінилася конфігурація районної ради. На мою думку, змішана система – мажоритарна і партійна – значно краща. Адже голосуючи за партійні списки, люди не знають, кого обирають. Сьогодні Партія регіонів має більшість, але у нашому випадку партійність не має жодного значення, адже ми працюємо на район.

– Білоцерківщина – аграрний регіон. Але аграрникам зараз важко працювати, бо ціни на продукцію низькі.
– Якщо взяти валову продукцію району, то сільське господарство нині займає лише 50%. Хочу сказати, що аграріям сьогодні гріх скаржитися на ціни. Наведу приклад. У нас є білоцерківський молокозавод, побудований за новітніми технологіями. На заводі за добу можна переробляти 250 т молока (їхня продукція – це «Біла лінія»). Закупівля молока становить 40 євро-центів за літр молока, тоді як Європа закуповує по 30 євро-центів за літр молока. Проблема у тому, що на молочну продукцію накручують ціни посередники і торгівля. У Радянському Союзі це питання контролювалося.

– Як щодо культурного розвитку району? Відомо, що ви не перший рік належите до Міжнародної громадської організації «Білоцерківська Січ».
– Якщо брати громадські організації, то їх сьогодні зареєстровано багато. Однією з найчисельніших є МГО «Білоцерківська січ», яку очолює відома і авторитетна людина Андрій Григорович Дрофа. Я стояв біля витоків цієї організації, ми засновували окремий полк Білоцерківського району. На жаль, сьогодні я не так багато часу можу приділяти організації.
Позитивом у сучасному козацтві є те, що воно об’єднує людей різних поколінь. Сьогодні ця організація має патріотичне і спортивне спрямування.
Хочеться, звичайно, більше уваги з боку держави. Козацька організація може брати участь передусім у вихованні молоді. Держава прибрала зі шкільної програми початкову військову підготовку – це не зовсім правильно. У дітей з’явилося дуже багато вільного часу, який вони використовують абсолютно неправильно. Я переконаний, що військова підготовка нашим дітям потрібна, тим більше, що скоротили терміни військової служби. Я вважаю, що сьогодні це та ніша, яку повинно заповнити козацтво. Хочеться бачити козацтво в Україні єдиним.

– Це можна зробити тільки на державному рівні…
– Так. У цьому плані мені подобається Росія. Можна сказати, що козацтво у них об’єдналося. Прикро, що в Україні сьогодні «три українці і чотири гетьмани».
Козацтву потрібен лідер. Я наведу вам приклад з Білоцерківського району. Федерацію футболу Білоцерківщини очолює Геннадій Прищепчук. Завдяки йому у районі діють три ліги (на самофінансуванні), вони виграють чемпіонати, грають в області. Іншим ентузіастом є Юра Горобець – власник «Укрюга», який розвиває футбол у школах. Я, зі свого боку, оплачую роботу тренерів. Таким людям хочеться допомагати.
Тішить, що козацькими справами у нас займається Андрій Григорович Дрофа – будівельник і меценат, який зробив історичне село Мазепинці справжнім культурним центром.

– Що б ви побажали нашим читачам?
– Бажаю всім українцям козацького здоров’я і добробуту. Сподіваюся, що ми житимемо у країні, якою будемо пишатися. Також бажаю всім розвиватися духовно і робити людям добро.