Незрівнянна Україна: ЗИМА ПРИЙШЛА-СВЯТА ПРИНЕСЛА

Свята починаються уже в перший зимовий день – 1 грудня, коли ми відзначаємо день святого Романа. За народною прикметою, який день на Романа, такою буде і зима. Вже за кілька днів – 4 грудня – свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці, або ж Третя Пречиста (Третя тому, що це третє церковне свято, пов’язане з образом Марії Богородиці – матері Ісуса Христа). У цей день згідно з повір’ями Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, бо, мовляв, саме тоді душа наділяється можливостями «на землі побувати, своє тіло повидати». Раніше по селах вважали, що в цей день першим у хату мав увійти чоловік. Тлумачили так: якщо прийшов молодий хлопець, то на щастя і на здоров’я. Якщо старший, хворий чи бідний – на нещастя, хворобу і злидні. Найгірше було, коли першою приходила жінка. На Введення часто починає залітати сніг, тому й казали: «Третя Пречиста ступає – землю снігом покриває».
5 грудня українці святкують день святого Архипа. У народі казали: «Архип прийшов – замети знайшов, снігом ступає, саням дорогу прокладає». Вважали, що з цього дня встановлюється добра санниця.
Одним із найвідоміших свят зимового циклу є день святої Катерини, яке ми відзначаємо 7 грудня. Свята Катерина вважається покровителькою дівчат та незаміжніх жінок. Хлопці також пам’ятали про цей день, постячи напередодні свята і молячись, щоб Бог послав їм добру жінку. У цей день дівчата ворожили і закликали долю. Напередодні свята вони клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи в такий спосіб кількох хлопців. Серед них мав бути і яблуневий листочок – «для дівчини». Лягаючи спати, юнка читала молитву Долі, аби змилосердилася над нею, а вдосвіта прохала найменшого в родині хлопчика витягти одного з них: який втрапляв, за того і вийде заміж. Традиційно з приходом Катерини з’являлися люті морози. Тому в народі казали: «Як Катерина по воді, то Різдво по льоді».
12 грудня ми святкуємо день святого Парамона. Якщо до цього дня немає снігу – зима буде теплою, якщо сніг уже лежить – холодною і сніжною. Коли ж у цей день іде сніг – здійметься метелиця і триватиме кілька днів.
Добре відомим святом є день святого Андрія – 13 грудня. Це єдиний у році день, коли парубкам пробачали будь-які витівки. І хлопці, звичайно, цим користалися. У тих батьків, які мали відданиць, хлопці не раз знімали вночі ворота, брали віз, телігу, плуг, борону і кудись закидали. Святого Андрія вважають захисником і провісником людської долі. Саме тому у цей день дівчата ворожили. Вони з самого ранку йшли на вулицю і питали у чоловіка, якого зустріли першим, ім’я. Вважається, що саме таким буде ім’я майбутнього чоловіка. Крім гадання і ворожби дівчата щиро молилися святому Андрію, аби він допоміг знайти нареченого.
А 14 грудня ми святкуємо Наума. Саме в цей день старші любили наставляти дітей. У церкві ставили свічку святому Науму: «Святому на пошану – а сину (доньці) на розум». При цьому промовляли: «Святий Наум, просвіти мою дитину й напоум». Раніше у цей день підлітків віддавали у науку до майстрів і майстринь.
Іншим відомим в Україні святом є день Варвари Великомучениці, яке ми святкуємо 17 грудня. Це день повороту зими на весну. Ра-ніше в цей день забороняли прати білизну, білити хату, місити глину тощо. Натомість рекомендували прясти нитки, шити й вишивати, оскільки свята Варвара сама вишивала ризи Ісусу Христу.
Менш популярним є свято, яке ми святкуємо 18 грудня, – це день Сави. У народі казали: «Зварив Сава сушениці – та й поніс на вечорниці». За традицією, у цей день господині варили сухофрукти, пили узвар, величаючи Саву і вірячи, що він і наступного року «родині догодить і садовина добре вродить».
Улюбленим святом усіх діток є день святого Миколи, яке ми святкуємо 19 грудня. Це друге в році іменинне свято Миколи. На відміну від Теплого (травневого) Миколи, цього святого називають Зимовим. Його також називають Щедрим, бо він добрий, любить дітей, дарує їм гостинці й спомагає бідних. Побутувала навіть приказка: «Святий Миколай не обійде жодну хатину, обдарує кожну дитину». Приходив Микола до діток у ніч на 19 грудня, непомітно проникаючи у їх будинки. Для дітей велика кількість подарунків була справжнім дивом, яке творили для них батьки, привчаючи таким чином до добра. У цей час зима остаточно починала панувати на землі.
22 грудня – Зачаття Пресвятої Богородиці. Цей день вважається календарним початком зими. Згідно з повір’ями у цей день сонце повертає на літо, а зима – на мороз. Відтак казали: «Прийшли Ганки – сідай у санки!». У народі цей день називають «Анни зачаття». Саме у цей день в утробі Анни (Ганни) з’явилася Пресвята Богородиця. Вважалося, що 22 грудня вагітним жінкам не можна було працювати, а на Закарпатті дівчата й молодиці, в яких часто боліла голова, не пряли.
А 25 грудня ми святкуємо день святого Спиридона. Мало хто знає про цього святого. Вважається, що саме він здатен допомогти людині у фінансових питаннях. Це перший день римо-католицького Різдва (за Григоріанським календарем). А православні й греко-католики, починаючи з цього дня, по селах різали телят, кололи кабанів, готуючись до різдвяних свят за Юліанським календарем, тобто за старим стилем. Якщо ніч на Спиридона зоряна – зима буде холодна, а літо спекотливе, якщо ніч темна – зима видасться теплою, а літо хмарним, понурим.
28 грудня – день святого Елевферія (митрополит Алексій). У цей день батьки зрізали на дереві молоді однорічні пагінці й злегка били ними дітей, вірячи, що після цього дітлахи добре ростимуть і матимуть міцне здоров’я.
Грудневий цикл свят завершувався 29 грудня – у день святого Аггея. Якщо в цей день на деревах іній – Різдво буде теплим, коли ж мороз – то він протримається аж до Водохрещення.
Перший день нового року – 1 січня – Новий рік за Григоріанським календарем, офіційне світське свято. З цим днем та його святкуванням пов’язано чимало прикмет. 2 січня – день святого Ігнатія. В цей день, за звичаєвою традицією, по селах кололи кабанів, робили ковбаси, готуючись до різдвяних свят і приповідаючи: «Братія, сьогодні Ігнатія: хто має свині – хай ріже нині».
Чи не найважливішими святами в християн уважаються різдвяні. Розпочинаються вони 6 січня – на Святвечір, у переддень Різдва Христового. Кожна господиня знає, що в цей день потрібно приготувати на вечерю аж 12 пісних страв, головними серед яких є кутя і узвар. Протягом дня нічого не можна було їсти. Свята Вечеря починалася, коли сходила перша зірка, яка сповіщала всім людям по велике диво – народження Сина Божого. Крім того, у багатьох регіонах діти носили вечерю: хрещеному, хрещеній та найближчим родичам. За принесену вечерю на них чекали гостинці.
7, 8, 9 січня – Різдво Христове – одне з найбільших церковно-релігійних свят. Триває воно три дні. В цей період, від Різдва до Водохрещення, не можна було виносити сміття з хати – щоб не винести за поріг долю. Кожен вечір вважався святим. Крім того, у ці дні по всій Україні колядують. 11 січня ми святкуємо день святого Марка. Якщо в цей день погода сонячна – таким погідно-сонячним буде й увесь травень.
Якщо перед Різдвом готували багату, переважно з дванадцяти страв, вечерю, то напередодні Нового року, цебто 13 січня, – щедру. А свято називається Щедрий вечір або ж день Меланки. Ця вечеря не мала такого великого вибору, але була вельми смаковитою: ковбаси, смажене м’ясо, печеня, локшина й обов’язково млинці – як символ Сонця. У цей день дівчата часто ворожили.
14 січня – старий Новий рік, або день святого Василія. Найважливішою традицією старого Нового року є посівання. Сіяти прийнято з самого ранку, поки ще всі господарі вдома. Посівальником має бути хлопець, він бажає господарям щастя, здоров’я та багатства.
15 січня – день святого Серафима. 18 січня – Бабин вечір або ж Надвечір’я Богоявлення. Цей вечір має багато спільних обрядово-звичаєвих традицій із різдвяним Святвечором, тому його часто називають Другим Святвечором, або Голодна кутя. У цей день усі вірники постять, хоча й готують кутю. На Бабин вечір вже можна було виносити сміття з хати. А вечеряти сідали тільки тоді, коли в небі зайнялася вечірня зоря. У цей день вода в річках опівночі стає цілющою. Її освячували і використовували при пораненнях і важких хворобах.
19 січня – Водохреща або ж день Богоявлення, або ж Хрещення Ісуса Христа. Це свято приурочується до хрещення Ісуса Христа в ріці Іордан Іоаном Предтечею. Пізніше від цього свята зародилися такі обрядово-звичаєві традиції, як хрестини і водохрещення. У цей день по всіх церквах освячують воду, яку потім зберігають у будинках і використовують для лікування і зцілення. Січневий цикл свят завершується 20 числа днем святого Івана.
На відміну від попередніх місяців лютий не такий багатий на свята. Вони, здебільшого, маловідомі. Наприклад, 1 лютого – день святого Макарія. За народними прикметами, яка погода в цей день, таким буде й увесь лютий. Коли ж погода ясна з відлигою – слід чекати на ранню весну. 2 лютого – день святого Євменія, 4-го – день святого Тимофія, 6-го – святої Ксенії, 10-го – святого Єфрема, 14 лютого – святого Трофима.
З-поміж цих свят можна виділити 15 лютого – Стрітення, або ж Грімниці. Цей день уважається стержневим святом лютого, яке служить традиційним орієнтиром багатьох зимово-весняних звичаїв. Передусім воно знаменує зустріч зими з весною, коли у дня більшає світла, а в ночі – меншає стужі, а також початок весняно-городніх робіт. На стрітення у церкві завжди святили свічки.
Отже, саме зимовий період виявився найбагатшим на свята. Очевидно, це пов’язано з тим, що взимку люди не мали багато роботи, крім хатньої та по господарству. А зима – це довгі холодні вечори, які потрібно було чимось заповнювати, аби не нудьгувати. Однак свята – це наші традиції, які збагачують духовний світ людини, допомагають їй краще пізнати навколишній світ та самого себе.

Роксолана КРАВЧУК