Літопис МГО «Козацтво Запорозьке»: ГЕТЬМАНУ ДМИТРУ САГАЙДАКУ - 65

Всьому світові Україна відома як козацька держава. Саме козаки у всі часи щиро вболівали за свою державу й оберігали її. В певні історичні періоди вплив козацтва в державі змінювався, то збільшуючись, то зменшуючись, але він ніколи не припинявся. Відомо, що без минулого немає майбутнього. Саме тому, задля власного добробуту, ми повинні пам’ятати свою історію, відроджувати усе те, що в нас було кращого. До цього кращого, безперечно, належить і козацтво. З-поміж неординарних постатей України, які щиро вболівають за нашу державу, намагаються розвивати і показати її всьому світові, особливе місце належить Дмитру Івановичу Сагайдаку.

Дмитро Сагайдак ‒ Верховний Отаман України та Діаспори, Гетьман МГО "Козацтво Запорозьке", Маршал козацтва. Український громадський і політичний діяч. Народився 15 квітня 1946 року в с. Садки Кременчуцького району на Полтавщині в родині нащадків відомих діячів Козаччини – Сагайдачних та Бриків-Деїв.
Розпочав навчання у початковій школі № 2 м. Заволжя, де батьки працювали на будівництві Горьківської ГЕС. А вже середню освіту здобув у середній школі № 9 м. Крюкова (нині лівобережна частина м. Кременчук). Вищу освіту здобув у Ленінградському інституті інженерів кінематографії.

Нині Дмитро Іванович ‒ академік Інформаційної академії ООН та Академії з проблем безпеки, оборони та правопорядку (Росія), віце-президент Фонду сприяння авіації та космонавтики в країнах СНД ім. маршала Івана Кожедуба, член Української асоціації прокурорів, член Союзу журналістів "Закон і Право". Також він автор низки науково-публіцистичних праць з проблематики козацького руху, його місця та ролі в незалежній Україні, шеф-редактор газети "Віра та Воля".

Усе життя Дмитро Сагайдак ішов пліч-о-пліч з наймужнішими чоловіками України – козаками. Ще у 1993 році він став отаманом Козацького товариства Київщини, козацьким полковником, а через рік ‒ головним отаманом Українського Козацтва, помічником гетьмана УК, генерал-осавулом. У цій структурі йому вдалося зробити для козацтва чимало добрих справ, зокрема його наказом від 01.08.1995 р. запроваджено єдині для всіх козаків козацькі військово-посадові звання та козацькі однострої.
Згодом за власним бажанням Дмитро Іванович вийшов з лав УК. Відтоді розпочав створення козацької структури в Україні на братерських запорозьких звичаях, перебуваючи під омофором Блаженнійшого Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви.
Обіймав посади Отамана куреня, паланки "Козацтва Запорозького", генерал-хорунжого, Головного отамана Київського округу "Війська Запорозького", генерал-полковника.

У 2001 році його обрали Верховним отаманом Київським та всієї України Всеукраїнської громадської організації "Козацьке військо Запорозьке України" (ВГО КВЗУ); він також став генералом козацтва (генерал армії Центрального козацького війська, Росія).
У 2003 році ВГО КВЗУ було реформовано у Міжнародну громадську організацію "Козацтво Запорозьке" (МГО КЗ), а Дмитра Івановича обрано Верховним отаманом Козацтва Запорозького, Київським та всієї України.
Через рік рішенням Верховної козацької Ради МГО КЗ Дмитру Сагайдаку було вручено найвищу козацьку нагороду – орден "Козацька Слава" 1 ступеня, а рішенням II Великої Ради МГО КЗ присвоєно звання маршала козацтва та обрано на посаду Верховного отамана України та Діаспори. А в 2006 році 550 делегатів Великої Ради МГО КЗ обрали Дмитра Івановича Гетьманом МГО "Козацтво Запорозьке".
Маршал Дмитро Сагайдак нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Київського міського голови та є Кавалером 78 орденів і понад 130 медалей України та інших країн світу.

Протягом десятиліття Дмитро Іванович упорядковував назви і реєстри, звання і посади, нагороди й однострої. Він розробляв статут, кодекс честі, інші документи, керуючись достовірними джерелами Січової доби. У зв’язку з цим і громадська організація, яку заснував і очолив, зрозуміло, зазнавала змін, удосконалюючись.
Він багато років витратив на те, аби Президент України обіймав ще й посаду Гетьмана України, доводив, як це важливо для держави. На його думку, у всеукраїнському козацтві повинна бути сувора ієрархія. Він переконаний, що безліч дрібних, часто фіктивних, угрупувань послаблюють козацький рух, шкодять згуртованості й дотриманню історичних канонів. Сьогодні, у зв’язку з чималою кількістю козацьких організацій в Україні, це питання на часі.

Свої погляди, роздуми, дослідження, оцінки Дмитро Іванович виклав у друкованих працях з проблематики козацтва, головним завданням якого є допомога державі. Тому пріоритетними вважає військово-патріотичне виховання молодих козаків, майбутніх захисників Вітчизни. І цьому особисто приділяє велику увагу.
Аби краще зрозуміти його віру в українське козацтво і щиру до нього любов, як і до своєї держави, наводимо рядки-роздуми з книги Дмитра Івановича: "Козацтво може і повинно зробити свій внесок не лише у відродження духовності. Козаки цілком могли б узяти активну участь у розвитку фермерства, в охороні громадського порядку разом із органами внутрішніх справ, стати основою для створення системи масового патріотичного виховання молоді.
Ті заходи та акції, що їх власним коштом проводить Козацтво Запорозьке, – військово-спортивні змагання, конкурси та фестивалі пісні, доброчинна допомога – свідчення того, що козацтво є рухом, котрий об’єднує людей, які щиро й безкорисливо налаштовані зробити якомога більше для розвитку та розквіту України.
Козацтво за роки, що минули від часу проголошення Незалежності, довело свою умотивованість та потрібність. Сучасне козацтво не потребує посилань на славну історію своїх великих предків для виправдання необхідності сьогоднішнього існування – воно само є живим свідченням нерозривності історії розвитку народу України".

У Дмитра Івановича з дитинства був непереборний потяг до ідеалів, і їх він проніс крізь усе життя, де кожну справу, що йому підкидала доля, старався вирішувати якнайкраще, досконало, прискіпливо докопуючись під самий її корінь. Потужна і діяльна воля, старання перевершити самого себе, уміння відроджуватися і починати знову з нуля, нарешті, важка і довга мандрівка життя, що була для нього суворою школою, перетворилися на неабиякі досягнення. Однак на цьому він не зупиняється.
15 квітня Гетьману МГО "Козацтво Запорозьке" Дмитру Сагайдаку виповнюється 65 років. Це не вік для козака. Саме тому Дмитро Іванович як завжди енергійний, рішучий, завжди з позитивним настроєм і бажанням працювати на благо України і козацтва.

Ми, у свою чергу, бажаємо йому довгих років життя, і реалізації задуманого.

Колектив редакції журналу "ГЕТЬМАН"