Літопис МГО «Козацтво Запорозьке»: «Козацтво Запорозьке» – одна з найдієвіших козацьких організацій, про що свідчить її 15-річчя
Наш співрозмовник Петро Іванович Чуваєв – ветеран Радянської армії та військової служби, учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Нагороджений п’ятьма орденами: «Знак пошани», «Червоної зірки», «Козацька слава» І та ІІІ ступенів, Гетьмана Петра Сагайдачного та 28 медалями СРСР і України. Є відмінником освіти України.– Ви відома у козацтві людина. Розкажіть нашим читача про себе більше. Не всі знають про вашу педагогічну діяльність, про те, що ви знаєте про Чорнобиль не з газет…Людмила ЧУВАЄВА,
– Нині я начальник Генерального штабу «Козацтва Запорозького», обіймаю цю посаду сьомий рік поспіль. У самому козацтві я вже десять років.
Закінчив Рязанське військове автомобільне училище, Військову академію тилу та транспорту у Ленінграді. 35 років віддав службі Вітчизні – спочатку в Радянській армії, потім у Збройних силах України. Починав свою службу в Казахстані, а продовжив у Сімферополі, Молдові, Німеччині, Києві та ін. До своєї роботи я завжди ставився відповідально, саме тому багаторазово був нагороджений почесними грамотами.
У житті мені довелося пройти і Чорнобиль, починаючи з перших днів катастрофи. Було боляче дивитися на наслідки цієї трагедії. З Чорнобиля я потрапив на три місяці до госпіталю.
Згодом мене було призначено на посаду старшого викладача кафедри військової підготовки Київського автомобільно-дорожнього інституту (нині – Національний транспортний університет). Потім були й інші посади: начальник автомобільного циклу, начальник навчальної частини, заступник начальника кафедри військової підготовки. Загалом на військовій кафедрі я пропрацював 14 років.
У 1998 році за станом здоров’я у чині полковника я був звільнений з лав Збройних сил України. Після звільнення керівництво університету запропонувало мені посаду начальника штабу цивільної оборони університету. Цю посаду я обіймаю понад 10 років. Другий рік я викладаю дисципліну «Цивільна оборона» на кафедрі екології і безпеки життєдіяльності. Нині я доцент цієї кафедри.– Як студенти сприймають предмет? Чи розуміють вони його важливість?
– Я викладаю п’ятокурсникам. У дипломній роботі кожного студента є розділ «Цивільний захист». Ми готуємо майбутніх фахівців, вчимо їх практично використовувати у майбутньому теперішні теоретичні знання. Тому вони намагаються серйозно підходити до предмета. Адже цивільна оборона – це захист життя людини у надзвичайних ситуаціях техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру. Наш студент повинен уміти захистити не лише себе, а й оточуючих.
Сьогодні ми маємо, наприклад, надзвичайну природну ситуацію. Ми повинні бути готові до всього і знати, як себе поводити в подібних умовах.
У цьому семестрі у мене було 16 навчальних груп. Я побачив відповідальних і дорослих людей, які усвідомлюють важливість нашого предмету і навчання загалом.– Давайте перейдемо до ще одного щабля вашого життя – козацтва.
– Участь у МГО «Козацтво Запорозьке» – це дуже важлива складова мого життя.
Завдячуючи жертовній, самовідданій праці на цій ниві засновника і безперечного лідера нашої формації Дмитра Івановича Сагайдака, ми пройшли випробування часом. Саме завдяки його принциповості, безкомпромісності ми є найстабільнішою і найорганізованішою козацькою формацією. Багатьох, хто найбільше галасував про любов до козацтва, до держави – уже й не чути, і не видно. Адже козацтво – це не бізнес і не піар, а важка щоденна праця. Наш Гетьман Дмитро Іванович Сагайдак, як відома і шанована людина в суспільстві, міг би, як це роблять інші, податися в депутати, але він знає, що МГО «Козацтво Запорозьке» тримається на ньому і, відчуваючи відповідальність, навіть не хоче про це чути. Як військова людина, яка знає, що таке бойові дії, Дмитро Іванович чітко знає своє призначення у житті є місце кожного з нас.
Я задоволений тим, що в нашому козацтві – у Міжнародній громадській організації «Козацтво Запорозьке» – багато військових. Я особисто привів до козацтва близько 150 таких людей. Серед них і генерали, і полковники, і осавули, і хорунжі. Я вважаю, що наша організація працює значно ефективніше, ніж інші козацькі організації. Ми постійно проводимо ради – це щорічно чотири-п’ять малих рад, дві верховні козацькі ради. Крім того, ми плідно працюємо з молоддю і головне – звітуємо про свою роботу не тільки перед Козацтвом Запорозьким, але і перед широким загалом. Зокрема, в загальноукраїнському виданні «Гетьман». До речі, публічність діяльності – це вимога і Міністерства юстиції. Нам не соромно за нашу роботи і ми маємо що презентувати.
Ми відродили в Україні «Козацтво Запорозьке» на історичних звичаях Запорозького козацтва. І ці звичаї передаємо нащадкам. Якщо ми розвиватимемо українські традиції, то країна обов’язково увійде до першої десятки розвинутих країн світу.
Нині ефективно працюють наші паланки. Можу навести приклад Сумської, Миколаївської, Криворізької; ефективно працює, зокрема, Кременчуцький полк. На днях ми також зустрічалися з представниками Міжрегіонального древлянського округу в Будинку вчителя на презентації трьох книг, серед яких була книга «Герої козацтва».– Що б ви побажали козакам і всім нашим читачам?
– Насамперед я хочу всіх привітати з 15-річчям МГО «Козацтво Запорозьке», побажати всім козакам міцного козацького здоров’я, благополуччя і сил для добрих справ.
Крім того, у квітні цього року пройде Рада генералів та адміралів МГО «Козацтво Запорозьке», на якій ми відзначатимемо ювілей (65 років) нашого Гетьмана – Дмитра Сагайдака – засновника нашого козацтва. Він здійснює плідну роботу на терені козацтва, об’єднуючи округи і паланки. Нехай Господь Бог дасть йому багато здоров’я і наснаги.
Хочу окремо подякувати головному редактору журналу «Гетьман» за те, що він повсякчас висвітлює нашу роботу.
дружина маршала:
– Як ви ставитеся до того, що Петро Іванович сьогодні віддає багато часу козацтву?Спілкувався Ігор КРАВЧУК
– Дякую Богу та козацтву, що я зустріла цю чудову людину. Він добрий друг і сім’янин – ці риси притаманні тільки запорозьким козакам. Хто б до нього не звернувся, він завжди вислухає і допоможе. Я зовсім не проти його роботи у козацтві, завжди підтримую та надаю посильну допомогу в його козацьких справах.
За активну позицію в козацтві я нагороджена Золотою та Срібною медалями «Берегиня козацького роду» та Орденом «Покрова» ІV ступеня МГО «Козацтво Запорозьке».
