Історія та філософія: «Якщо зерно добре – воно неодмінно проросте»

– Хочу привітати вас із виходом книжки. Вона мала неабиякий резонанс. Розкажіть, будь ласка, нашим читачам про цю подію.
– Матеріал до енциклопедії ми збирали упродовж 15-ти років. Подібна робота вийшла ще в 1977 році, однак сьогоднішня праця містить значно більше інформації. Адже з 1991 року стала доступною джерельна база.
Енциклопедія «Козацька старшина Гетьманщини» складається з двох частин. Перша – це реєстр урядової старшини Гетьманщини, починаючи від сотенної старшини (хорунжі, осавули, отамани, писарі, сотники та ін.). Ми намагалися проаналізувати всі сотні Гетьманщини.
Друга частина – це біографії всіх представників козацької старшини Гетьманщини, починаючи від сотників і закінчуючи вищими урядовими посадами. Енциклопедія включає біограми 14591 козацьких старшин. Це генеральні старшини, полковники, полкова старшина, повні й наказні сотники, військові канцеляристи, урядники Генеральної військової артилерії і полкової артилерії, Генерального військового суду і полкових судів, компанійську і неурядову старшину (значних військових, військових, бунчукових і значкових товаришів), які складали козацьку еліту Гетьманщини.
Нам вдалося встановити прізвища багатьох козаків (раніше були відомі лише їх ім’я і по батькові), подаються генеалогічні дані, а також їх посади та становище.
Довідки в енциклопедії побудовано на основі архівних джерел. Багато з представлених у нашій праці старшин раніше не фігурували в наукових працях істориків.
У ході дослідження випливало чимало цікавих фактів, які не стосувалися безпосередньо нашої теми, однак викликали інтерес. Ми, зокрема, простежили, що якщо козак мав млин, то він і його предки обов’язково обіймали високі посади, адже проста людина не могла дозволити собі мати млин. Крім того, ми встановили, що козацькій старшині не гоже було займатися торгівлею. Цим мали займатися міщани і представники інших національностей. А наприкінці Гетьманщини торгівлею вже почали займатися різні верстви населення.

– Чи порівнювали ви прізвища, представлені у вашій роботі, з прізвищами в інших наукових працях, зокрема у Грушевського, Онишкевича, Субтельного?
– Раніше цим питанням займався Юрій Гаєцький, написавши монографію, присвячену козацькій старшині. Він подав усіх представників козацтва, згаданих у літературі.
Нам удалося виявити 70 неопублікованих раніше реєстрів. Три з них сьогодні вже опубліковано, а інші зберігаються в архівах. Кілька реєстрів збережено, наприклад, у Москві.
З погляду реєстрів цікавими є присяжні книги, які раніше вважалися втраченими. На сьогодні збереглася така книга 1654 р. по Полтавському полку (яка зараз готується до видання), а також по Брацлавському полку. Цікавими також є присяжні книги 1676 і 1682 років, які також зберігаються в Москві.
Колосальну роботу у цьому напрямі було зроблено Володимиром Мазовецьким: чотири томи було видано за його життя, а п’ятий – після смерті.
Нам не все вдалося подати в цій книзі. Це стосується зокрема посилань, звідки взято реєстри. Власне посилання займали 300 сторінок, а це чималий об’єм. Крім того, не було надруковано передмови, яка у чорновому варіанті зайняла 100 сторінок. Цього, на жаль, не дозволили нам зробити фінансові можливості.
Хочу зазначити, що книгу випущено на виконання Постанови Верховної Ради України «Про відзначення 440-річчя з дня народження гетьмана Петра Сагайдачного» від 22 вересня 2010 року № 2548-VI та на замовлення Українського інституту національної пам’яті. Тираж, на жаль, лише 400 екземплярів. Однак ми намагалися зробити все, аби книгу отримали всі фахівці не лише в Україні, а й за кордоном.
Сподіваємося, що з часом ми доповнимо її і перевидамо, залучивши, можливо, і джерела, що знаходяться в Росії чи Польщі. Можлива і активізація в напрямі дослідження матеріалів, які знаходяться в музеях. Сьогодні такі матеріали найменш задіяні в науковий обіг.

– Наскільки важко шукати відомості про людину, знаючи лише її прізвище?
– Для цього ми використовуємо всі доступні джерела. Одними з таких джерел були синодики монастирів – це книги записів поминання всіх родичів. Козацької старшини там досить багато. Найбільше матеріалів у Межигорському монастирі, синодик якого зберігся. Якщо брати церкви, то в багатьох із них збереглися метричні книги, було зафіксовано дату народження, дату шлюбу (їх кількість), а також дату смерті. Іншими джерелами були дворянські родовідні книги, де фіксували походження роду.
Також ми використовували дані найбільшого перепису населення 1764-1767 рр., де було детально описано кожен двір і його мешканців. До уваги ми брали і листи, які збереглися в Інституті рукописів НБУ імені Вернадського. Послуговувалися ми і, наприклад, заповітами, в яких було зазначено кому саме передається майно (йдеться про чіткі вказівки на системи родичання).
Хочу зазначити, що чимало козаків у досліджуваний нами період жили більше ста років. Крім того, було звичним явище, коли жінки народжували у віці 43-45 років.

– Працюючи над книжкою, ви помітили багато цікавих так би мовити відгалужень. Але за концепцією книжки ви не змогли їх туди вписати. Чи опишете ви якимось чином цей матеріал?
– Сподіваюся, що так. Зараз я готую 20-томник по кожному полку. Це важко зробити – і фінансово, і часово. Тому я вирішив зробити «вижимки» із томів і найближчим часом готується двотомник «Чернігівський полк» – близько 1000 сторінок. Наступною буде книга про Полтавський полк.
Хотілося б видати по кожному полку окремий том. Я вже зазначав, що три полкові книги уже вийшли (Переяславський, Канівський, Білоцерківський). Дуже великими є Лубенський і Ніжинський полки, а це, у свою чергу, колосальна робота.
Сподіваюся, що мою роботу продовжать інші. Зараз над цією темою працює моя дружина – Олена Кривошия, вона займається тестаментами (переписує їх у бібліотеках і публікує). Моя однофамільниця Ірина Кривошея захистила кандидатську дисертацію з генеалогії Переяславського полку, готує докторську по неурядовій старшині.
Сподіваюся, що мою роботу продовжать інші. Якщо зерно добре – воно неодмінно проросте.

Спілкувався Ігор КРАВЧУК