Сучасне козацтво: Двадцятиліття Козацького товариства Чернігівщини та Чернігівського полку Українського козацтва

«Ми були молоді і завзяті. Нас покликала Україна. Ми пішли до людей. Якщо над Україною нависне загроза, ми візьмемо до рук зброю.» Такі слова вийшли з душі чернігівських козаків під час створення їхньої організації у 1991 році. Велика ідея кличе до великих справ.
Двадцять років тому, 18 травня 1991 року в приміщенні Чернігівського музею М. Коцюбинського відбулася Установча рада Козацького товариства Чернігівщини і Чернігівського полку, у роботі якої взяли участь представники низки районів області, козаки Козацького товариства Київщини на чолі з Отаманом Євгеном Петренком, представники Народного руху України, Товариства Української мови ім. Т. Шевченка, Української республіканської партії.
Установча рада затвердила Статут організації, назву, символіку та обрала крайову старшину. Крайовим отаманом було обрано 27-річного чернігівця Володимира Бичека, який щойно повернувся з Литви, де проходив строкову військову службу в учбовому центрі повітряно-десантних військ, а перед цим працював другим секретарем райкому комсомолу і вчителем історії. В. Бичек добре знайомий читачам нашого журналу з попередніх номерів, коли ми розповідали про історію всім відомої пісні «Козачка», прообразом якої він виступив, та з його числених коментарів до подій козацького життя під час його роботи в Адміністрації Президента України, де він відповідав за розвиток козацького руху в Україні.
Козацтво Чернігівщині відродилося в ході національного піднесення та боротьби за незалежність України у 1991 році. Безпосередніми стимулами його створення стали козацькі свята на острові Хортиці у 1990-1991 роках, організовані націонал-демократичними силами України, а також походи «Дзвін-90» та «Козацькими шляхами», організовані націонал-демократичними силами Чернігівщини. Там і там брали участь чернігівські козаки – так серед них народилася ідея згуртувати свої сили в одній організації заради служіння Україні.
До речі, у той самий час і чернігівська компартійна номенклатура робила спробу відродити «Червоне козацтво», нагадуючи чернігівцям їхнього земляка Віталія Примакова, однак ця ідея не знайшла відгуків у душах людей і була нереалізована.
Натомість Козацьке товариство Чернігівщини і Чернігівський полк, які сповідували українську ідею, розгорнуло свою діяльність. За ці роки воно провело низку політичних, військово-патріотичних та культурно-просвітницьких заходів. Під час проведення обласних заходів козацтво завжди координувало свої дії з місцевими осередками Народного руху України, Товариства «Просвіта», Української республіканської партії, Спілки офіцерів України.
Перші роки незалежності були роками становлення молодої держави, і козаки Чернігівщини докладали своїх зусиль до її зміцнення і захисту її інтересів. Серед багатьох справ, які за двадцять років і не перелічити, слід відзначити створення на базі Козацького товариства Чернігівщини і Чернігівського полку козацької релігійної громади св.Вмчц.Катерини, яка нещодавно домоглася передачі ій однойменного храму, де зараз регулярно збираються козаки. Храм збудовано на честь перемоги козацького війська під Азовом у 1715 році. Він стоїть на видноті на самому в’їзді до Чернігова з боку Києва, нагадуючи нащадкам про славу їхніх предків.