Особистості: РОДИНА МАЗЕП ВІДБУДОВУЄ ЄДНІСТЬ НАЦІЇ
Народна мудрість говорить, що країна, яка не пам’ятає свого минулого, не матиме і майбутнього. Безперечно, інформація про своє коріння формує світогляд людини, і саме тому протягом ста років комуністичні ідеологи намагалися знищити родову пам’ять кожної сім’ї. Знищували церкви, спалювали архіви, а людей примусово виселяли з рідних земель. Тому на особливу увагу заслуговують поодинокі ентузіасти, які присвячують цій кропіткій справі не лише свій хист, а й вільний час. До них належить і МАЗЕПА Ігор Всеволодович – сучасна, ерудована людина, якій до снаги не лише дослідити історію свого родоводу, а й залучити до цього інших людей, зацікавити їх пошуком власного коріння.
– Пане Ігоре, безперечно, що історія свого роду цікавить багатьох, але не всім вдається досягти успіху в пошуках. Коли розпочалися ваші дослідження та як вам вдалося знайти необхідні документи?
– Народився я в Києві, в сім’ї заслуженого архітектора України Всеволода Мазепи. Тому моя професійна діяльність також пов’язана з будівництвом. Але вже протягом п’ятнадцяти років я співпрацюю з громадськими організаціями, які опікуються історією козацтва та української шляхти.
За цей час я познайомився із вченими-істориками, а також людьми, які не один рік займаються вивченням свого родоводу. В 2004 році, під час урочистостей в Гданську, ми мали дуже важливу для мене розмову з Олександром Гедройцем із Харкова. Пан Олександр розповів мені, що 12 років свого життя витратив на дослідження свого генеалогічного дерева, після чого був визнаний своїми закордонними родичами. Він єдиний в Україні занесений у міжнародний альманах Готта, як прямий нащадок княжої родини, тобто його рід визнаний європейською спільнотою. Наша зустріч надала мені впевненості розпочати дослідження своєї гілки Мазеп.
– Тобто саме він розповів вам методологію і підходи?
– Можна сказати й так. Але найбільшу допомогу я отримав від учених, які займаються архівною справою професійно. Серед них Тетяна Юріївна Люта, яка очолює музей, розташований на території Києво-Могилянської академії в приміщеннях церкви, побудованої гетьманом Мазепою.
Насамперед я почав вивчати документи та фотографії, що збереглися в сім’ї. Більшість із них були пов’язані з моїми предками по жіночій лінії – Спірідонових, Мошинських та Гончаренків. Традиційно саме жінки є хранительками родової пам’яті в Україні. Але від батька я дізнався про місце народження свого прадіда Івана Івановича Мазепи, що привело мене до села Теслугова на Рівненщині.
Настоятель місцевого храму пригадав, що зустрічав прізвище Мазепа на кладовищі, заснованому у 1910 році. Я не знав, чи знайду там могилу свого прапрадіда, але на диво дуже швидко на неї натрапив, наче щось мене вело до неї. Там я дізнався, що мій прапрадід помер у 1930 році у віці 77 років. Після цього я почав працювати з архівами Теслугівської церкви, за якими прослідкував свій родовід до 1700 року. Саме тут мені допомогли поради фахівців, які пояснили, що працювати потрібно з фотографіями архівних сторінок на комп’ютері. По-перше, не потрібно брати архіви додому або наспіх вивчати першоджерела в приміщенні церкви. По-друге, можна одразу сформувати комп’ютерний архів, який завжди під рукою. На жаль, під час роботи з державним архівом немає можливості робити фотофіксацію документів.
Побудувавши перше генеалогічне дерево, з’ясувалося, що всі Мазепи з навколишніх сіл пов’язані спільним предком, хоча вважали один одного однофамільцями. Цей факт надихнув мене на вивчення родоводу інших гілок нашої родини, що проживають по всьому світу.
– Безумовно, довести родинні зв’язки усіх Мазеп дуже складно, але чи було в них спільне коріння?
– Скоріше за все – так. І просувалися вони із заходу на схід – Львівщина, Рівненщина, Житомирщина, Київщина, Чернігівщина і далі на схід – Омськ, Новосибірськ, Казахстан. Остаточно на це питання може відповісти тільки аналіз ДНК. Сьогодні ми проводимо кропітку дослідницьку роботу з вивчення зв’язків окремих гілок родини між собою. Є приклади, коли в сусідніх селах Мазепи з’являються з різних регіонів і навпаки, коли одна сім’я була на кілька сторіч розділена кордоном. Так сталося між Мазепами з Теслугова та Бордуляк Бродівського району. Перші після розподілу Польщі опинилися в Російській імперії, а другі – в Австро-Угорщині. Перші – православні, а другі – греко-католики.
Кілька гілок Мазеп походить із Чернігівщини. Із села Костробобрів Семенівського району походять Ісак Мазепа, який був міністром уряду УНР в
1919 році, журналіст Ганна Політковська, а також відомий громадський діяч Микола Мазепа. Поруч, у селі Блешня, жила інша гілка Мазеп, з якої походять Володимир Мазепа, колишній голова Святошинської райдержадміністрації у Києві, та мій заступник з міжнародної організації Віталій Мазепа. Якщо костоборівські Мазепи, скоріше за все, є нащадками козаків Ніжинського полку, то засновником блешнівської гілки був Антон Мазепа – майстер із виготовлення скла. Ще один Мазепа з’явився в селі Олешня (Рівненщина) – його привіз місцевий поміщик і призначив управляючим. На жаль, поки що бракує інформації про Мазеп із Жовтневого (колись Рождєственське) поблизу Батурина. Як їм вдалося вижити після знищення гетьманської столиці – невідомо.
– А чи є якась із гілок прямими нащадками гетьмана Мазепи?
– Офіційно вважається, що в Івана Степановича не залишилося дітей. Але майже в кожному селі існувала легенда про походження від гетьмана або наявність родинних зв’язків.
Так, наприклад, макарівські Мазепи впевнені, що гетьман сховав у Забуянні своїх дітей за допомогою свого друга – відомого церковного діяча Димитрія Ростовського (Данила Туптала), який був висунутий на посаду єпископа гетьманом і походив із Макарова. Із Забуяння походить Іван Мазепа, колишній директор Київнаукфільму, на якому знімали відомі всім із дитинства мультфільми.
Інша версія говорить про переховування сина гетьмана на Рівненщині. Саме навколо Теслугова та Бродів кілька місяців курсують загони гетьмана в 1704 році, ніби чогось шукаючи. А після того, як Іван Степанович змушений повернутися в Батурин, він робить вибір на користь свого сестринця. Незрозумілою залишається наявність в Теслугові поруч із Мазепами нащадків Самуся, а також те, чому на початку XVIII століття їх називають «гетьманчуками».
Але все це лише припущення, здогадки й легенди. Головне, що показують дослідження сучасних Мазеп, це те, що всі вони походять від спільного предка, який з’явився на Волині в кінці XIV століття, а родина гетьмана – це одна з гілок, що переїхала до Білої Церкви з князем Пронським. Цікаво, що князі Пронські були власниками Берестечка, поруч із Теслуговим.
– А в Мазепинцях залишилися Мазепи?
– У Мазепинцях, які родина гетьмана отримала в 1544 році, Мазепи не зустрічаються. На Київщині, ближче до Білої Церкви, родина Мазеп живе в Ставах Кагарлицького району. Скоріше за все, вони є нащадками білоцерківських Мазеп, яких бачимо в козацькому реєстрі 1659 року.
Мало досліджено історію Мазеп на Поділлі. Відомо кілька сімей, що жили навколо Бара, а також на Вінниччині. В Мазепинцях я познайомився з відомим громадським діячем Володимиром Лебедевичем, чия бабуся мала прізвище Мазепа. Цікаво, що жила вона в селі Гоноратка. З такою самою назвою знаходимо село поблизу Теслугова. Дуже часто Мазепи зустрічаються в селах із назвами Стави, Ставчани, Ставище тощо.
Із Володимиром Лебедевичем ми збираємо кошти на встановлення погруддя гетьмана у Вінниці. Крім того, 20 березня кожного року ми збираємося в Мазепинцях на спільну молитву в день народження гетьмана.
– А чи підтримуєте ви дружні стосунки з усіма розгалуженнями родини?
– Моя дослідницька діяльність уже «пішла в народ» і Мазепи самі почали мене знаходити. Нещодавно завітав Мазепа із Сумщини, який після війни служив у Москві в полку охорони Кремля. Дуже плідним є спілкування через Інтернет, за допомогою якого ми встановили контакт із Мазепами з різних країн. Наприклад, російська гілка в Омську та Новосибірську з’явилася там під час столипінської реформи, переїхавши з Чернігівщини. Частина з них, під час громадянської війни, воювала в полку Колчака, в якому було сформовано два українських
полки – ім. Сагайдачного та ім. Шевченка. Інших Мазеп виселяли до Сибіру вже під час політичних репресій та колективізації. Частина опинилася у Казахстані – на будівництві фосфорного заводу. Зрозуміло, що Мазеп багато у Санкт-Петербурзі та Москві.
– Ви розповіли про Мазеп з України та ближнього зарубіжжя, але ж є вони і в інших країнах…
– Так, дійсно. Вони є і в Польщі, біля Гданська, і в Канаді, і в США, але там їх значно менше, ніж в Аргентині. Якщо до Сибіру під час столипінської реформи переїхало багато Мазеп із Чернігівської області, то в Аргентину емігрували галичани у 20-х роках минулого століття. Зараз ці Мазепи іспаномовні, є серед них і Сільвія Мазепа, і Родріго Мазепа. Вони також цікавляться своїм родоводом. Особливо закордонні Мазепи активізувалися після того, як у травні цього року ми отримали благословення Папи Бенедикта XVI на весь рід Мазеп.
– Ви отримали благословення Римо-Католицької церкви. А як просувається питання зняття анафеми, накладеної Російською Православною церквою?
Цьому питанню вже більше 300 років. На жаль, незважаючи на всі заслуги гетьмана Мазепи у розбудові Православної церкви, його анафема стала інструментом політичної гри. Як і в минулому, світська влада продовжує втручатися в справи духовні, використовуючи ім’я Мазепи в пропагандистських цілях. Основним постулатом християнства було та залишається вміння «пробачати винуватцям нашим». І якщо керівники РПЦ хоча б через 300 років не знімуть анафему, то і самі не отримають прощення на Божому Суді.
– Ви розповідали, що першу відзнаку Президента – Хрест Івана Мазепи – отримав Голова Ради Старійшин міжнародної організації «Родина Мазеп» Всеволод Мазепа. Розкажіть докладніше про організацію.
– Так, дійсно таке нагородження відбулося в Батурині 24 серпня 2009 року. У 2008 році ми заснували міжнародну організацію – «Родина Мазеп», яка ставить собі за мету об’єднати родину Мазеп і дати їм можливість, знайшовши одне одного, глибше вивчити історію свого роду й передати її нащадкам. Членами організації є всі, хто носить прізвище Мазепа або має Мазеп у своєму роду.
Крім гетьмана Івана Мазепи, до якого ми ставимося з глибокою повагою, з родини Мазеп вийшло також багато цікавих і відомих людей. Тож ми плануємо видати книгу з біографіями заслужених Мазеп, які працювали заради майбутнього України та були відзначені державними нагородами різних країн.
Сподіваюся, що наш приклад дасть поштовх іншим людям, які захочуть досліджувати і об’єднувати свій рід. Адже саме через родинні зв’язки, пронизані крізь історичні епохи, відбудовуються духовність та єдність нації.
Спілкувалася
Ганна ГОРЮК
