Київ: ТИСЯЧОЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ СВЯТОЇ СОФІЇ
24 вересня у Києві відбулося урочисте святкування 1000-ліття від закладин Софії Київської. В урочистостях взяли участь: Президент України Віктор Янукович, прем’єр-міністр України Микола Азаров, голова Верховної Ради України Володимир Литвин, міністри Уряду України, голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов, представники Адміністрації Президента України, духівництво, співробітники Національного заповідника «Софія Київська», гості столиці та кияни.
Софія Київська або Софійський Собор – християнський собор у центрі Києва, пам’ятка української архітектури і монументального живопису XI-XVIII століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі, одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Знаходиться на території Софійського монастиря i є складовою Національного заповідника «Софія Київська». Окрім цього собору до Національного заповідника належать такі пам’ятки історії, як Золоті ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква і Судацька фортеця. Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.
У «Повісті временних літ» заснування Софійського собору значиться під 1037 роком. Натомість у Новгородському літописі ця подія позначена 1017 роком. У будь-якому разі, засновником собору історичні джерела визначають київського князя Ярослава Володимировича (Мудрого). В останні роки набула певної популярності гіпотеза щодо заснування Софії Київської князем Володимиром, але, на думку більшості європейських вчених, ця гіпотеза є безпідставною.
У 2009 р. ЮНЕСКО внесла 1000-річчя заснування Софії Київської до Календаря пам’ятних дат на 2011 рік. Цю дату надійно підтверджують найдавніші датовані графіті на стінах Софії, писемні джерела, а також результати досліджень архітектури, мозаїк та фресок собору. 1011 рік як час заснування Софії стояв у написах над її головним входом та під центральним куполом аж до нових часів, тобто визнавався в Києві офіційною датою.
У 2011 р. міжнародна спільнота відзначає 1000-річчя заснування Софії Київської. Так вирішила 35-та сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО (6-23 жовтня 2009 р.), яка внесла цей ювілей у Календар пам’ятних дат. Ця дата суперечить літописним звісткам, які згадують заснування Софії як під 1017 р., так і під 1037 р., але тим не менш вона має під собою серйозні підстави. Тенденційні літописні записи, що вийшли з-під пера книжників Ярослава, різняться між собою двадцятьма роками, бо вони не фіксують історичного факту, а відбивають намагання приурочити створення Софії до правління саме цього князя. Недарма наукова дискусія щодо них триває вже два століття і давно зайшла в глухий кут: одні вчені обстоюють дату 1017 р., інші – 1037 р., при цьому цілком аргументовано та логічно спростовуючи обидві дати.
Найбільш достовірні дані для вирішення цієї проблеми містить сама Софія, зокрема неофіційні написи-графіті на її стінах. Особливу цінність мають графіті, в яких стоять дати їх написання. Виявлені на фресках у різних місцях собору датовані написи-графіті 1018-1021 рр., 1019 р., 1022 р., 1028 р., 1033 р. (три написи) і 1036 р. спростовують 1037 рік як час заснування чи навіть завершення Софії. Перекреслюють вони і 1017 р., адже неспростовно свідчать, що вже до 1018-1019 рр. собор стояв і був прикрашений розписами. У зіставленні з днями освячень Софії, що збереглися в Святцях, графіті дозволяють датувати закладення (посвячення) храму Софії Премудрості Божої неділею 4 (17 – за новим стилем) листопада 1011 р., а завершення її (освячення-інавгурацію) – неділею 11 (24) травня 1018 р. Саме на ці дати припали недільні (Господні) дні, в які за церковними канонами могли освятити Софійський собор (дім Господній). Тобто собор був закладений і майже закінчений князем Володимиром, хрестителем Русі (980-1015 рр.), а завершений його сином Ярославом, як Соломон – Давидове у створенні Єрусалимського храму.
Отже, «день народження» Софії Київської в 1011 р. є офіційно визнаним нашими пращурами і доведеним сучасною наукою історичним фактом, достовірність якого надійно засвідчує сам собор.
У мозаїках та фресках Софії простежено широке й послідовне прославлення замовників собору – хрестителів Русі Володимира й Анни. Найбільш виразно ця тенденція позначилася на світських фресках – княжому груповому портреті у центральній наві й розписі сходових веж, що ведуть на княжі хори. Княжий портрет зазвичай визначали як зображення родини Ярослава Мудрого. Але ця фреска не є портретом родини Ярослава, бо це ніяк не узгоджується з датами вищеназваних графіті, оскільки старші діти князя представлені на фресці дорослими, тоді як старші сини та дочки Ярослава народилися з 1020 по 1032 р.
Храм присвячено Софії – Премудрості Божій. Це одна з найскладніших абстрактних категорій християнського богослов’я, що має багато тлумачень. За апостолом Павлом, Софії символічно відповідає іпостась Христа – втіленого Слова Божого. Тільки пізніше, коли розповсюдилося ототожнення Софії з Божою Матір’ю, храмове свято київського собору перенесли на 8 (21) вересня – день Різдва Богородиці. Художній образ Софійського собору мав втілити багатогранний зміст, вкладений у цей символ. Тим пояснюються його грандіозні розміри та надзвичайно ускладнена структура. Отже, інтер’єр Софії відтворює середньовічну модель Всесвіту, а зовнішній вигляд – образ Граду Божого – Небесного Єрусалима.
За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови.
Софійський собор був однією з найбільших будівель свого часу. Загальна ширина храму –
54,6 м, довжина – 41,7 м, висота до зеніту центральної бані – 28,6 м. Собор має п’ять нав, завершених на сході апсидами, увінчаний 13-ма верхами, що утворюють пірамідальний силует, і оточений з трьох боків двома рядами відкритих галерей, з яких внутрішній має два яруси. Довгий час вважалося, що галереї прибудовані до собору пізніше, але дослідженнями останнього часу доведено, що вони пов’язані з ним єдиним задумом і виникли водночас. Тільки хрестильня, вбудована у західну галерею, належить до середини XII ст.
Увінчувала собор ступінчаста композиція з тринадцяти бань, покритих свинцевими листами. Стіни викладалися з великих природних каменів – граніту й рожевого кварциту, що чергувалися з рядами плитоподібної цегли – плінфи. Мурування виконували на рожевому вапняно-цем’янковому розчині. Первісно собор не був зовні потинькований і побілений.
У 1051 р. на Київський престол у Соборі висвячений митрополит Іларіон. У 1054 р. в Соборі похований Київський князь Ярослав Мудрий. Але з цим похованням пов’язано не менше легенд, ніж із самим заснуванням Софії. Чи дійсно у Соборі похований сам Ярослав Мудрий? Адже у саркофазі також були знайдені жіночі, навіть дитячі кістки... Відповідь на це питання повинна дати генетична експертиза, зазначає доктор історичних наук, професор, завідувач відділом наукових досліджень Національного заповідника «Софія Київська» Надія Нікітенко. Вона дотримується версії, яку висловив ще в XIX столітті протоієрей П.Г.Лебединцев, що поруч із Ярославом у царському саркофазі упокоївся його улюблений син – великий князь Всеволод (пом. 1093 р.). Правда, в передбачуваній професором версії йдеться тільки про череп Всеволода. Жіночі кістки і фрагменти дитячого скелета до уваги не беруться, бо вони випадково потрапили в саркофаг за часів численних перепоховань останків. Що ж, версія приваблива, однак, де ж тоді покояться святі мощі дружини Ярослава Мудрого Ірини, а заодно де мощі хрестителя Русі, рівноапостольного князя Володимира та його дружини Анни християнської? Тобто питань завжди більше, ніж відповідей.
На урочистостях із вітальним словом до співвітчизників звернувся Президент України Віктор Янукович. У своїй промові він наголосив на величезній культурній та історичній цінності Софійського собору для України та світу, і висловив своє переконання, що Святий Дух, присутній у цьому храмі, додасть сил для подолання будь-яких труднощів. Оцінюючи діяльність Національного заповідника «Софія Київська», Віктор Янукович висловив щиру повагу та вдячність його працівникам, завдяки яким тисячі громадян та гостей столиці України мають можливість торкнутися культурної спадщини, одержати величезну духовну наснагу.
Високоповажні гості, перебуваючи на урочистостях, оглянули експозиції, присвячені 1000-літтю від закладин Софії. Також у рамках святкування відбулися: відкриття після реставрації пам’ятки XVIII cт. – Брами Заборовського; презентація проекту «Ангели Софії Київської»; висадження дерев на честь 1000-річчя заснування Софії Київської; відкриття пам’ятної дошки «Софії Київській – 1000 років» та презентація пам’ятної монети «Софії Київській – 1000 років».
Підготувала
Оксана КРАВЧУК
