Нам складніше НІЖ чоловікам, але ми витриваліші
Надія МОРГУН, майор міліції, начальник слідчого відділення лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський:
Нам складніше НІЖ чоловікам, але ми витриваліші
Із задоволенням представляємо на сторінках нашого видання красиву, інтелектуальну, чарівну жінку – майора міліції Надію МОРГУН. Вона з тих людей, які ніколи не зупиняться на півдороги. Принципова і відповідальна. Постійно працює над собою. Досконало володіє англійською і продовжує навчатися. А ще планує хоч інколи стрибати з парашутом. Отже, жіноче обличчя міліції
– Пані Надіє, переконаний, що працювати в міліції чи служити в армії непросто. Потрібно мати характер і, напевно, поклик душі. Можливо, ви є продовжувачем династії?
– З династією у мене якраз не склалося, й батьки мої далекі від цієї професії: батько – шахтар, а мама – вчителька. Ще зі школи я мріяла про перекладацьку роботу, позаяк непогано володію англійською мовою, відчуваю і люблю її. Однак доля мене звела з дівчиною, яка на той час навчалася у Луганській академії внутрішніх справ. Мене дуже вразили її розповіді про навчання і навіть, я сказала б, певну романтику професії, тому вирішила круто змінити свої плани на майбутнє та зайнятися правом. З характером у мене склалося. У 2002 році закінчила Луганську академію внутрішніх справ, зараз навчаюся в магістратурі Національного інституту внутрішніх справ. Після закінчення академії повернулася до рідного Красного Луча слідчим, але паралельно заочно навчалася у Луганській сільськогосподарській академії на економічному факультеті. Зараз у мене дві вищі освіти. У 2003 році народився син, після декретної відпустки я продовжувала працювати слідчим, а в 2007 році перевелася до Києва у Солом’янський РУГУМВС України в м. Києві, спершу на посаду слідчого, потім старшого слідчого, а в 2011 році – на посаду начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський. Загалом в органах внутрішніх справ працюю з 1998 року.
– Чи не було розчарування в професії після навчання, з якими труднощами довелося зіткнутися? Що найбільше запам’яталося з перших років служби?
– Передусім довелося відчути, що теоретичне навчання – це одне, а практична діяльність – зовсім інше. До того ж я одразу пройшла «бойове хрещення», отримавши для розслідування чотири складні кримінальні справи, які потрібно було закінчити у стислі терміни провадження. Однак я з цим завданням впоралася, справи були вчасно направлені до суду з обвинувальним вироком, хоча було, звичайно, нелегко. Довелося згадати свої знання з психології і юриспруденції. За всі роки роботи слідчим мені вдавалося знаходити спільну мову з потерпілими, обвинуваченими, свідками. Потім я розслідувала злочини загального криміналу, тобто під цю класифікацію потрапляють усі злочини крім злочинів у сфері економіки і ДТП. Також у слідчому відділі Солом’янського РУ, де я пропрацювала чотири роки, розслідувала злочини, скоєні проти життя та здоров’я людини. Рік я виконувала обов’язки заступника начальника слідчого відділу з розслідування злочинів проти життя та здоров’я людини (зґвалтування, тяжкі злочини, вбивства). Але саме у Солом’янському РУГУМВС я отримала звання і капітана, і майора.
– Чи відчули різницю у підходах до роботи у столичних органах МВС і регіональних? І що є найскладнішим у роботі у лінійному відділі?
– Звичайно, у столиці скоюють більше злочинів і, відповідно, більше навантаження, а специфіка роботи на найбільшому залізничному вокзалі країни полягає у постійній міграції злочинців, якщо злочин не розкрити по гарячих слідах, його потім дуже важко розкрити. На вокзалі жертвами злочинців найчастіше стають люди, що відпочивають у залі очікування і втрачають пильність. У них найчастіше крадуть гроші, мобільні телефони та сумки. Але важко працювати і з потерпілими, які живуть часто в інших містах і не бажають приїжджати на виклики слідчого чи до суду.
– А як працюється саме жінці-офіцеру внутрішніх справ?
– Повна гендерна рівність (щиро сміється). Ми на рівні з чоловіками неcемо службу, заступаємо в наряд, ведемо розслідування. Можу з упевненістю сказати, що жінки навіть витриваліші від чоловіків. Адже окрім службових обов’язків існують ще й сімейні обов’язки, більшість яких традиційно лягають на жінок. Наш обов’язок бути люблячою дружиною, ніжною і турботливою мамою. Моєму синові вже вісім років. Я переконана, що батьків не може замінити ніхто.
– Що б ви хотіли побажати колегам, друзям, читачам журналу «Гетьман» у 2012 році?
– Передусім натхнення, терпіння, мудрості, сімейного благополуччя і вірити, що все найкраще – попереду!
Незабаром Євро-2012, роботи додасться. Крім того, правоохоронні органи є обличчям держави. Побажаємо майору міліції Надії Моргун нових планів і звершень. Переконаний, для неї немає нічого неможливого.
Спілкувався Ігор КРАВЧУК
