А я в попа обідала
Заголовком цього матеріалу стали слова великого Кобзаря із одного дуже сумного вірша. Для людей, не досить добре знайомих із творчістю Тараса Шевченка, нагадаю сюжет. Отже, на Великодні свята зібралися погратися діти і почали вихвалятися подарунками. Одній батько подарував черевички, другому хрещена мати вишила сорочечку, тій – стрічку, іншому – нову свитку. Сирітка ж не мала жодної обновки, але й вона знайшла чим похвалитися. «А я в попа обідала», – сказала сирота. Річ у тім, що священики і в той час займалися благодійністю, зокрема, у великі свята накривали столи для знедолених.
Сьогодні у нас не Велик день. Християнський світ святкує Різдво. І саме у цей час усі країни світу підводять підсумки своїх досягнень, звершень і здобутків, промахів та невдач. Хваляться і критикують. Похвалимось і ми.
Отже, за увесь 2011 рік українське суспільство встигло забути, що означає вираз «протиріччя у владі», суперечності між Президентом і Прем’єром, законодавчою і виконавчою владою та судами. Усі державні інституції працюють злагоджено і консолідовано. Тільки один раз, нещодавно, Голова Верховної Ради України Володимир Литвин сказав, що парламент не голосуватиме «по умолчанию» за бюджет, розроблений у Кабміні, що цей документ потребує серйозного обговорення. Але таку позицію деструктивною чи «інакомислячою» назвати важко.
Ще не подолано, але нанесено сильний удар по корупції і хабарництву. 7 квітня 2011 року Верховна Рада України ухвалила в цілому Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні». Хапугам стало не комфортно. Майже щодня у новинах ми чуємо інформацію про затримання правоохоронними органами корупціонерів та хабарників. І не тільки, як раніше, лише сільських голів. Черга дійшла і до високопосадовців.
Неймовірним досягненням нашої держави стала повна ліквідація телефонного права. Адже сам Президент, при всьому бажанні допомогти Юлії Тимошенко, про яке він не раз заявляв, не може нічого вдіяти через незалежність судової гілки влади. Очевидно, Віктор Федорович чекає, коли завершиться апеляційний суд і вирок набуде чинності. Тоді згідно зі своїми повноваженнями він зможе застосувати помилування. До речі, прохання засудженого про помилування не є обов’язковим (адже ми знаємо, що через певні обставини Тимошенко прохання про помилування не напише ніколи). Між іншим, провідні вчені світу передбачають різке зниження економічного зростання Китаю у 2011 році. А при чім тут екс-прем’єр? А при тім, що зниження економічного зростання Китаю та інших азійських країн на 5% призведе до зниження потреби у нафті на 10%. Це означає, що вона подешевшає майже наполовину – зі 110 доларів за барель до 70. Так само знизиться і ціна газу в Україні, адже Тимошенко її напряму прив’язала до нафти. Нагадаємо, що екс-прем’єра засудили за збитковий газовий контракт.
Повним ходом у 2011 році в Україні йшли реформи. Адже Тігіпко сказав, що буде там, де більше реформ. Звідси випливає (оскільки Сергій Леонідович обіймає посаду віце-прем’єра тривалий час), що реформи ідуть на усіх парах. Але ця тема вимагає додаткового дослідження.
Увесь рік гривна була стабільною, а інфляція не катастрофічною.
Правда, не поталанило зі знижкою на російський газ і з парафуванням угоди про асоціацію з ЄС. Голова правління Газпрому Олексій Міллер категорично заявив, що новорічних подарунків для України не буде. Голова Європейського Союзу Герман ван Ромпей на Діда Мороза схожий більше. Але подарунка Україні не зробив також. Угоду не підписав, хоча й зазначив, що Україна і ЄС зробили гігантський крок назустріч один одному. Дай Бог, щоб не розминутися через ті гігантські кроки назустріч. Або не порозбивати лоби.
Та повернімося до великого Кобзаря. У згаданому на початку цієї публікації вірші є такі слова: «…сидить без обнови сиріточка, рученята сховавши в рукава». Оці сховані в рукава рученята є характерною ознакою сирітства. Певний час мені довелося працювати у інтернаті для дітей-сиріт і позбавлених батьківської опіки. І згаданий феномен відразу разюче впадає у вічі. Найцікавіше те, що знедолені діти руки ховають не від холоду. Можливо, вони мерзнуть від байдужості оточуючих.
Але поговоримо про Україну. Не опускаймо рук. У 2012-му ми повинні позбутися цієї ознаки сирітства. Закотімо рукава, не чекаймо подарунків «с барского плеча» ні від європейського «вана», ні від російського «Вані», наполегливою працею торуймо собі шлях у широкий світ, у сім’ю вільних і рівних народів. Тоді й похвалимося.
