Пам’яті митця…

При першому ж знайомстві із Геннадієм Макаровичем Шклярем, після кількох хвилин спілкування з ним, відразу розумієш, що перед тобою непересічна людина. Доброзичлива манера спілкування, спокійний із особливими тембральними нотками голос, надзвичайно багата, образна і неповторна мова та очі, які дивляться у глибину душі, справляють на співрозмовника незабутнє враження.

Якось не повертається язик говорити про Геннадія Макаровича у минулому часі. Щось заважає свідомості збагнути той факт, що митця уже немає з нами. Ось уже минає рік, як він пішов у вічність.

Нагадаємо, що Геннадій Макарович Шкляр – відомий, популярний сучасний український письменник; народився 1 aгрудня 1946 року в Прибалтиці (місто Таураге) в сім’ї бойового офіцера Макара Шкляра і вчительки Клавдії Шкляр.

У 1948 році сім’я переїхала в селище Ружин Житомирської області. Тут він закінчив середню школу і вісімнадцятирічним хлопцем почав працювати кореспондентом місцевої районної газети. Служив у війську, навчався на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1973 році. Працював у різних куточках України в районних та обласних виданнях, в газеті «Молодь України», певний час працював журналістом на півночі СРСР. Спробував хліба шкільного лаборанта, будівельника, рибалки у рибгоспі, був майстром зміни на цегельному заводі, учителем, науковим працівником, художником-оформлювачем.

Член Національної спілки письменників України з 1994 року. Лауреат конкурсу Національної спілки письменників України та фонду Євгена Бачинського (США) «В свічаді слова», окремі оповідання перекладені російською та хорватською мовами. Лауреат премії імені Л. Українки обласного відділення Українського фонду культури в галузі літератури.

Загальний тираж видрукуваних книг Геннадія Шкляра близько 40 тисяч примірників. Це – вірші, оповідання та повісті. У всіх його творах, як поетичних, так і прозових, звучить чарівна музика любові до рідного краю і людей. На превеликий жаль, надбання неперевершеного майстра слова Геннадія Шкляра мало відома широкому загалу. Але той, хто хоча б один раз доторкнувся до скарбів його творчості, залишиться під незабутнім враженням величі його таланту на все життя. Усі ми, ружинчани, зобов’язані зберігати і популяризувати слово нашого великого земляка. І його творчість, поезія, любов, патріотизм та гуманізм житимуть у серцях земляків, у пам’яті нашого народу повік.

З повагою та шаною до майстра слова Ігор КРАВЧУК