• Історія, філософія, релігія: ВІЧНИЙ РУХ ОЛЕКСАНДРА САРИМСАКОВА
«Тільки великий біль приводить дух до останньої свободи: тільки він дає змогу нам досягти останніх глибин нашої істоти, – і той, для кого він був майже смертельним, з гордістю може сказати про себе: «Я знаю про життя більше...» Фрідріх Ніцше
Вважаю за велике щастя, що професійна доля звела мене з неординарною людиною, керівником Центру духовного та фізичного розвитку «Вічний рух» Олександром САРИМСАКОВИМ – тепер, з гордістю можу сказати, моїм дорогим Учителем. Духовні практики, заняття з йоги та медитації (у залі й на відкритому просторі), ходіння по битому склу, по розпеченому вугіллю, по килимку з голками, стрибки з парашутом, відвідування місць сили у різних куточках Украї- ни, літні тренінги на березі моря, поїздки святими місцями Індії та Тибету тощо – цим живе «Вічний рух». Усе це організовує наставник Олександр Борисович. Але життя та діяльність цієї непересічної людини не замикається лишень на роботі центру – його дітища. У послужному списку майстра Саримсакова – викладання в Українській академії цілительства, численні семінари з йоги та медитацій у різних регіонах України, піші переходи Україною (один з них – із Києва до Львова (536 км за 9,5 діб) потрапив у Книгу рекордів України, 2009), численні відвідування Індії, паломництво на святу гору Афон (Греція, 2011), експедиція на Кайлас (2011), він є директором двох міжнародних фестивалів вокального, хореографічного та циркового мистецтв.
– Олександре Борисовичу, розкажіть, будь ласка, з чого усе це почалося?..
– Я народився на Тянь-Шані, в горах. Після закінчення 3-го класу переїхав до м.Буськ Львівської області. І місце народження, і місце, де потім проходило моє дитинство, відіграли значну роль у всьому подальшому житті. Адже гори Тянь-Шань викупали мене у потоці енергії, який у горах завжди потужніший. А Західна Україна завжди була місцем, де панував високий рівень духовності. Коли згадую дитинство, неодмінно згадую свою бабусю, яку звали Галінка. Багатьом вона видавалася дивною, її не всі розуміли. Галінка могла годинами сидіти й дивитися в небо, розповідати про зорі. Я дуже любив сидіти з нею поряд і слухати її оповідки. Удома вона не використовувала електрики, мала лише стареньку хату й козу – і цього їй вистачало. Бабуся любила поратися на городі, в саду. Їй нічого не було потрібно з матеріальних благ. Найбільше, що їй було треба – це спілкування з Богом. Водночас бабуся Галінка була дуже грамотною жінкою. Читала Біблію, вчила мене читати по-польськи, пояснювала значення зірок. Казала, що вона туди літає. Тепер я розумію, що то були практики, під час яких її душа могла вийти з тіла і побувати в інших світах.
Бабуся любила допомагати людям, але негласно. Скажімо, у сусідів сталася якась біда, вона йшла до хати і молилася за них, нікому про те не розповідаючи. Коли я був у 5-му класі і їхав до піонерського табору, вона мені сказала: «Ми бачимося востаннє». І коли я повернувся, її вже не застав... Їй було 83 роки. Ще з дитинства я відчував, що світ, у якому ми живемо, є не таким, як здається, і він не основний. Я бачив навколо людей яскраве сяйво. Коли я про це розповідав рідним, вони радили, щоб я нікому про це не казав, бо мене будуть вважати хворим. І довгий час я думав, що це відхилення. Я змалечку тягнувся до іншого спілкування, але мене не розуміли – навіть рідні.
У віці 15-16 років зайнявся східними єдиноборствами. Це були мої перші кроки до самоудосконалення. На заняттях тренер навчив нас техніці медитацій (тоді це називали самонавіюванням), концентрувати енергію. Потім додалася творча робота: писав вірші, музику, малював, фантазував. Згодом усвідомив, що фантазії – це теж не просто так. Якщо вони відклалися у твоїй свідомості, то рано чи пізно ці фантазії стануть реальністю. І дійсно, на сьогодні всі мої фантазії здійснилися. Одним з поштовхів для мого подальшого розвитку стало вдале одруження. Дружина Мирослава розуміла мої прагнення і всіляко підтримувала мене. Вона стала моїм вірним другом, надійною Берегиною нашого сімейного вогнища, матір’ю наших 3-х дітей. Зайнявся бізнесом. Деякий час працював у великій політиці – був головою осередку Народного Руху України, депутатом декількох рад. Спочатку політика мені подобалася, але потім я зрозумів, що це бруд. І Простір дав мені зрозуміти, що я перебуваю не на свому місці, і на цілий рік мене прикувало до ліжка. Це було 18 років тому... Лікарі не знали, що робити, і одна моя знайома лікарка запропонувала звернутися до бабки: «Тут ми не бачимо нічого». В той же час я був у такому стані, що не міг підвестися з ліжка. Мене привезли до баби Олі Барбанюк, яка жила у нас на Львівщині. Це була неординарна особистість і грамотний спеціаліст. У роки громадянської війни вона працювала сестрою милосердя.
– Скільки мені ще залишилося? – Питаю у неї. А вона подивилася на мене і каже:
– Ти ще сам будеш людей на ноги піднімати... Буквально через тиждень після першої зустрічі з бабою Олею у мене сталася зупинка серця на 9 хв. Я побачив і той тунель, і галявину зі співами та музикою, дійсно не хотілося повертатися, але там мені сказали: «Іди і працюй...» Після того, коли я прийшов до тями, мені вже не захотілося ні бізнесу, ні політики...
– Але ж не з кожним станеться такий перелом в усвідомленні себе...
– Тепер я розумію, що всі ті події перебували у нерозривному зв’язку. Мене вело по життю – Провидіння, Бог, Всесвіт... І якщо я відходив убік, мене направляло назад на мою дорогу. І нас всіх веде. А істини розкриваються перед тими, хто хоче їх пізнати. Тільки треба добряче працювати над собою, інакше енергія твоя втрачається. Людина – це безкінечна досконалість.
У баби Олі лікувався близько місяця. Вона вичитувала мене молитвами, поїла травами. Я почав і сам багато молитися, читати Біблію, навіть не читати, а проживати все те, що в ній написано.
– Як вона пояснювала ваш стан?
– Втручанням інших енергій. А втручання негативу стало можливим через те, що я йшов не своїм шляхом, хоча я це й сам відчував. Баба Оля сказала мені, що в мене інші можливості і вони існують для того, щоб я йшов зовсім іншою дорогою. Баба Оля була дуже сильним енергетиком. Вона допомогла багатьом. А мене вона не лише поставила на ноги, а й дала зрозуміти, що зцілювати людину можна і без різноманітних махань руками: «Посилай добру думку. Посилай енергію». Потім все пішло по-іншому: я поринув у творчість, почав займатися становленням дітей, молодого покоління, а не політикою. І почали проявлятися зовсім інші мої якості.
– Ви ведете здоровий спосіб життя?..
– Не курю. Не споживаю спиртного, у виняткових випадках можу собі дозволити трохи сухого вина або пива. Не п’ю кави, чаю, чаї заварюю лише з трав. 13 років не споживаю тваринної їжі – адже це теж життя, і нам ніхто не давав права його відбирати. Оминаю цукор – від нього в організмі відбуваються непотрібні процеси кристалізації, через що судини стають ламкими.
– Чи дивитеся телевізор?
– Лише програми «Україна має талант», «Танцюють всі» тощо. Їм притаманна радість, там є любов, там є щастя! Сьогодні на телебаченні дуже багато насилля та крові. А кров – це та субстанція, на якій «працюють» темні сили, з відповідними наслідками, звичайно...
– Якщо правильно зрозуміла, Ви з народження маєте дар яснобачення...
– Я не вважаю себе ясновидцем. Цей дар притаманний кожній людині. Щоб його активізувати, слід навчитися правильно дихати, піднімати енергію до рівня Аджни (міжбрівна чакра, місцезнаходження гіпоталамусу, гіпофізу, епіфізу), розганяти енергію у цій ділянці, в результаті чого виробляється магнітне поле. Напевне, бачили, як деякі люди «чіпляють» до тіла ложки, виделки. У нас в центрі це робить кожен. Цьому можна навчити за 10 хвилин.
– А дійсно, для чого йоги ходять по склу, вугіллю, лягають на цвяхи?
– Тільки не для фокусів. Вміння виробляти магнітне поле відкриває перед людиною багато можливостей. Це дає можливість концентрувати увагу та енергію у певному визначеному місці. Ходіння по склу, вугіллю, цвяхах, згинання гострих предметів – усе це йде на користь людині. У цей момент людина переходить межу страху і робить те, що розумом не осягнути. Думка в цей момент відключена, і спрацьовує захист організму. Відключена думка – це момент істини. У цей час значно поліпшується імунітет, відбуваєтся відновлення організму на клітинному рівні. Тонкі енергетичні тіла захищають людину, тому вона не відчуває болю. Звичайно, за умови, що вона на це заслуговує. Якщо є певна проблема, людина, скажімо, під час ходіння по склу, може порізати ногу, місце порізу вкаже на суть проблеми.
– Розкажіть нашим читачам детальніше про заняття у центрі.
– У центрі ми займаємося йогою та медитаціями, які є нероздільними процесами. Йога направлена на удосконалення фізичного тіла, на роботу з енергетичними центрами – на їх розблокування, напрацювання в них енергетичного потенціалу, на гармонізацію усієї енергосистеми, на підняття Кундаліні. Але якщо немає духовності, то не піднімеш ніяку енергію. А духовність якраз і дає медитація. Звичайно, винятково фізичними техніками, без напрацювання духовності, на якийсь період можна покращити стан, але потім все повернеться.
У центрі ми практикуємо різноманітні духовні практики: православні, індійські, тибетські тощо – щоб учні усвідомили і відчули, що на глибинному рівні всі практики працюють однаково, існують лише зовнішні розбіжності. Медитація передбачає зупинку думки. Цього можна досягти не лише сидячи у позі лотоса, а й при тривалій пішій ході, при затворництві, при правильній молитві. Як слід читати молитву? Вдумуючись у кожне слово – бо це код життя.
– Олександре Борисовичу, і все ж таки – навіщо людині медитувати?..
– У слові «медитувати» лежить індоєвропейська основа – давньоіндійське «samadhi», що описує кінцевий стан медитації, психофізичний стан безтурботного пильнування. Пізніше значення іде від давньогрецького слова «medomai», що означає «я осмислюю», а в остаточному підсумку до латинського «meditari» – «міркувати», «звертатися до себе».
Для всіх медитативних практик можна виділити характерні риси – це зупинка розуму, відчуженість від усього стороннього. Медитація вчить контро- лювати й керувати розумом, своїми емоціями, що приводить до поліпшення пам’яті, уваги.
У людини, що не вміє медитувати, єдиний шлях скинути напругу й стрес – це хвороба. Якщо хтось не може розслабитися, то він постійно почуває себе як перекручена пружина годинникового механізму. Відпустка, прогулянки, риболовля, які за старих часів цілком задовольняли людей, сьогодні вже не діють для компенсації щоденних навантажень. А от медитація якнайкращим чином допомагає людині розслабитися.
Медитація стимулює приплив крові до різних органів, розширює судини й поліпшує циркуляцію крові. Медитація – це багатообіцяюча альтернатива традиційним лікувальним методам відвикання від куріння. Медитація поступово виховує позитивне мислення. Вона забирає негативні особистісні риси й розвиває позитивні. Що триваліше й регулярніше людина медитує, то значніші досягнуті нею зміни.
– Ви бачите ауру людини. Чи збільшується кількість духовно розвинених людей?
– Більшає. Все більше людей навертається до духовності. І кожен має робити так, аби їх і надалі більшало. Але не забувайте, що й темні сили не сплять... Вони працюють, щоб породити страх, шизофренію, пробудити ненависть. Є люди, аура яких схожа на чорну діру. У таких людей зруйновані усі енергоцентри. Вони несуть оточуючим лише зло, тому що є вампірами і підхарчовуються енергією інших людей. Навіть при зруйнованому одному енергоцентрі енергетика людини спадатиме. І в наступному втіленні вона народиться калікою, тяжкохворим тощо. І з втілення в утілення життєва енергія такої душі поступово спадатиме і врешті-решт зникне. Така людина нічого доброго людям не несе. Живе-живе, потім її не стане, і ніхто про неї не згадає.
Якщо ж людина намагається більше віддавати, аніж отримувати, то вона за це й винагороджується. Про таку людину будуть довго пам’ятати у нашому вимірі, і її душа відродиться у досконалішому втіленні. Чому пам’ятають людину? Тому що працюють посіяні нею вібрації.
Баба Оля Барбанюк вже перейшла у інший світ, до речі, дуже спокійно. Але я часто згадую свою спасительку, бо її вібрації працюють і нині. І тепер у медитаціях я часто отримую від неї інформацію. Її тіло вже не є отим маленьким людським, її тіло – величезне, як космос. Воно об’єднане з енергією Всесвіту та Бога. А Бог – це і є енергія Всесвіту.
– Нерідко люди нарікають, за що Бог посилає невиліковні хвороби, важку смерть…
– Є золоте правило життя. Кожен в житті має те, чого заслуговує. Що посієш – те й пожнеш. І ти маєш думати, що ти робиш, на що ти заслуговуватимеш своїми вчинками. Треба йти рівною дорогою, не залишаючи після себе ям. Раптом доведеться тікати (посміхається). Треба освітлювати дорогу, бо за тобою ідуть інші. Бог нікого не карає. Бо Бог – це енергія Всесвіту. Карає себе сама людина. Хочеш розвиватися? Розвивайся. Якщо не хочеш розвиватися – не розвивайся, але знай, що ти потрапляєш під дію зовсім інших сил. Людина не може бути нейтральною: вона або з одними силами, або з іншими.
Хвороба записана на матриці душі. Хвороба – це попередження людині, що вона щось робить не те (занадто зациклена на матеріальному, зверхньо ставиться до інших людей, ображає їх, заздрить, бажає зла, бачить тільки себе і т.д. – не зважаючи на те, що є творчість, любов до інших, милосердя, взаємодопомога, безкорисливість). Якщо людина правильно не відреагує на хворобу – вона помре. Бувають випадки, коли людина вже перед самісінькою кончиною зрозуміє, в чому вона жила неправильно. Але її тіло вже настільки змучене, що вона відходить, щоб почати жити по-новому вже у новому здоровому тілі.
Якщо в людини є глибока внутрішня агресія, страх, злість – виникають важкі хвороби: рак, виразки. Але буває, що людина бере на себе чиюсь важку хворобу. Так іноді роблять високодуховні люди. Або вони забирають і відпрацьовують її самі, або з нею й відходять.
Працював з одним пацієнтом, у якого було ДЦП. Під час медитації я його відправив у минулі втілення, він побачив, за що йому такі покарання і почав працювати над собою. Врешті-решт він зміг підводитися на ноги. Якщо людина помирає у страшних муках – вона на це заслужила – своїми вчинками. Духовні люди у переважній більшості ідуть легко. Коли людина відійшла, за неї не треба триматися. Який смисл побиватися, коли душа пішла у вищий світ? Кого ми жаліємо, того померлого? Ні, себе: «Я більше ніколи його не побачу…» Людина тримається за минуле через свій егоїзм. А східна мудрість вчить іншому: те, що було вчора – ми не змінимо, що буде завтра – ми не знаємо, тому живи сьогодні, тут і зараз.
– Доля. Вона прописана на Небесах чи людина сама її ліпить своїми ж руками?
– Щоб душа піднялася в Небо, людина має заслужити цього вознесіння. А якщо людина тільки нарікає: «Така моя доля», вона без будь-яких зусиль раз-по-раз просто повертається на колесо втілень. Кажучи земною мовою, слово «доля» придумали невдахи. Долі як такої не існує. У кожен момент ви можете змінювати свою долю. До ворожок та ясновидців звертаються слабкі натури – люди із хиткою енергетикою. Відкиньте усе це. Живіть сьогодні, тут і зараз!
– В Євангелії написано, що шлях до істини – це вузька стежка...
– Жити на землі у втіленні людини – це все одно, що ходити по лезу: постійно присутня небезпека оступитися. Можна зробити одну помилку, і всі позитивні напрацювання можуть піти нанівець...
Протягом життя людина може як підніматися, так і деградувати. Все залежить від її віри. До істини йти довго, а відступитися від неї легко, зробивши один хибний крок...
Хто йде духовним шляхом, тому простір відкриває дуже багато знань. Коли людина досягає певного рівня підготовки, їй даються нові знання. Але якщо в один момент людина знехтує цими знаннями, їй перекриється цей доступ. Можливості людини колосальні. Ісус Христос перетворював воду у вино, міг нагодувати кількома рибинами та хлібинами цілий натовп. Існують тисячі способів самоудосконалення, а їх суть одна – вироблення сильної віри. Навіть сільська бабуся, яка не займається східними духовними практиками і не сидить у позі лотоса, за одне втілення може досягти просвітління – чистотою свого життя.
Спілкувалася Наталія ВИШНЕВСЬКА
