ЗА МЕЖАМИ ЗЕМНОЇ ГРАВІТАЦІЇ

«Політ надзвичайно наблизив мене до розуміння того, що все створено якимось Вищим Розумом»

Леонід Каденюк, перший космонавт незалежної України

У 1997-му році сталася важлива для молодої України подія – вперше за історію її незалежності український космонавт Леонід Каденюк отримав змогу провести ряд наукових досліджень на орбіті Землі. Його спогади та переживання вражають нас і сьогодні!

Це сталося 19 листопада 1997 року. З космодрому на мисі Канаверал, що у штаті Флорида, стартував космічний корабель «Колумбія», на борту якого перебував і наш, український, космонавт. Дійство відбувалось у рамках програми «STS-87», що була присвячена експериментам з дослідження впливу невагомості на особливості протікання ряду фізичних явищ, а також спостереженню зовнішніх шарів атмосфери Сонця. Політ у космос був настільки важливим для України в той час, що подивитися на старт прибув сам Президент. Космопорт перетворився на дохідний атракціон для публіки, і, власне, в день старту космічного корабля тисячі глядачів, зокрема й українці, стали свідками початку важливої космічної місії. Спробуймо й зараз поринути у подробиці того історичного польоту, в ту цікаву подорож за межі земної гравітації. А допоможуть нам спогади та розповіді самого Леоніда Каденюка.

ЕКСКУРСІЯ ДО КОСМОСУ

Ну от, очікується момент старту… Старт і виведення на орбіту – найбільш напружений і небезпечний етап польоту. Перед ним Каденюк відчуває колосальну психологічну напругу, йому стає страшно. Але страшно не через те, що може щось трапитись, а страшно цікаво! Наш космонавт добре усвідомлює ступінь ризику, адже тривала робота льотчиком-випробувальником давно загартувала його! Залишається якихось 20 секунд, проте вони тягнуться цілу вічність. У голові проминає остання перед польотом думка: «Ну що ж, чекав 20 років, зачекаю і 20 секунд!».

Включення двигунів нагадує … щонайпотужніший вибух, який переходить у суцільний гучний звук. Включення двох твердопаливних стартових прискорювачів… кожен вагою 1200 тонн! І ось космічний корабель відривається від стартового столу космічної системи «Шаттл»! Не дивлячись на те, що маса самої системи аж 2240 тонн, при відриві корабля відчувається, як вона плавно похитується – туди-сюди. Це нагадує похитування човна, що пливе по морській хвилі. Із усієї маси 2240 тонн у космос долітає тільки корабель вагою близько 100 тонн.

Розгін… швидкість польоту вже перевищує швидкість звуку і досягає першої космічної (7,9 км/сек)! Шум у кабіні корабля стає схожим на шурхіт листя в лісі. Трохи менше десяти хвилин – і корабель вже на орбіті! Виключаються двигуни, з’являється невагомість. Як почувається людина у невагомості? Це дивні відчуття. У космосі раптом зникають всі чинники, які діяли до того – зникає гравітація, зникає вплив пір року, зникають коливання доби. Організм і біологічні процеси в нім одержують колосальний стрес. Коли на орбіті Каденюк подивився на себе в дзеркало, то побачив…, що став весь червоний і вени на його шиї роздулися! Космонавт знав: це все тому, що на Землі під дією гравітації відбувається відтік крові з тканин головного мозку і велика частина її зосереджується в нижній частині тіла. А коли ти в невагомості, то кров починає рівномірно розподілятися по тілу, – виникають незвичні й трохи неприємні відчуття. Проте ці відчуття ніяк не можуть затьмарити першого враження від польоту!

Перше враження – неначе потрапив в інший світ, який описати словами просто неможливо. Те, що видно в ілюмінаторі – приголомшливо і незабутньо! Дивлячись на Землю, виникає думка, що на такій красивій планеті має бути і красиве життя. Але огортає сум, адже з орбіти ще глибше усвідомлюєш, як неправильно живе суспільство… У якісь моменти охоплює і тривога, наприклад, коли бачиш шар атмосфери, що тонкою ниткою огортає планету. Одразу стає зрозумілим, як егоїстично ми, люди, ставимося до цієї атмосфери, яка насправді є такою тоненькою і вразливою! І от настає час, якого Каденюк чекає з нетерпінням – час наукових експериментів: як біологічних, так і експериментів на тему: «Людина і стан невагомості». Всі вони були розроблені ще на Землі ученими з Інституту системних досліджень людини. Наш космонавт як спеціаліст-експериментатор виконує штучне опилення паростків сої і рапсу та сподівається отримати насіння в умовах невагомості.

«Проте перебування на борту «Колумбії» не повинно обмежитися тільки запланованими експериментами!» – подумав Каденюк. І весь політ, кожна його хвилина перетворилися для нього на суцільний експеримент, зокрема і над самим собою як біологічною істотою. Він намагався зрозуміти, що відбувається з людським організмом, коли той потрапляє в невагомість, весь вільний час проводив біля ілюмінатора, вивчаючи Землю з космосу і сам космос. Інколи, увімкнувши гучномовці на обох палубах корабля, космонавт влаштовував прослуховування українських пісень.

Коли помітно підступав голод, доводилося вживати їжу, ретельно запаковану в спеціальні тюбики й пакети. У кожного космонавта був свій індивідуальний контейнер, у якому знаходились уподобані ще на Землі страви: тюбики з м’ясом, хлібом, навіть тюбики з чорною ікрою та лососем. Проте їжа в цих контейнерах в основному сублімована, адже з неї видалена вся волога. Тому перед вживанням її потрібно розчиняти у воді і хоча сама їжа досить прийнятна, але, як зізнався космонавт, на Землі таку б ніколи не їв! А в космосі подітися нікуди. Так само запаковані й вода, кава, соки. Не обійшлось і без жартів, коли космонавти виливали воду прямо в невагомість, а вона перетворювалась на великі краплі й починала літати. Наші герої ганялись за цими краплями і ловили їх ротом. Доводилось і в футбол грати! Правда, лише головами пас передавали, – ногами це робити нереально, адже у космосі немає таких понять, як підлога й стеля.

Словом, жодної хвилини не було згаяно даремно. Саме перебування в космосі нагадувало читання унікальної книги, яку досі за всю історію людства вдалося тримати в руках лише дуже невеликій кількості людей.

ПОВЕРНЕННЯ

Політ тривав 15 діб 16 годин 35 хвилин і 1 секунду з 19 листопада по 5 грудня. Шестеро членів екіпажу «Колумбія», серед яких один громадянин Японії, уродженка Індії та українець Леонід Каденюк, весь цей час перебували на земній орбіті. Саме 5 грудня корабель «Колумбія» знову повернувся на рідну Землю. Коли людина повертається, на неї починає діяти гравітація, відтікає кров від голови і цей момент – момент переходу від невагомості до гравітації – небезпечний тим, що можна втратити свідомість. Проте, на щастя, з нашим героєм цього не сталося. Від усіляких негараздів на «Колумбії» його оберігав материнський рушник і «Кобзар», взяті з рідної домівки. Каденюк, щасливий та захоплений від польоту, знову ступив на рідну Землю. За короткий політ, який тривав шістнадцять днів, держава заплатила тридцять мільйонів доларів, сам же Каденюк отримав ... 15 тисяч гривень.

За словами американських астронавтів, уся команда човника «Колумбія» за рік спільної роботи стала розуміти один одного буквально з півслова. Як пожартував командир шатла Кевін Крегел, Каденюк теж добре вивчив англійську мову і вже розуміє слова «не чіпай цього». Сам український професійний льотчик після повернення на Землю сказав: «Наша планета така гарна, тендітна, різнокольорова… А довкола – чорна, нескінченна, холодна безодня. Політиків би туди закинути, тоді б вони ухвалювали правильні рішення. Якби державні мужі побували в космосі, то усвідомили б, що людям немає чого ділити, берегти треба те, що є».

Марія КУЛИК