Свято «Під Покровом Богородиці та Дня українського козацтва» в Білій Церкві

Традиційно 14 жовтня свято Покрови Пресвятої Богородиці з особливою урочистістю відзначає Міжнародна громадська організація «Білоцерківська Січ», яку очолює Верховний отаман Андрій Григорович ДРОФА, – сучасний лицар-козак, у щирому серці якого палає волелюбний дух українця-воїна.

Збереження народних традицій, а зокрема козацьких традицій та звичаїв, передаються з покоління у покоління. Адже козацтво – це той прошарок українців, які навчають молодь духовності та історії народу і займають важливе місце у вихованні майбутніх громадян-патріотів, що є безцінним у побудові та розвитку Української Держави.

Біла Церква тільки просиналася, а Верховний отаман Міжнародної громадської організації «Білоцерківська Січ» Андрій Дрофа уже вишикував козацькі сотні на площі перед Білоцерківським ДБК, адже до початку офіційних заходів потрібно було провести чергову Велику раду, помолитися Богу у збудованій козаками Миколаївській церкві в Мазепинцях, прийти до пам’ятника і вклонитися великому гетьману Степану Мазепі та покласти квіти до Поклонного хреста, віддавши данину поваги всім загиблим козакам. Зодягнуті козаки були в найкращий одяг: шапки з оксамитом, жупани із найкращого сукна, штани звисали на червоні чоботи, а при боці добре нагострені шаблі. А як сядуть на коней – то наче іскри сипляться! Так скакали і наші предки безкраїми степами та шаблями ворогів неньки-України змітали, наче лебеді Дніпром-Славутою на чайках гуляли. Цей дух козацької вольності й незалежності ввійшов у кров і плоть українського народу, став його символом.

Спостерігаючи за стрункими рядами козаків, за тим, як вони чітко виконують команди Верховного отамана Андрія Дрофи, як гордо і впевнено йдуть стройовим кроком, – складається враження, що це професійні військові. Так, вони козаки, але насамперед – це будівельники: муляри, монтажники, теслі, бетонувальники, працівники «Хлібопродукту», який очолює генерал-осавул Петро ШИЛОВ, колектив «Укрінтерму», очолюваного генерал-хорунжим Петром МОРОЗОМ та ін. Не секрет, що ті трудові колективи, які входять до складу МГО «Білоцерківська Січ», незважаючи на всі труднощі сьогодення, демонструють гарні показники і на своїх виробництвах. Після нетривалого «походу» в село Мазепинці, родинне село гетьмана Івана Мазепи, козаки прибули до центру Білої Церкви, де їх радо вітали всі, хто прийшов на свято. До велелюдного мітингу звернувся, як завжди, з лаконічною, але щирою промовою Верховний отаман МГО «Білоцерківська Січ», Генеральний директор КП Білоцерківського ДБК Андрій Дрофа.

Зі словами привітання виступив міський голова Василь Савчук, який подякував всім за підтримку козацьких традицій. Окремі слова вдячності були адресовані генерал-отаману Андрію Григоровичу Дрофі, який з року в рік нарощує потужність МГО «Білоцерківська Січ». Міський голова висловив задоволення, що в лави козацтва влилися студенти Білоцерківського Національного аграрного університету: «Ось стоять юнаки у військовій формі, зазначив він, – це вже другий рік відкрита військова кафедра у нашому славетному вузі. Приємно і те, що козацькі традиції підтримують і наші кадетські класи другої гімназії. Одним словом, Біла Церква була, є і залишається козацьким містом. Зі святом Вас дорогі побратими! Хай нам щастить!». З привітальними словами на заході виступили також ректор Білоцерківського Національного аграрного університету, професор, депутат Київської обласної ради Анатолій ДАНИЛЕНКО, народний депутат України Віталій ЧУДНОВСЬКИЙ, поет-пісняр В’ячеслав ТРЕТЯК та інші.

Місто святкувало. Працювала сільськогосподарська ярмарка, яка знаменувала закінчення польових робіт. Селяни пропонували дари осені, вирощені власними руками. А яка ярмарка без веселих козацьких забав? Адже українці вміють і працювати, і святкувати. Саме тому на ярмарці вдруге в Білій Церкві проходить фестиваль «Український борщ». Недаремно наш борщ є своєрідною візитівкою України. Подейкують, що страву вигадали осілі на хуторах козаки, і вже 300–400 років ласує цією смакотою не тільки Україна, але й увесь світ.

Ось і тепер сім факультетів БНАУ, Технолого-економічний коледж, підприємства міста приготували за своїми рецептами борщі. Високоповажне журі, мешканці Білої Церкви та гості міста були в захопленні! Більшість зізналися, що таким розмаїттям борщів, пампушок, сала, ковбас вони ще не ласували. І все це під пісні творчих колективів, які з’їхалися до древнього і сучасного міста та взяли участь у рамках обласного фестивалю музичної творчості козацької доби «Козацькій славі жити у віках».

Чарували своєю високою майстерністю такі колективи: народний аматорський фольклорний ансамбль «Горлиця» з села Тарасівка (керівник – Любов Рачинська), народний аматорський ансамбль української пісні фастівського МБК «Дзінкова криниця» (керівник – Лілія Максюк), жіночий вокальний ансамбль «Перевесло» та троїсті музики з села Пустоварівка (керівник – Анатолій Юхименко), народний аматорський ансамбль української пісні «Криниченька» Бородянського РБК (керівник – Сергій Слеб) та інші. Свято вийшло на славу. Погода також видалася святкова, а тут напевне не обійшлося без небесної Покровительки... У всіх було лишень одне побажання: побільше би таких козацьких свят.

P.S.

Чи залишився задоволений святом Верховний отаман МГО «Білоцерківська Січ», Генеральний директор КП Білоцерківського ДБК Андрій Григорович Дрофа? Думаю, що так. Адже якби не було козацтва, не було б такого патріотичного піднесеного настрою і віри в те, що все-таки не вмерла Україна і не вмре ніколи.

Генерал-отаман Андрій Дрофа без пафосу, без поспіху створив потужну міжнародну козацьку формацію, яка вже майже два десятиліття гідно представляє Україну як козацьку державу. Дивна річ, у Білій Церкві, кого не запитаєш – всі себе вважають козаками або козачками. «А Гетьман наш – Дрофа», – відповідають. Спробуйте з’ясувати, хто до якої партії належить, чи якій політичній силі симпатизує – не з’ясуєш. А тут впевнено і гордо: «Я козак»! Нібито і не було сімдесят з гаком років панування комуністичного, людиноненависницького режиму. Відгукнулася ментальність наших гетьманів, долинула до душ сучасників і закріпилася назавжди. У цьому найбільша заслуга Андрія Дрофи, державника, представника справжньої української еліти, який все робить для людей і України і не на роки, а на віки.

У чому секрет глибокої української душі Андрія Григоровича? Напевно ще й у тім, що немає для нього «малого українця»: кожен, хто працьовитий, чесний, має щире серце – для Андрія Григоровича – козацький побратим. Він кожного зрозуміє, бо сам вийшов з простої селянської родини, а досяг висот лише своїм розумом і волею. Але довіру, звичайно, потрібно оправдовувати щоденно, інакше козацька нагайка отамана Дрофи завжди напоготові.

У грудні Андрій Григорович Дрофа святкує День народження. Воно співпадає з Днем Української армії – це теж символічно.

Тож побажаємо Верховному отаману справжнього козацького здоров’я і звершення наступних масштабних планів, без яких Андрій Григорович себе не уявляє.

Многая і благая літ!