Дмитро САГАЙДАК, Гетьман МГО «Козацтво Запорозьке»: КОЗАЦЬКА СПРАВА – НЕ РОЗВАГА, А ЩОДЕННА ПРАЦЯ!

Напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці, козацького свята, відбулося засідання 41-ї Малої Ради та 22-ї Великої Козацької Ради МГО «Козацтво Запорозьке» (МГО КЗ). Які питання розглядалися.

Ми мали унормувати Внутрішнє положення МГО КЗ «Про козацькі звання в МГО КЗ», щодо корабельного складу козаків МГО «Козацтво Запорозьке»: джурі відповідає юнга, козак-весловий, підосавул-шкіпер, козацький полковник-капітан-командор, генерал-полковник- адмірал-командор тощо.

Провели також ротацію щодо членів Верховної козацької Ради. Мова йде про Тимчасових і Постійних членів цієї Ради. На відміну від Постійних членів, Тимчасові обираються на п’ять років. Щодо Постійних, як і Тимчасових членів Верховної козацької Ради, то слід зазначити, що якщо вони протягом року без поважних причин не беруть участь у роботі Верховних козацьких Рад, то Мала Рада може запропонувати Верховній козацькій Раді вивести їх зі складу Верховної козацької Ради. Це все у нас чітко регламентовано. На сьогодні у нас 83 члена Верховної козацької Ради з них 46 Постійних – решта Тимчасові. Таким чином, обираючи Тимчасових членів замість Постійних, які вибули з різних причин, – Рада працює повноцінно. Зокрема, на передодні засідання Рад, Голова ради Генеральних кантаржих МГО КЗ генерал козацтва Віталій Івашківський звернувся до мене Рапортом, де попросив перевести його до складу Почесних козаків МГО КЗ. Я порадився з ним та активом Генеральної канцелярії і ми врахували його прохання на п’ятдесят відсотків. Щоб не збирати з одного питання позачергове засідання Великої Ради – він залишився членом Ради кантаржих, а Головою Ради кантаржих був обраний, його заступник, генерал-хорунжий Василь Ясний. Також ми визначилися по цілій низці організаційних питань, які були розглянуті Малою Радою і затверджені Верховною козацькою Радою, але це вже стосується наших суто внутрішніх справ.

Після невеличкої перерви розпочалося засідання Верховної козацької Ради. На неї прибули високі гості з Польщі.

У червні цього року ми підписали «Угоду про співробітництво» з Польською стороною і заснували наше представництво в Республіці Польща. Читачі журналу «Гетьман» знають про наші відвідини Польщі, оскільки статті про наші поїздки ми висвітлювали в козацькому часописі. Отже, впродовж п’яти років ми приглядалися одне до одного, знайшли спільну мову і, коли нам поступила пропозиція від бургомістра Олександров-Куявського, де власне і знаходиться Козацька могила, щодо офіційного затвердження нашої співпраці – ми, під час останнього візиту нашої делегації до Польщі, підписали Угоду про співпрацю.

На завершення Верховної Ради для козаків ми приготували гарний сюрприз: виступ нашої козачки, Народної артистки України Оксани Білозір. Чудова співачка, прекрасна людина і надзвичайно красива жінка. За її творчістю я стежу з перших кроків її артистичної діяльності.

Відразу зізнаюся, що десь ще у кінці сімдесятих, коли вперше почув по радіо прекрасний, чистий, щирий голос, який проникав у душу, я сказав, що ця юна співачка стане яскравою зіркою на небосхилі української естради. Так вони і трапилося. Скоро з’ясував, що це солістка вокально-інструментального ансамблю «Ватра». З тих пір із радістю сприймаю кожну її пісню і радію її успіху. Недаремно Оксана Володимирівна Білозір нами була нагороджена Орденом «Покрова ІV ступеня».

Як козацька формація працює, так її і оцінюють не тільки в Україні, але й Світі. У своїй доповіді на засіданні Верховної козацької Раді я зупинився і на участі нашої делегації у роботі 4-го Всесвітнього конгресу козаків, який відбувся в Росії. Із чотирьох Всесвітніх конгресів я був делегатом на трьох з них: першому, другому і четвертому. На третьому не з міг бути з об’єктивних на то причин.

Цей Конгрес проходив з 27 по 30 вересня у станиці Новочеркаській на Дону. У складі делегації був також і Генеральний суддя Ярослав Банчук. Він був на Дону вперше. Генеральний суддя аналізуючи Конгрес, певні положення запропонував реалізувати і в нашій формації. На форум прибули делегати з вісімнадцяти країн світу. Вперше на Конгресі були козаки навіть з Австралії. Поспілкуватися з козаками з інших країн, почути з перших вуст про їхню роботу, ставлення громадськості та керівництва держав до козацтва – дуже цікаво. Таку нагоду з Генеральним суддею Ярославом Банчуком ми використали повною мірою.

У цьому контексті я хотів би відповісти на питання, яке мені ставлять в першу чергу козаки. Мовляв, ви часто буваєте за кордоном, зокрема в Росії, як в Білокам’яній ставляться до козацького руху?

Відповідь можна сформулювати коротко: увага і сприяння козацтву Росії з боку держави – адекватна потребі Російської федерації в козаках. Кордони Росії гігантські. Це не кордони Естонії, Латвії, Білорусі чи навіть України. І тому є потреба в козаках, саме в цьому аспекті. Тим паче, що для козаків охорона рубежів, першому прийняти бій – це чи не найперший обов’язок. Так склалося історично. От з цього все і випливає. У нас інша ситуація. Як я зазначав у своїй доповіді, якщо всі представники силових структур (діючи, в запасі та відставці і я сам також як член Громадської ради при Адміністрації Державної Прикордонної служби України) візьмуться за руки, то вони охоплять по периметру всю Україну. Фактично, держава самостійно вирішує питання охорони кордонів України і на даний момент їй допомоги в цьому плані не потрібно.

Принагідно хотів би зазначити, що у Верховній Раді четвертого скликання було зареєстроване позафракційне об’єднання «Козаки-запорожці». До нього входило сто двадцять один депутат Верховної Ради України. Коли виборча система змінилася і депутатів парламенту почали обирати не по мажоритарних округах, а за партійними списками, новообрані депутати, на моє тверде переконання, віддалилися і від народу, і від козацтва. Для депутатів визначальною і спрямовуючою силою стали їхні партійні керівники. Як прагматик сприймаю цю ситуацію адекватно. Такі були на той час об’єктивні обставини.

Останні вибори проходили знову за змішаною системою. Тобто половина з 450 парламентарів обиралися за списком, а половина – знову по мажоритарних округах. І це я вважаю правильно.

Нам приємно, що тих кандидатів до Верховної Ради, наших козаків та козачок, яких ми підтримували, стали парламентарями.

В цьому контексті зазначу, що в минулому році, ті сили, які голосували проти козацтва, в аспекті одностроїв, козацьких звань, недорахувалися не одну тисячу голосів на виборах 2012 року. На таку ймовірність я вказував у Зверненні до Президента України, Голови Верховної Ради та народних депутатів. Не потрібно зазіхати на те, що має тисячолітню історію і широку підтримку народу. Козаччина – це становий хребет Українського народу: був, є і буде. Переконаний, що депутатів Верховної Ради у наших лавах побільшає і тоді вже не будуть пропонуватися на розгляд парламенту необдумані закони проти козаків. Влада – і попередня і теперішня хотіла б бачити козаків «шароварниками», якими можна керувати як заманеться. З цією метою створювалися і створюються різні Ради з тих представників козацтва, які не мають поняття ні про історію козацтва, ні про традиції козацтва, ні про роль і призначення козацтва в сучасній Україні. Саме тому на тих «радах» хочуть «протягнути» питання щодо форми, яка повинна бути як в Росії, інші висувають тезу, що генералів в козацтві ніколи не було, але ж історичні документи свідчать, що був генеральний писар, генеральний суддя, генеральний скарбничий тощо. Ще в одних голова повернута тільки назад і вони забувають, що за вікном не XVI, а XXI століття. МГО «Козацтво Запорозьке», враховуючи історичні реалії іде в ногу з часом. Прогресуючи, а не регресуючи. У нас в країні демократія, але вона якась дика. Водночас переконаний, що пройде час, і у нас буде так, як у розвинутих країнах Європи.

Гетьман МГО «Козацтво Запорозьке» Дмитро САГАЙДАК