Інтерв’ю з Кобзарем

– Тарасе Григоровичу, вам уже 199 років. Скажіть нам, нарешті, ви демократ-революціонер? Космополіт чи комуніст? Поет чи художник? Ви християнин чи атеїст? Петербурзька богема чи пророк народу українського? Хто ви, Тарасе Григоровичу?

– Усі на сім світі – І царята і старчата – Адамові діти.

У всякого своя доля і свій шлях широкий…

9-го березня народилася людина, бодай один рядок з віршів якої знає кожен українець. На жаль чи на щастя, Шевченкові дні на батьківщині Поета – це не лише привід знову звернутися до творчості Кобзаря, це ще й той період, коли країна знову «занурюється» (або її «занурюють»?) в ті ж самі суперечки й диспути…

«Хто такий Тарас Шевченко?» – Кожна нова влада в Україні вважала за необхідне розставити крапки над «і» в цьому непростому для нашого народу питанні. Воно і не дивно: не пройшли ще часи, коли в кожній хаті стояв портрет сина кріпака, що так палко виступав проти грабіжницького царського режиму. Так вже сталося, що Шевченків голос зазвучав в унісон з думками і прагненнями простого українця. Владні структури зробили з цього нескладний висновок: кого «підтримає» Шевченко, того підтримають і українці. «Кобзар» швидко порізали на цитати – обирай, яка тобі до вподоби (на будь-який смак і політичний режим).

«Разом із зростанням культу Шевченка його поетичні твори почали розглядати як зручне вмістилище нескладних почуттів», – пише Григорій Грабович, американський літературознавець українського походження, у книзі «Шевченко як міфотворець». Тобто спекулювали на Шевченкових віршах не лише політики.

«Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь…», – рядки, відомі нам з дитинства, вирвані з контексту і перетворені на благочестивий педагогічний припис. Подібної долі зазнав сумнозвісний заклик:

«Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте», – його використовували і як заклик до революції, і у Другій світовій війні (радянська пропаганда). «Практика зведення поезії до відповідних сентиментів захопила не лише пропагандистів, журналістів чи шкільних вчителів, вона зробилася методологією багатьох праць, які приймалися як наукові», – пише Грабович. Подібні роботи, створені методом нанизування цитат, по суті розкривають особу автора, але аж ніяк не Тараса Григоровича.

Процес «приватизації» Шевченка почала Радянська влада, і був він багато в чому успішний. «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій не забудьте пом’янути не злим, тихим словом...» Вольна, нова сім’я – це ж ніщо інше як Радянський Союз, країна, в якій влаштовували велелюдні зібрання з нагоди дня народження Поета та організували Шевченківську премію! Апологети тоталітарної комуністичної доби зробили з Кобзаря захисника мас трудящих, ікону атеїзму та боротьби з вірою, поета з «музою геніального мужика з мужицькими інтересами». Результат? Маємо чимало вулиць названих іменем Шевченка, та чи хтось читає сьогодні «Кобзаря»?

Цікаво, що теперішня влада участь у цьому особливо не бере. Якщо Ющенко якось намагався задіяти Шевченка в рамках своєї національно-культурної програми, то уряд Януковича, здається, «оминає» це ім’я. Чого лише вартий той факт, що на день народження Поета в його родинному селі Моринці на Черкащині сільський голова заборонив читати вірш «Розрита могила», як занадто революційний.

Переносити наболілі національні питання в політичну площину – тенденція не нова. Ми щорічно будемо «вирішувати» чи був Голодомор 32-33 рр. геноцидом, і так само щороку ми будемо з цікавістю відслідковувати, хто з політиків прийшов до пам’ятника Шевченка, а хто – ні. Варто лише пам’ятати, що політики – не фахівці з історії чи літератури. Їхня робота – керувати країною. І все, що вони говорять (особливо, на камеру), ніколи не виходить за рамки їхньої політичної ролі.

На жаль чи на щастя, в творчості Тараса Григоровича кожний знайде те, що шукає. Та ми забуваємо, що Пророк народу українського був також простою людиною, якій випав складний життєвий шлях, людиною, що на цьому шляху могла неодноразово змінювати свої погляди, як і кожен із нас. Тарас Шевченко – це не мученик, не пророк, не демократ і не комуніст, не християнин і не атеїст. Неможливо розглядати особистість (тим паче таких масштабів) лише з певного боку. Розкриваючи «Кобзар», ми бачимо перед собою результат складних життєвих перепитій, що накладалися одна на одну з кожним роком життя Поета. Тому жоден окремий вірш (а тим паче жодна окрема цитата) не дасть нам відповідь на ключове питання: «Хто такий Тарас Шевченко?»

Не маємо, на жаль, можливості взяти справжнє інтерв’ю у Тараса Григоровича. Проте можемо прочитати його автобіографічний лист, написаний у Петербурзі на прохання редактора журналу «Народное чтение» Олександра Оболонського (який, звичайно ж, неодноразово досліджувався). Біографія тут доведена приблизно до 1840-44рр. У кінці листа Шевченко, підбиваючи підсумки, пише: «Коротка історія мого життя, накидана мною в цьому нестрункому оповіданні в догоду вам, правду сказати, обійшлася мені дорожче, ніж я думав. Скільки років втрачених! І що я купив у долі своїми зусиллями – не загинути? Ледве-ледве не одне страшне усвідомлення свого минулого. Воно жахливе, воно тим більше для мене жахливе, що мої рідні брати і сестри, про яких мені було тяжко згадувати у своїй розповіді, досі кріпаки. Так, … вони кріпаки до сих пір!» Саме в таких рядках бачимо Поета «без гриму». Він не намагається підібрати риму, не намагається вкласти певний зміст у свої рядки, а просто з болем усвідомлює своє життя, згадуючи минуле та близьких йому людей. Тут він не Пророк. Тут він – людина з минулим.

Хочете знати, ким був Тарас Шевченко? Читайте те, що написано Шевченковою рукою. Все інше – домисел.

Дмитро ЧАЛИЙ

Відомі вислови Тараса Шевченка

Борітеся - поборете! *

Ми серцем голі догола! *

...Хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Не так тії вороги,

Як добрії люди –

І окрадуть жалкуючи,

Плачучи, осудять... *

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра. *

Караюсь, мучуся... але не каюсь! *

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя. *

Невесело на світі жить,

Коли нема кого любить. *

Серце не дитина, його галушкою не нагодуєш. *

Гроші душу холодять. *

Чи буде правда меж людьми?

Повинна буть, бо сонце стане

І оскверненну землю спалить. *

Не вмирає душа наша, не вмирає воля. *

Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини.