Не висиха душі криниця
«Висиха душі криниця, і життя як не було, якщо раз чи два на місяць не поїду у село», – співається у відомій пісні Андрія Демиденка. Насправді, дотик до рідних місць, до років дитинства облагороджує, зцілює та надихає. Хоча два рази на місяць відвідати Бистрик не вдається ніяк – через справи та життєву суєту – не вдається і раз.
Проте, знакові моменти, особливі дати обминути не можна. Однією із таких подій було відзначення 100-ліття із дня заснування школи.
На ювілейні святкування Бистрицької школи зібралося все село, а також прибули представники адміністрації району, відділу освіти, шефи. Бистрицький сільський голова Петро Устименко та ведуча привітали учнів школи, випускників, батьків та педагогічний колектив. Четвертий рік працює директором Тетяна Матвійчук. Вона – вмілий керівник, щиро прагне, щоб школа була найкращою і докладає до цього всіх зусиль.
Тривалий час школа тіснилася у старих, дореволюційних та пристосованих приміщеннях. Але 1987 року гостинно відчинила двері нова сучасна триповерхова споруда. Тут усе по-новому: і інтер’єр, і нові технології, і бібліотека з читацьким залом, кабінет психолога та методичний кабінет, і спортзал, і затишна нова вітальня.
Голова Ружинської райдержадміністрації Володимир Бондарчук зазначив, що навчальний заклад бере свій початок від церковно-приходської школи середини ХІХ століття, а земська школа утворена у 1913 році. Тому ювілей пов’язаний саме із цією датою. Привітав присутніх також і голова Ружинської районної ради Борис Ходаківський.
Школа гордиться педагогічними династіями Осипчуків, Матківських, Гулаків. Понад тридцять років віддали Бистрицькій школі Марія Устименко, Руслана Ревун, Катерина Матківська. Упродовж усього життя свої знання, сили та наснагу присвятили школі Людмила Коломієць, колишні завучі Галина Наумчук, Галина Гладишко і Віктор Яцун, вчитель фізики Ольга Осипчук та десятки і десятки інших людей – нині сущих і тих, хто відійшов у вічність – життя і діяльність яких заслуговує на окреме дослідження та висвітлення. Світла пам’ять нашій незабутній першій вчительці Катерині Федорівні Матківській.
Але жодні ювілеї, жодні святкування не вартували б нічого, якби не було того, заради чого школа існує – це діти. Випускники Бистрицької школи – серед яких дуже багато відомих людей – гідно несуть через усе своє життя спомини про свою малу батьківщину, про рідне село та школу. Проходять роки, але у пам’яті назавжди залишилося світле враження від шкільного гамору, від плескоту хвиль величезного сільського ставка, від запаху чебрецю та м’яти на схилах нерозораних ярів, та від сюрчання коників-стрибунців над луками, вкритими синьоокими незабудками.
Випускник Бистрицької школи Ігор КРАВЧУК
