МАЙДАН – ЦЕ НАШІ КРУТИ!

29 січня 2014 року виповнилося 96 років бою під Крутами, де кілька сотень студентів, захищаючи незалежність України, загинули у нерівному бою з переважаючими силами більшовицьких загарбників.

30 листопада 2013 року, кілька сотень студентів, які відстоювали європейський вибір України, були жорстоко розігнані переважаючими силами підрозділу «Беркут» на Майдані Незалежності у Києві.

В умовах сучасних загроз для української незалежності європейська інтеграція є однією з гарантій існування України як суверенної держави. І це ненормально, що озброєний і навчений за гроші українського народу силовий підрозділ своїми діями фактично виступив проти незалежності власної держави.

Варто зазначити, що розгін мітингу 30 листопада призвів до найбільшого в історії України протесту, де українці у формі та український народ опинилися по різні сторони барикад. Також уперше в історії України під час цього протесту пролилася кров – більше сотні учасників були вбиті, десятки залишились інвалідами.

Саме тому 29 січня молодіжні та студентські організації провели акцію «Майдан – це наші Крути», присвятивши її 96-й річниці бою під Крутами., а також подіям 30 листопада минулого року, коли «Беркут» розігнав мирну студентську акцію на Майдані. Біля гуртожитку Головного управління МВС України у Києві вони вигукували: «За нашу і вашу свободу», тримали плакати з написами «Ми прийшли з миром», «Янукович не вічний, а нам ще жити разом».

«Ми недаремно обрали такий час і таке місце, делення Путіна, б’ють своїх громадян, побратимів, таких же українців, як самі. Ми прийшли закликати їх схаменутися, не проливати кров, тому що рано чи пізно покарання знайде винних».

Потім відбувся студентський марш через місто на Аскольдову могилу, де спочивають вічним сном крутянські герої. Юнаки і дівчата віддали їм почесті, вшанували світлу пам’ять полеглих у боротьбі за Україну. Після цього вони вирушили на Майдан Незалежності.

Своїми думками про акцію студентів ми попросили поділитися деяких молодих учасників Євромайдану. Ось що вони нам відповіли.

Андрій (Тетіївський район Київської області):

– Дуже прикро було бачити свавілля спецзагону «Беркут», який жорстоко розправився з студентською молоддю. Тоді, 30 листопада минулого року, було не просто побито юнаків і дівчат, а й убито їхню віру в краще майбутнє, у світлий завтрашній день. Ще болючіше було дійти думки, що «почерк» спецпризначенців дуже вже нагадував дії більшовицьких загарбників у 1918 році, коли на їхньому шляху під Крутами постали малонавчені підлітки і юнаки з київських гімназій та університету. Тоді підлеглі Муравйова також жорстоко розправилися з молоддю, яка мріяла про вільну й незалежну Україну, стала на її захист у нерівному бою.

Сподіваюся, сьогодні, коли надворі ХХІ століття, здоровий глузд візьме гору. У нашому суспільстві, нарешті, будуть зроблені належні висновки з гіркого досвіду. Натомість на оновленій землі запанують мир, спокій, благополуччя й добробут українського народу, а наша держава стане рівною серед рівних у колі цивілізованих країн Євросоюзу.

Дмитро (Київ):

– Вже кілька днів перебуваю під враженням, захоплюючись мужністю, відвагою й силою духу гідного сина України Михайла Гаврилюка. Дійсно, козацькому роду — нема переводу. Бо якщо в нас є такі стійкі особистості, здатні вистояти, не зламатися від тортур і нелюдських знущань, значить наш народ не вмре, не загине.

У зв’язку з цим пригадується, що в далекому вже 1918 році такі ж зразки самопожертви й героїзму продемонстрували київські юнаки, які вступили у нерівний бій з військом Муравйова. Їх теж вороги жорстоко катували, над ними знущалися, але хлопці трималися гідно і померли за рідну землю як справжні герої. Отже, сини України здатні на подвиг в ім’я своєї держави, кращої долі народу. Так було, є і так буде завжди…

Денис (Керч):

– Народився я у Волгограді. Згодом батьки переїхали до Керчі. Саме там, навчаючись у школі, вперше довідався про звитягу київських студентів і гімназистів, які в буремному 1918 році за покликом душі виступили на захист рідної землі. Більшість з них полягла тоді геройською смертю у нерівному бою під Крутами, але вкрила себе невмирущою славою у вдячній пам’яті наступних поколінь.

Знаєте, щось подібне переживаємо ми і сьогодні — знову Україна в небезпеці, знову загроза втрати суверенітету й незалежності. І знову, як і тоді, на передній план вийшли безкорисливість і патріотичний порив молодих людей. Саме вони у скрутний і відповідальний момент вийшли на Майдан Незалежності, підняли народ український на боротьбу за свободу і свої права.

Ярина (Переяслав-Хмельницький):

– З перших днів крутянського чину української молоді прийнято вважати, що в бою полягло 300 юнаків. Але в плині тих кривавих днів українська суспільність не спромоглася зафіксувати імена всіх тих, хто взяв до рук зброю, аби захистити рідну землю від більшовицьких агресорів. Тим паче, не було встановлено навіть імен усіх загиблих під Крутами, яких перепоховали в Києві 19 березня 1918 року, бо десять тіл героїв виявилися понівеченими п’яними червоногвардійцями до невпізнання. Тому й маємо прикрість, що до переліку учасників крутянського бою було занесено тільки 77 осіб...

Проте пошуки героїв бою під Крутами все-таки дають результати, відтак встановлюються все нові й нові імена. Скажімо, зовсім недавно я довідалася з книги Володимира Сергійчука «Соборна пам’ять України. Календар-альманах-2013» про те, що студентка Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олена Кір’янова виявила на Переяслав-Хмельницькому цвинтарі могилу Ілії Матюхи, який був учасником того вікопомного бою.

Якщо від тодішніх подій умовно перекинути місток у сьогодні, то нині серед активних учасників Майдану є чимало представників Переяслав-Хмельницького краю, які так само готові докласти усіх зусиль, щоб Україна дійсно стала вільною, квітучою країною.

Ліна (Малинський район Житомирської області):

– Події на Євромайдані, та велика кількість молоді, яка відстоює тут свої свободи і права на краще майбутнє, зайвий раз підтверджують, що нинішні юнаки і дівчата є гідними спадкоємцями старших поколінь, пам’ятають і свято шанують звитяги своїх попередників.

Скажімо, якщо у 1918 році під Крутами на захист рідної землі стали кількасот гімназистів і студентів Києва, то нині на боротьбу з владою, яка не бажає рахуватися з думкою народу, зневажає його позицію, піднялися сотні тисяч молодих людей з усієї України.

У цьому запорука того, що ми подолаємо усі труднощі й перешкоди на шляху до мети, утвердимо в країні демократичні принципи, станемо громадянами справді вільної, незалежної, високорозвиненої європейської держави.

Микола ПРИБЕРЕЖНИЙ