Щоб зростав козацький рід
Міжнародна громадська організація «Козацтво Запорозьке», яку очолює Верховний отаман України та Діаспори, Гетьман козацтва Запорозького, маршал Дмитро Сагайдак, міцна тим, що в округах на чолі козацьких підрозділів стоять талановиті, віддані справі отамани.
Одним з таких є наказний отаман Тетіївського куреня МГО «Козацтво Запорозьке», генерал-хорунжий Леонід Данчук.
Енергійний, врівноважений, розсудливий – це ті риси, які насамперед характеризують отамана.
Генерал-хорунжий Леонід Данчук зумів створити козацьку структуру, в якій знайшли себе як молодь, так і ветерани.
Підтвердження тому – останній захід, влаштований куренем з нагоди Дня захисника Вітчизни.
Розпочалося дійство у місцевому народному історико-краєзнавчому музеї, створеному в 1967 році. Його директор Тамара Кропильницька щиро привітала козацьку делегацію від імені членів ради музею, познайомила гостей з експонатами, багатьма унікальними фото, картинами, матеріалами, речами старовини, що зберігаються тут, історичними документами.
Є також розділ про новітній період, де розповідається про життя сучасників, освіту, медицину, визначних людей, стенд про історію заснування Тетієва.
Так, згідно з легендою 1185 року наші князі пішли походом на половців, під час якого взяли в полон багатьох ханів супротивників. Серед них – Тетій із сином. Після визволення з полону, подейкують, він вирішив заснувати тут нове поселення. Тож назву Тетієв пов’язують саме з ним. Хоча історичних джерел, що саме він засновник міста, немає. За іншими даними Тетіїв з’явився у 1514 році. Отже, цього року тетіївці святкуватимуть 500-річчя свого міста. На нього зазіхали татари, монголи, половці. Тривалий час місто було під владою Польщі і Литви.
В одній з чудово оформлених кімнат є портрет гетьмана Богдана Хмельницького, який під час визвольної боротьби українського народу в 1648–1654 роках, зокрема у 1651 році, був у Тетієві, коли йшов походом на Волинь. У міській ратуші, зведеній у 1620 році (1606 року місту було надано Магдебургське право), його зустрічали місцеві очільники. Тут гетьман виступав і закликав населення підніматися на боротьбу.
Згадуються в музеї і події Коліївщини 1768 року. Тут є портрети Івана Гонти та Максима Залізняка – провідників боротьби гайдамаків за кращу долю, до якої також прилучилися тетіївці. Як відомо, воно було придушене. У цьому полякам допомогла Катерина ІІ, яка злякалася, що народний рух перекинеться в Росію. Очевидці стверджують, що понад 1000 народних месників стратили в Тетієві на шибеницях і палях за цвинтарем при виїзді на Ростішки. Там була висока могила, яку за радянських часів розорали. На місці кривавих подій нині стоїть пам’ятник.
В усі часи в районі активно займалися сільським господарством. В музеї зберігаються жорна, ступа, інші речі домашнього вжитку. Люди жили бідно, тому найменше уваги звертали на освіту, якої майже не було.
Одна з експозицій музею розповідає про голод 1932–1933 років. На стенді – спогади людей, очевидців тих подій. Зберігаються дитячі реферати на цю трагічну тему. Майже у кожному селі є пам’ятник жертвам Голодомору. Чорна книга України знайомить зі списком померлих мешканців району у той нелегкий час. 22 червня 1941 року розпочалася війна, а вже 17 липня фашисти вступили у села району.
Експозиції музею розповідають про те, що на Тетіївщині була створена підпільна організація на чолі з Петром Сірком. У селах діяли групи народних месників. Саме партизани попередили передові частини Червоної армії, про те, що, відступаючи, німці замінували заводи і хотіли спалити Тетіїв. Завдяки оперативно вжитим заходам цьому вдалося запобігти. У ніч з 31 грудня 1943 на 1 січня 1944 німців вигнали. Звільняли Тетіїв 155-а і 240-а стрілецькі дивізії.
Нещодавно проходила естафета «Слава визволителям України». У зв’язку з цим у район привезли прапор 240-ї дивізії.
Варто зазначити, що з поля бою не повернулося три з половиною тисячі мешканців району, майже дев’ять тисяч нагороджені орденами і медалями, 4 стали Героями Радянського Союзу. На честь загиблих у 1975 році на пагорбі біля річки Роськи зведено пам’ятник Слави.
Принагідно варто зауважити, що четверо тетіївців виконували свій інтернаціональний обов’язок у різних гарячих точках світу. Один з них – Іван Куций нещодавно у складі делегації, до якої входило по 10 чоловік від України, Білорусі та Росії, побував у Ханої на запрошення в’єтнамської сторони.
Є тут також книга новобудов Тетієва 50–60 років, коли в місті зводили дитсадки, магазини, школи.
Був завод «Символ», цех №7, маслозавод, що славився своєю продукцією. Усього цього вже немає.
Нині є фермерське господарство, дрібне виробницт- во, підприємства, школи, медичні заклади тощо.
У рамках славного 200-річчя від дня народження Кобзаря відбувається акція «Шляхами Шевченка». Її учасники (вишивальниці, художники, поети) зустрічаються з людьми, розповідають про Шевченка, про свою долю, про те, як Пророк увійшов у їхнє життя. Крім того, було влаштовано тематичний захід «Співаємо пісні Шевченка», що завершився у будинку дитячої творчості.
9 березня 2014 року відбудеться також відкриття погруддя Кобзаря.
Після відвідання музею козаки зібралися в своєму офісі. Тут зі вступним словом до них звернувся наказний отаман Тетіївського куреня МГО «Козацтво Запорозьке», генерал-хорунжий Леонід Данчук. Спершу на його пропозицію присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять загиблих на Майдані.
Потім він коротко розповів про участь козаків у різноманітних заходах з виховання підростаючого покоління у дусі патріотизму й любові до рідної землі, що здійснюються спільно з райвідділом освіти у дитячих садках і школах, зокрема за участі Івана Прибиша, Віктора Бондаренка, Василя Наконечного, інших активістів, вирішення невідкладних соціальних питань. Один з таких заходів проведений у селі Степовому. За підсумками 2013 року діяльність Тетіївського куреня у цьому напрямі визнана однією з кращих з-поміж осередків Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке».
Після цього за дорученням Гетьмана МГО КЗ Дмитра Сагайдака Леонід Данчук вручив високі нагороди з нагоди Дня захисника Вітчизни групі найактивніших членів Тетіївського куреня МГО «Козацтво Запорозьке». Так, грамотою та медаллю «За відродження козацтва» нагороджені козацький полковник Василь Наконечний і генерал-осавул Степан Чорний, золотою медаллю «Козацька слава» – козацькі полковники Володимир Схаб і Олег Лазарук, срібною медаллю «Козацька слава» – генерал-осавул Петро Марисик, генерал-осавул Анатолій Журавель, і козацькі полковники Віктор Бондаренко та Руслан Майструк, Тетіївський міський голова.
Козацький полковник, голова Тетіївської міської організації ветеранів Василь Наконечний:
– Очолюю Тетіївську міську організацію ветеранів, переймаюся питання соціального захисту населення, пенсіонерів, здійснюю патріотичну роботу у школах району. Я – депутат по Степівському виборчому округу. Саме тому організував посвяту у козачата учнів місцевої школи. Торік подібний захід провели у Кашперівській школі, на якому був присутній наш Гетьман Дмитро Сагайдак. Такі акції знаходять одностайну підтримку і схвалення в районі. Ми поширюємо серед земляків журнал «Гетьман», де всебічно висвітлюється наша діяльність.
Тетіївський курінь узяв активну участь у заходах, приурочених до 25-ї річниці виведення з Афганістану обмеженого контингенту радянських військ, вручив цінні подарунки воїнам-інтернаціоналістам. Ми всебічно знайомимо земляків із своєю діяльністю, розповідаємо про українських гетьманів, історію Війська Запорозького.
Генерал-осавул, голова Тетіївської міської організації ветеранів Степан Чорний:
– На фронти Другої світової війни було мобілізовано понад 6000 тетіївців, не повернулося з полів битв 3400 земляків. Хто дожив до перемоги і повернувся додому, відбудовував зруйноване війною народне господарство, піднімав культуру, освіту, брав активну участь у громадській роботі.
Ветеранський рух набув поширення у другій половині 80-х років минулого століття. Тоді я працював на заводі заступником директора з питань економіки та виробництва. Коли надійшла звістка з Києва про створення ветеранських організацій, я заснував на підприємстві (в березні 1987 року), не чекаючи команди згори, осередок з числа колишніх фронтовиків. Пізніше, спілкуючись з друзями, офіцерами запасу, колишніми фронтовиками, створив оргкомітет районної ветеранської організації. Першим її очільником став фронтовик, підполковник Петро Роюк. Через 4 роки я прийняв від нього естафету і вже понад 20 років очолюю ветеранський рух на Тетіївщині. Нині до складу районної організації входить 52 фронтовики, майже 800 учасників війни (люди тилу, які працювали під девізом «Все для фронту – все для перемоги!»), 4000 дітей війни, 3000 ветеранів праці, близько сотні ветеранів Збройних Сил, решта – звичайні пенсіонери. Всього – 12100 осіб.
Козацтво в моїй душі з дитинства. Мої діди говорили про козацтво часів Першої світової війни. Уже в зрілому віці я перечитав Яворницького, Антоновича, Кащенка. З їхніх книг багато довідався про Козаччину.
У когорті гетьманів навіть знайшов свого однофамільця Григорія Савича Чорного, який чотири рази упродовж 1624–1630 років обирався гетьманом. Мій батько Савка. Тож можна припустити, що Григорій Чорний, очевидно, є моїм далеким родичем, адже імена традиційно передавалися з покоління в покоління.
Козацькому роду – нема переводу. Ми всі служили в лавах Збройних Сил, шануємо традиції. День захисника Вітчизни святкуємо всім народом. Здоров’я, наснаги, здорового духу, наснаги і довголіття усім!
Козацький полковник Олег Лазарук:
– Працюю 15 років головою фермерського господарства «Світанок» в селі Стадниці. Маю 1000 гектарів землі. Беру активну участь у всіх заходах Тетіївського куреня, спілкуюся з побратимами, святкуємо День Перемоги, здійснюю патріотичне виховання підростаючого покоління, допомагаю школі і малозабезпеченим. Одне слово, працюю на благо сім’ї, земляків, району, усієї України.
Полковник ракетних військ і артилерії Михайло Топчій:
– Народився в Тетієві, закінчив середню школу №2. Після школи працював на «Південмаші» у Дніпропетровську. 1961 року вступив до Сумського військового ракетно-технічного училища, яке закінчив з відзнакою. Служив у Білій Церкві, Групі радянських військ у Німеччині, Ленінграді, Умані.
Після закінчення факультету керівного складу військової академії служив у Забайкальському військовому окрузі до 1987 року, потім був командиром ракетно-технічної бази Прикарпатському військового округу. Згодом звільнився в запас, працював директором деревообробного комбінату на Закарпатті. З 1996 року мешкаю в Тетієві. Нині – заступник голови міської ветеранської організації, очолюю організацію ветеранів Збройних Сил, постійно співробітничаю з козацтвом Тетіївського куреня.
Майор Іван Куций:
– Народився в жовтні 1938 року. Рано залишився сиротою. 1957 року закінчив школу і був призваний в армію, служив у Чернівцях. 1958 року вступив до Житомирського військового училища, яке закінчив у 1961 році. Лейтенантом відправився служити в Ачинськ Красноярського краю. За 17 років служби доріс до посади начальника штабу зенітно-ракетної бази, закінчив службу в Білорусії. У 1969 році був відряджений військовим радником у В’єтнам.
Найперше, що впало у вічі,– розруха, зруйновані міста і села, мости і шляхи. Навчали в’єтнамців воєнному мистецтву, влучно стріляти по цілях. Наше правило: роби, як я. В’єтнамці були талановитими учнями. Ефективність стрільби – 1, тобто одна ракета – одна вражена ціль. У тій війні було збито понад 3500 американських літаків найсучасніших модифікацій. Зараз активний учасник масових заходів, що їх проводить наша ветеранська організація, член всеукраїнської спілки ветеранів війни.
Полковник Петро Пашук:
– Прослужив у військах урядового зв’язку 31 рік. Батько був партизаном і загинув у боротьбі з ворогом. В армії був з 1957 до 1991 року, з них – 17 років у Середній Азії: від рядового дослужився до командира полку. Звільнився у запас з Прикарпатського військового округу.
Пережив війну, бачив ті важкі часи, відбудову народного господарства. У селі Голодьках ветерани посадили оріхову алею на честь воїнів-земляків.
Козацький полковник Віктор Бондаренко:
– На честь приїзду до нас Гетьмана МГО «Козацтво Запорозьке» Дмитра Сагайдака, я написав пісню «Козацька слава»:
Ой ви, козаченьки, хлопці українці,
Хто плекає славу прадідів дідів.
Позмагаймось, браття, з вітром наодинці,
Щоб козацький прапор гордо майорів.
Вдаримо по струнах кобзи гомінкої,
Хай звучать акорди в рідній стороні.
Славлять рідну землю козаки-герої,
Славлять Україну в кожнім курені.
Приспів:
Щоб усе було як слід,
Щоб робилась слава.
Щоб зростав козацький рід
І козацька слава!
Хай танцюється гопак,
Хай лунає пісня,
Наший батько Сагайдак
Попереду війська.
Йде козацька слава долами, ланами
Про походи дальні в ті святі часи.
Щоб в душі народній будувати храми,
Там, де степ широкий, гори і ліси.
Візьмемось за руки, нас не подолати,
Стали наші діти на козацький шлях.
Доки світить сонце і радіє мати,
Запорозьке військо житиме в віках.
Наказний отаман Тетіївського куреня МГО «Козацтво Запорозьке» генерал-хорунжий Леонід Данчук:
– Якось на зустрічі з ветеранами я вперше побачив енергійну жіночку Раїсу Фроїмівну Яновську. Згодом ми познайомилися і поспілкувалися на поминальному обіді в Турському лісі. Я дещо дізнався про неї. На початку війни закінчила Одеське медичне училище. Сімнадцятирічною дівчиною добровольцем пішла працювати в евакогоспіталь медсестрою. У 1941–1942 роках рятувала поранених на Південному фронті, 1943 – Південно-Західному і Північно-Кавказькому, 1944 – Ленінградському, 1945 – Третьому Білоруському і Першому Далекосхідному. Повернулася додому в званні старшого лейтенанта. Завідувала медичним пунктом. Тривалий час очолює первинну ветеранську організацію. Дуже хотілося фронтовичці мати військову форму. Довідавшись про це, ми пошили їй одяг і нещодавно, відвідавши жінку, вручили їй його. Треба було бачити, якою радістю світилися її очі!
Раїса Фроїмівна була щаслива, дякувала всім ветеранам, що дбаємо, допомагаємо, турбуємося про одиноких людей похилого віку.
Заступник голови Тетіївської райдержадміністрації, полковник Тетіївського куреня Віталій Бондаренко:
– Хочу привітати усіх чоловіків і жінок, які були на службі в лавах Збройних Сил. Це свято нашої історії, а народ, який пам’ятає своє минуле, має майбутнє. Ми підтримуємо зв’язки з ветеранськими організаціями, козацтвом, спільно проводимо масові заходи, що підтверджує і сьогоднішня подія. Усім зичу міцного здоров’я, миру, злагоди, любові, Божого благословення в усіх добрих справах, достатку і добра.
Ми намагаємося виховувати підростаюче покоління в дусі патріотизму і любові до рідної землі, постійно підтримуємо зв’язок з ветеранами. Я член Тетіївського куреня, беру активну участь у громадському житті. Щиро вітаю ветеранів зі святом захисника Вітчизни. Дякую за все, що ви зробили для нас.
А на завершення колектив редакції щиро вітає генерал-осавула, голову Тетіївської районної організації ветеранів Степана Чорного, козацького полковника голову Тетіївської міської організації ветеранів Василя Наконечного та заступника голови Тетіївської райдержадміністрації, полковника Тетіївського куреня МГО «Козацтво Запорозьке» Віталія Бондаренка з Днем Народження. Щастя Вам, Здоров’я і Добра.
Прес-служба МГО «Козацтво Запорозьке»
