Моя країна.Та, якої ще нема...
Сергієнко Василь Миколайович був членом Української республіканської партії (УРП) ще з 90-х років. Василь Сергієнко входив до складу Центральної Контрольно-ревізійної комісії Української республіканської партії. Народився 23 квітня 1956 року.
Журналіст, поет, соціолог. Працював у обласних газетах Черкащини, Запоріжжя та писав для київських видань. Мав наукові праці із соціології, збірки поезій. Значну частину життя прожив у Запоріжжі, де в нього залишилися дружина та донька. В останній період проживав в місті Корсунь-Шевченківського на Черкащині, де доглядав хвору матір. Готувався до захисту кандидатської дисертації.
Основна версія вбивства: політична й громадська діяльність. Василь Сергієнко був заступником голови Народної Ради Корсунщини, очолював місцевий осередок УРП.
4 квітня 2014 року у правоохоронні органи звернулася мати Сергієнка. Вона повідомила, що невідомі його викрали і відвезли в машині у невідомому напрямку. Того ж дня, у п’ятницю, було відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу (незаконне позбавлення волі або викрадення людини). У зв’язку з інформацією про знайдене тіло у Корсунь-Шевченківському районі Черкащини, яке належить викраденому активісту, кримінальне провадження було перекваліфіковано на ч. 2 ст. 116 (умисне вбивство).
5 квітня 2014 року побратими розпочали пошуки Сергієнка. «В обід хлопці з місцевої самооборони знайшли місце, що схоже було на свіжовикопану яму. Дочекалися черкаських криміналістів й почали розкопувати місце, прикидане сміттям. Там знайшли тіло чоловіка з повернутим обличчям в землю, на руках – наручники. Хлопці впізнали у ньому зниклого Василя Сергієнка», – розповідали місцеві самооборонівці. За їхніми словами, яму для викраденого підготували напередодні. «Після того, як дістали тіло чоловіка, побачили сліди страшних катувань: у Василя повністю розбита голова, перебиті коліна, кілька ножових ран в область нирки, ножове поранення в область серця спереду й кілька ножових поранень в серце зі спини, перерізана шия спереду, перерізана потилиця. У могилі значна кількість крові, тобто добивали його ще там.
Яма викопана була заздалегідь, бо свіжа земля перемішана із сухою. На це страшно дивитися, просто місиво якесь, а не тіло людини», – розповіли очевидці.
Українська республіканська партія втратила свого побратима. Злочинці закатували його для того, аби залякати політичних та громадських активістів Корсунщини, щоб вони перестали контролювати владу та кримінальний бізнес.
Перечитуємо збірку віршів Василя Сергієнка. В них його душа плаче за Україною, обурюється, критикує себе. І розуміємо, що він не міг інакше жити, – йому боліла доля України, він завжди боровся із несправедливістю.
КРАЇНА, ЯКОЇ ЩЕ НЕМА
Моя країна. Та, якої ще нема...
Гаряче серце вірить в те, що буде.
Холодний мозок приска – мов, «катма»!
Гай, чи немарні наші й предків труди,
На ту державу, що душа тремтить назвать?
Дасть Бог дожить... Чи може, вже й полину
Кудись туди, аж ген – у високость,
Щоб і звідтіль клечати – «Україна».
І мариться, неначе й справді ближче,
Усе омрійне. Валиться тюрма,
І ожила, опалена боїщем,
Та край-країна... якої ще нема!
Василь Сергієнко
Земля тобі пухом, Василю Миколайовичу!
А країна Україна вільна, незалежна, заможна і щаслива обов’язково буде!
Поховали Василя Сергієнка 8 квітня 2014 року в Корсунь-Шевченківську.
Прес-служба Української республіканської партії
