І ПАРТНЕРИ, І ПОМІЧНИКИ
Наприкінці квітня у Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію прийшла нова команда на чолі з молодою й амбітною людиною, новатором за натурою Петром ПАНТЕЛЕЄВИМ.
Про перші кроки новопризначеного голови райдержадміністрації на посаді очільника Шевченківського району столиці України, йдеться в інтерв’ю Петра Олександровича, яке він дав нашому виданню.
У Шевченківському районі столиці України я зростав і в буквальному, і в професійному плані. Саме тому він для мене більше, ніж територіальна одиниця міста.
А ще район є унікальним. З одного боку, це історичне ядро міста й України, культурний і гуманітарний центр, з іншого – це житлові масиви, «хрущовки» з усіма наслідками 50-річної експлуатації. Отже, управляти таким районом для мене є водночас і відповідальною справою, і надзвичайною мотивацією.
Місяць тому я очолив Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію. Першопочатковим завданням стало кадрове підсилення, що й було зроблено. У мене нові заступники – молоді, але вже досвідчені фахівці. На інших важливих напрямах знаючі й кваліфіковані люди будуть призначені протягом червня. Головний критерій до претендентів – здатність ставити на перший план інтереси роботи, а не особисті.
Здавалося б, проста риса, але дуже рідкісна для чиновника. А в цілому колектив Шевченківської адміністрації згуртований і професійний, тому я впевнений, що реалізувати будь-які завдання, що їх ставить перед нами громада, нам до снаги. Тому усі налаштовані працювати з максимальною віддачею.
Головний принцип нашої роботи – керуємо, працюємо і радіємо нашим здобуткам разом. Сьогодні ми – персонал райдержадміністрації – спустилися з умовного олімпу і стали в один рівень з кожним мешканцем.
Сучасна районна адміністрація – це не стільки влада, скільки партнер і помічник, якщо хочете, – певна сервісна служба для мешканців району.
Отже, за місяць ми проаналізували стан справ у всіх сферах, виявили проблемні місця, визначилися з пріоритетами та розробили план дій до кінця року. При цьому спиралися на запит громади, вивчали звернення мешканців району, інформацію гарячих ліній, зустрічалися з людьми та представниками громадських організацій. До речі, як виявилося, механізму комунікації з громадою практично не існує. Зараз ми працюємо над його відтворенням і використовуватимемо цей чинник при прийнятті конкретних управлінських рішень.
Мабуть, як і всюди, найголовнішою проблемою є сфера житлово-комунального господарства. Невирішеними залишаються питання ще з 1992-му року, коли розпочалася приватизація квартир. Вона здійснювалася безкоштовно і не передбачала прав і обов’язків мешканців щодо допоміжних, технічних приміщень і будинку в цілому. Відтак маємо цікаву ситуацію, коли в будинку приватизовані всі квартири, нежитлові приміщення, якщо вони є, маємо рішення Конституційного суду, згідно з яким усі допоміжні приміщення в будинку перебувають у спільній сумісній власності мешканців.
Водночас, цей будинок перебуває у комунальній власності міста.
Тобто, жодного сантиметра комунальної власності в будинку немає, а рішення щодо управління, ремонту його прий-має власник комунального майна – Київрада. Реальні ж власники будинку – поза межами будь-яких рішень. Це неправильно і шкодить подальшому розвитку житлово-комунальної сфери та збереженню житлового фонду.
У зв’язку з цим ми прийняли таке рішення: приміщення, що у нас вважаються як допоміжні, – вивести з комунальної власності й повернути людям.
Також спільно з активними мешканцями проводимо відповідну інформаційну роботу щодо залучення власників квартир до управління будинками. І це не тільки об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, що ефективні, коли є економічна складова їх функціонування. Якщо долю управління будинком вирішуватимуть усі його мешканці, то у нас з’явиться реальна конкуренція на ринку житлово-комунальних послуг. Та й сама якість послуг істотно поліпшиться.
Щодо системи управління житлово-комунальним господарством району. На мою думку, вона потребує певних змін і спрощення. До цього, зрештою, спонукає велика кількість скарг на роботу комунальників. Наше завдання – зробити так, щоб кожен мешканець знав, за що він платить і як витрачаються його кошти. І тут необхідно дуже обережно використовувати комерційні структури в комунальному господарстві. Основне зав-дання комерсанта – отримання прибутку.
Саме тому він зробить усе, щоб за найменших зусиль зібрати з людей якомога більше коштів.
Отже, поки у нас не запрацює цивілізований ринок житлово-комунальних послуг, ми не повинні відпускати комерсанта на безпосередні відносини з людьми. Мешканець повинен бути захищений, маючи відповідні угоди та взаємозобов’язання саме з муніципальною, керованою структурою. А підприємці можуть виконувати певні роботи на підряді у балансоутримувача, набираючи таким чином досвід для самостійної роботи в перспективі.
Інша серйозна проблема – енергоносії. Вірніше їх вартість. Єдиний порятунок – належний облік теплової енергії в будинках. Ми інвентаризували теплові лічильники у будинках і взяли нарахування по них під суворий контроль. Виходячи з цього, вже у червні мешканці шестисот будинків району отримають квитанції без вартості опалення. І такі ж квитанції будуть отримувати до листопада.
Фахівці обрахували, що економія по квартирі площею 70м2 при річному нарахуванні 2400 грн за опалення складає 550 грн, а це близько 25 відсот- ків. Загалом же по Шевченківському району економія становитиме 28 млн грн. Враховуючи підвищення тарифів на теплову енергію з 1 липня, плануємо забезпечити лічильниками всі будинки. Варто зазначити, що жоден район столиці не має такої економії.
Енергозбереження актуальне і для бюджетної сфери, в першу чергу – для закладів освіти. Попри відсутність фінансування, ми просто зобов’язані стовідсотково забезпечити роботу лічильників теплової енергії в школах і дитячих садках. Знову ж таки, це дозволить заощадити витрату бюджетних грошей із загального фонду бюджету міста. Крім того, плануємо залучити кошти міжнародної фінансової компанії NEFCO для ком-плексної термомодернізації 95-ї школи на Нивках.
Закладів освіти у районі налічується 115. З них шкіл – 53, садочків – 56, закладів позашкільної освіти – 6. Я вважаю, що педагогічний колектив у районі висококваліфікований і досвідчений.
Це підтверджують і черги до наших садочків та шкіл, і результати олімпіад та іспитів, де представники Шевченківського району постійно входять до трійки лідерів.
Тому наше першочергове завдання у цій сфері – створення умов для якісного навчального процесу, своєчасний ремонт і переоснащення шкіл та садочків. Так, у поточному році ми запланували ремонтні роботи на 12 закладах освіти. Будуть полагоджені харчоблоки, дахи, спортивні майданчики. Сучасні стадіони в школах – це візитівка Шевченківського району. Маємо їх 21, а цього року плануємо побудувати ще 3. І звичайно ж, загальна проблема для освітян – це несправедливо низький рівень заробітної плати. Гадаю, що разом з новим керівницт-вом міста нам вдасться виправити цю ситуацію.
В останні роки у місті Києві здійснюється реформування сфери охорони здоров’я. На першому етапі його суть полягала у розділенні функцій первинної допомоги й лікування лікарями-спеціалістами.
Крім того, передбачалося будівництво певної кількості амбулаторій. Про це багато говорили, багато лунало критики, але я б не поспішав з висновками. Проаналізувавши ситуацію в Шевченківському районі, бачимо, що в цілому розділення функцій виправдане.
Тому варто розвивати роботу у цьому напрямі, що стане передумовою для переходу до страхової медицини. І такий перехід реальний, за умови визначення на законодавчому рівні розміру витрат на обслуговування (лікування на одну особу) та прийняття ще декількох нормативних актів. З іншого боку, в нашому районі, на відміну від деяких інших, гарно розвинута інфраструктура закладів охорони здоров’я. Тому будівництво амбулаторій у великій кількості невиправдане.
Доцільно спрямувати кошти на переоснащення і ремонт тих же поліклінік. Цього року, зокрема, плануємо відремонтувати дві поліклініки на Нивках. Окрім того, постараємося виконати ремонтні роботи ще на кількох об’єктах додатково.
Значною проблемою для нас є благоустрій. Засилля МАФів, несанкціонованої торгівлі, реклами – це ганьба для столиці України. Ми зараз активно співпрацюємо з підприємцями району і шукаємо розумний баланс інтересів між ними, громадою та комунальними службами району.
У першу чергу, хочемо звільнити від перекупників станції метро, сприяти тим підприємцям, хто має офіційні дозволи, змусити всіх без винятку вуличних торгівців підтримувати порядок навколо торгових точок тощо.
Наприклад, ми не видали жодного дозволу на торгівлю біля «Золотих воріт» та в парку Шевченка. Проте там успішно торгують. Звичайний демонтаж та розгін нічого не дає – через день-два торгівля там поновлюється. Тож у таких знакових місцях встановлюватимемо відеоспостереження і виводитимемо картинку на пульт чергового.
Загалом же це питання досить складне.
Тому будемо консультуватися з громадою, підприємцями і прийматимемо рішення на рівні міста, що робити з десятками тисяч МАФів і торгових точок. В усякому разі, маємо намір вирішити питання таким чином, щоб і порядку було більше, і прості люди не постраждали. А тут уже багато залежить від мистецтва і вміння членів нашої команди працювати з людьми, щоб члени громади бачили в них насамперед не чиновників, а партнерів і надійних помічників.
