ВАСИЛЬКІВ І ВАСИЛЬКІВЦІ
На географічній мапі України знайдеться небагато міст, історія яких сягає сивої давнини. Одне з них – райцентр Київщини Васильків. Понад тисячу років тому київський князь Володимир Святославович наказав збудувати над річкою Стугною «город» і назвав його своїм новим християнським іменем – Василів.
Протягом кількох століть Василів залишався важливим стратегічним пунктом в давньоруській державі і відігравав величезну роль у її економічному та політичному житті. Саме тут проходив так званий Васильківський торговий шлях з Русі до країн Західної Європи. Укріплене високими земляними валами та ровами, заповненими водами Стугни, місто-фортеця було великою перешкодою для ворогів на підступах до Києва.
Минали роки, змінювалося обличчя міста, трансформувалася в часі навіть його назва. У 1157 році Василів дістався в удільне володіння синові київського князя Юрія Володимировича – Василькові Юрійовичу. Відтоді і став він Васильковом.
У 1240 році місто зазнало нападу ординців, які за лічені дні перетворили його на згарище. Після вигнання у 1362-му році татар з Києва князь Ольгерд приєднує ці землі до Великого князівства Литовського. Проте татари час від часу продовжували нападати на Київ, витоптуючи і Васильків. У записах 1552-го року Васильків уже згадується як запустіле селище.
Відродженням Василькова опікується Києво-Печерський монастир, адже саме у Василеві народився в 1009-му році засновник монастиря Феодосій Печерський. Монастир володів в цих краях певними землями, і навіть збудував у відродженому Василькові замок.
Грамоту на володіння усім містом монастир отримав лише від польського короля Стефана Баторія, у 1586-му. Монахи просто сказали, що стара княжа грамота на Васильків в них… згоріла. Тож король і видав «дублікат».
Одночасно Васильків отримує Магдебурзьке право, тобто право на самоуправління, проведення торгів, ярмарок. Однак це не заважає Києво-Печерському монастирю призначати до Василькова свого управителя.
Під час Хмельниччини Васильків – сотенне місто. Найвищою владою тоді вважався управитель від лаври, городничий чернець. Він керував, судив, призначав і збирав податки, наділяв землею, доглядав господарство монастиря.
На початок XVIII у місті налічувались чотири брами і чотири церкви. Церква св. Антонія і Феодосія (Печерських) 1758-го року збереглася до наших днів.
Проте час йде, влада церковна поступово замінюється владою світською. Крім того, тут з’являється Васильківський форпост, у місті все більше квартирують війська.
З 1797 року після приєднання Правобережної України до Росії Васильків стає центром повіту, а в 1852-му отримує власний герб.
Неодноразово, ще з кріпацтва, буває у Василькові Тарас Шевченко.
На шевченківський час припадає ось цей опис Василькова:
«Настоящее состояние Василькова довольно ничтожно. В нем всего только два каменных дома, улицы не мощенные, множество неопрятных деревянных хижин оскорбляют взор путешественника. Церквей в нем 4, из которых 3 каменные, домов вообще 700 с лишним, лавок 52, трактирных заведений 2, питейных домов 33».
Проте у другій половині XIX століття в містечку мешкає вже понад десять тисяч осіб.
Середина дев’ятнадцятого – початок двадцятого століття ознаменований для Василькова стрімким розвитком насамперед хліборобства і торгівлі. Тут працювали тютюнові фабрики, миловарня, пивоварний і шкіряний заводи. У ті часи в місті функціонувала лікарня на двадцять ліжок, двокласне училище, п’ять чоловічих і одна жіноча школи грамоти.
У липні 1921 року Васильків віднесено до селищ міського типу, а навесні 1923-го він став райцентром. 1935 року Васильків віднесено до категорії міст, а через 40 років – у 1975-му – він став містом обласного підпорядкування...
В обрисах міста тісно переплітаються різні історичні епохи. Тут і знамениті Змієві вали – оборонні споруди доісторичних часів, і визначна архітектурна пам’ятка – собор Преподобних Антонія і Феодосія, збудований в 1755–1758 роках, та ще одна перлина зодчества – Свято-Миколаївська церква, споруджена 1792 року. Васильків став епіцентром народного здвигу у першій половині ХІХ століття, коли 29 грудня 1825 (10.1.1826) року тут повстав проти царського самодержавства Чернігівський піхотний полк на чолі з декабристами С. Муравйовим-Апостолом і М. Бестужевим-Рюміним.
Майже через два століття знову проявився бунтарський дух мешканців міста, коли на початку грудня 2013 року, захищаючи Революцію гідності в Києві, вони всю ніч простояли біля виїзду з військової частини, аби не дати автомашинам «Беркута» виїхати на столицю.
Сучасний Васильків займає чільне місце серед промислових, освітянських та культурних центрів Київщини. У місті розвивається мале підприємництво, працюють підприємства харчової, легкої, обробної та інших галузей промисловості.
