ПІДСТРЕЛЕНИЙ НА ЗЛЬОТІ ГЕНІЙ
(до 100-річчя від дня народження Володимира Челомея)
До когорти тих українців, котрі прославили найзахіднішу окраїну розселення нашого народу – Підляшшя, належить Володимир Челомей (30.06.1914–1989).
Народився Володимир Челомей на цій завжди вірній Матері-Вітчизні землі напередодні Першої світової війни. А виростав Володимир Челомей у Полтаві, вчився в Києві.
Закінчивши Київський авіаційний інститут у 1937 році, залишився працювати тут асистентом, оскільки його дипломна робота «Коливання в авіаційних двигунах» була визнана вже тоді серйозною заявкою на майбутні здобутки в науковому пошуку. А через рік у «Журналі інституту математики» він друкує свою статтю про стійкість пластин в особливих випадках.
А якщо взяти до уваги те, що в студентські роки він видає курс векторного аналізу, що застосовувався до курсу механіки, сам читає курс з теорії коливань інженерам авіаційного заводу імені Баранова у Запоріжжі, то саме в Києві відбувається формування Володимира Челомея як майбутнього вченого. Тут йому доводилося зустрічатися й розмовляти з такими видатними вченими, як академіки Дмитро Граве і Микола Крилов, багатьма іншими відомими вченими – поряд з лекціями в політехнічному він слухав у Київському університеті курси з математики, математичного аналізу, теорії диференційних рівнянь, математичної фізики, теорії пружності та механіки. Це дало йому можливість уже 1939 року захистити в КПІ кандидатську дисертацію, через рік вступити до спеціальної докторантури АН СРСР, куди було відібрано 50 осіб з усього Радянського Союзу.
З 1941 року його як талановитого і перспективного інженера забирають у Центральний інститут авіаційного двигунобудування, де через рік він створив пульсуючий повітряно-реактивний двигун, який встановлювався на окремих літальних апаратах, у тому числі й самого Челомея. З 1944 року він головний, а з 1959 – генеральний конструктор авіаційної техніки.
Коли Президент США Джон Кеннеді у відповідь на перший політ радянського космонавта Юрія Гагаріна 25 травня 1961 року висунув завдання висадження людини на Місяць, що мало б повернути американцям пріоритет в освоєнні космосу, і там розпочалися роботи по створенню комплексу «Сатурн – Аполон», то для СРСР це стало своєрідним сигналом для розгортання власної програми польоту на Місяць. Зрештою, тоді, коли в американському конгресі обговорювалася проблема польоту астронавтів на Місяць «як питання національного престижу» і при цьому найактивніші законодавці стверджували, що «світ визнає право на лідерство лише за тією країною, яка першою доставить людину на Місяць, довівши тим самим своє незаперечне лідерство в космосі», в цей час у КБ Володимира Челомея вже повним ходом йшло ескізне проектування безпілотного ракетоплана для польоту на цю планету.
Тоді трьох генеральних конструкторів-українців – Сергія Корольова, Володимира Челомея та Михайла Янгеля запросили до Кремля, де перед кожним поставили конкретне завдання. Головне – висадження на Місяць радянських космонавтів – покладалося на Корольова, а конструкторському бюро Володимира Челомея доручалося створити ракетоносій для обльоту цієї планети. І треба сказати, що перший дослідний зразок необхідної ракети вже 1965 року вивів на навколоземну орбіту наукову станцію «Протон» вагою 12,2 тонни. В порівнянні з американським аналогом, який був готовим на цей час для доставлення в майбутньому астронавтів на Місяць, челомеївський ракетоносій був набагато попереду.
З огляду на випередження пошукових робіт в колективі Челомея восени 1965 року було вирішено брати за основу саме його ракету УР-500 К. Але творчий геній Челомея не заспокоювався: він в ініціативному порядку розробляє новий проект – УР-700, для якого пропонує використати надпотужні нові двигуни, які створив колектив ще одного українця – генерального конструктора Валентина Глушка.
Як вважають експерти, саме на ракеті УР-700 з кораблем ЛК-700 радянські космонавти мали шанс потрапити на Місяць раніше американців. Але, очевидно, спрацьовувала негласна вказівка щодо стримування пріоритетних розробок Володимира Челомея: 1960 року на одній з таємних нарад секретар ЦК КПРС Дмитро Устинов, котрий вів оборонні питання, заявив:
– Зарубайте собі на носі: Челомею в космосі місця немає.* Одначе все те, що вдалося втілити в життя академіку Володимиру Челомею, залишається видатним досягненням в освоєнні космосу. Так, під його керівництвом розроблені ракети-носії та штучні супутники землі «Протон», «Політ», «Космос–1267» та інші, а також орбітальні станції «Салют-3» і «Салют-5».
Видатні заслуги Володимира Челомея в створенні ракетно-космічної техніки відзначені Ленінською (1960), трьома Державними преміями СРСР (1967, 1974, 1982), він удостоєний звання двічі Героя Соціалістичної Праці (1959, 1963), золотої медалі імені М. Жуковського.
* З приводу подібного ставлення вищого керівництва СРСР до розробок Володимира Челомея народилися ось такі поетичні рядки:
Пигмеи жалкие! Открыто не умея
Остановить могучей мысли взлет,
Вы подстрелили гений Челомея,
Ушедший в дальный лунный свой полет!..
За книгою Володимира Сергійчука «Соборна п’амять України – 2014»
