ПОДОРОЖ ДО МІСТА НА ДУНАЇ
Важко сказати: чи це моя набута риса характеру, чи вроджена, але я завжди брав відповідальність за всіх і вся на себе. Так було, так є і, напевно, буде. Але я людина далеко не наївна, тому контроль за справами в козацтві Запорозькому як Гетьман Міжнародної громадської організації теж беру на себе. Найбільшою помилкою було б прилипнути до крісла в Генеральній канцелярії. Хтось може заперечити, що в час високих технологій за секунди можна з’єднатися з будь-яким куточком світу і отримати інформацію, все ж, на моє тверде переконання, живому спілкуванню альтернативи немає. Саме тому переважну більшість свого безлімітного робочого часу я проводжу в різних куточках України, де зустрічаюся з широкими колами громадськості і, звичайно, з керівним та рядовим складом підрозділів МГО «Козацтво Запорозьке». Така форма роботи виправдовує себе, адже недаремно козацтво Запорозьке уже майже два десятиліття успішно функціонує в Україні та за кордоном і робить вагомий внесок у літопис козацького руху в сучасній Україні.
На кожному етапі виникають нові завдання. Річ в тім, що МГО «Козацтво Запорозьке» (МГО КЗ) на сьогодні має сорок два закордонних представництва.
Це окремий важливий аспект життєдіяльності нашої організації.
Саме тому 28 травня 2013 року вийшов Наказ № 72 «Про затвердження представників Гетьмана козацтва Запорозького в структурах МГО КЗ».
Мета Наказу: по-перше – впорядкування організаційних питань у представництвах Гетьмана козацтва Запорозького як у Діаспорі (за кордоном), так і в Україні, за принципом – представляти Гетьмана, а не вирішувати за нього; по-друге – ротація представників, які втратили, з часом, контакт з Гетьманом; по-третє – призначення представників, за потребою, особливо в новостворених підрозділах МГО «Козацтво Запорозьке» (МГО КЗ).
Тому згідно Наказу №72, від 1 червня 2013 р., зазначено:
1. Залишити на посадах повноважних представників Гетьмана козацтва Запорозького в країнах Світу: Західної Європи – генерал-полковника Анатолія Бутенка; Російської Федерації – генерала козацтва Валерія Ростовського; Сполучених штатах Америки – генерал-полковника Алекса Ровта; Республіки Польща – генерал-хорунжого Анджея Цесля; Республіки Білорусь – генерал-осавула Ігоря Матусевича; Угорській Республіці – генерал-хорунжого Йозефа Бачкаї; Республіки Парагвай – генерал-хорунжого Хорхе Маріо Лебедича; Республіки Чехія – генерал-полковника В’ячеслава Шапіро; Республіки Молдова – генерал-хорунжого Олександра Брашкова тощо.
2. Для підсилення практичної роботи представництв на місцях призначити окремими наказами: Наказ №72-4 – призначити генерал-хорунжого Анатолія Вебера – Представником Гетьмана козацтва Запорозького у Московській області Російської Федерації; Наказ №72-4 – призначити генерал-осавула Василя Макаренка – Представником Гетьмана козацтва Запорозького у Донецькій області України; Наказ №72-5 – призначити генерал-осавула Дьордя Данкаї – Представником Гетьмана козацтва Запорозького у Центральній частині Угорщини тощо.
Отже, з метою ознайомлення з діяльністю Представництва МГО КЗ в Угорщині 15 травня я вилетів до Будапешта і це була вже моя друга поїздка до цієї чудової країни.
У міжнародному аеропорту імені Ференца Ліста, раніш аеропорт Феріхель, що знаходиться в 16 кілометрах від столиці, мене зустрів вже генерал-хорунжий Дьордь Данкаї, мій представник у Центральній частині Угорщини.
Дунай ділить місто на дві частини, що колись були самостійними поселеннями Буда і Пешт. Буда розташувалася на горбах, а Пешт – на рівнині. Споруди такі прекрасні, що недаремно будівля парламенту, Кріпосний район і гора Геллерт в Буді, приходська церква в Пешті, а також 9 мостів, що сполучають береги Дунаю, визнано ЮНЕСКО культурним надбанням людства.
Не гаючи часу, ми поїхали до готелю, розташованого в центральній частині лівобережжя міста – Пешті. Потім швиденько до офісу Представництва. Було надвечір’я, там ми провели конструктивну роботу. Я висловив задоволення ефективністю роботи як Представництва в цілому, так і мого Представника у Центральній частині Угорщини. За наслідками інспекції я урочисто вручив йому посвідчення та погони на ко-зацьке звання генерал-хорунжий, а також висловив побажання щодо подальшої роботи і вніс корективи до певних планів на майбутнє. Після відвідин Представництва, ми гідно оцінили угорську кухню і напої. Я не вважаю себе гурманом, як, напевно, і кожний козак, але, як сказав один розумний чоловік: «Якщо буваєш у гостях, тим паче в інших країнах, то потрібно коштувати те, що не зможеш з’їсти вдома». Так і зробив.
Наступного дня, відповідно до плану оргзаходів, генерал Данкаї вранці остаточно узгоджував програму моїх відвідин в Парламенті Угорщини. Наш візит був запланований на дванадцяту тридцять, тому у мене була можливість прогулятися Пештом, де в історичних пам’ятках визначається прихід угорців з Уралу на Дунай. А от з правобережною частиною Будапеш- та – Будою я детально ознайомився під час першого візиту до Угорщини. Буда – асоціюється з появою на Дунаї, на почату Нової ери, германських народів під орудою Атілла, а тому на правобережжі більший вплив зараз мають шваби.
Не могло не впасти у вічі, як прибирають вулиці. Можливо, це привернуло мою увагу тому, що, нікуди правди діти, у нас з цим не все гаразд. Отже, там ніколи не зможе замулитися каналізація, тому-що в Будапешті для прибирання вулиць застосовують спеціальні машини. Вони гідронапором збивають та всмоктують сміття з водою, яке ними фільтрується, а назовні в каналізацію зливається вже умовно чиста вода. Це стосується і правил вигулу собак: екскрименти моментально прибираються господарями –для цього вони використовують гігієнічні пакети. Це з тієї опери, що у кого щось болить, той про те і говорить.
Без сумніву, будинок парламенту Угорщини по праву вважають однією з найкращих архітектурних пам’яток не тільки її столиці – Будапешта, а й усієї країни. Готична будівля почесно носить титул другого найбільшого та найкрасивішого парламенту Європи, тому його будівництво тривало з 1880 до 1906 року.
Від готелю до парламенту півгодини ходьби. Можна було проїхати авто, але паркування тут – проблема. Вирішили пройти пішки – «себе показати та самим на світ подивитися». Прийшли вчасно. На нас уже очікував начальник охорони. Розраховували на те, щоб о першій годині дня наша делегація змогла подивитися урочисту зміну караулу почесної варти у Головному залі.
Угорці шанують історію, а тому караул одягнений у зразки військової форми, що сягає у глибину віків. Сам інтер’єр парламента включає 10 внутрішніх дворів і майже 700 кімнат. На фасаді будівлі розміщені скульптури угорських королів і вождів.
Всередині, прямо під куполом, розташований просторий Головний зал, в якому налічується шістнадцять кутів, а по його боках – два інших важливих приміщення, в кожному з яких раніше засідала одна з палат парламенту – Верхня і Нижня.
Щодо охорони в парламенті, то вона була у красивому історичному вбранні. Почесний караул належить Міністерству оборони, тому воїни одягнені в звичайну військову форму кольору хакі початку ХХ сторіччя. Коли я зайшов до зали, караул стояв так непорушно, що у мене складалося враження, що це – воскові фігури. Відповідно до протоколу через п’ять хвилин караульний по сигналу стоїть, як мумія, наступні п’ять – можуть стояти вільно і так продовжується до чергової зміни караулу.
У середині Головного залу постійно діє унікальна виставка мистецьких шедеврів та коштовних прикрас угорських монархів (клейнодів держави): корона святого Іштвана – засновника держави, золота булава і срібна шабля, багато інших безцінних речей.
Того ж дня, після обіду, мій Представник генерал Дьордь запросив мене відвідати заміську «резиденцію» в селищі Неметкер, що розташувалося на південь від столиці. Це відповідало плану заходів візиту.
Саме тоді на озері біля містечка Пакш проводилися міжнародні змагання з рибальства. Згідно з умовами вони розпочалися з вечора. Змагання тривали цілу ніч, а після обіду підбили підсумки і визначили переможців. Ця оказія проводиться щорічно під егідою Інтерполу. Цього року участь у ній узяли команди силових структур держав Європи та з Казахстану. Цікаві люди. Мені як гостю вручили пляшку гарного марочного вина. Я, у свою чергу, вручив керівнику Пакшського відділення Угорсь-кого Інтерполу (за фахом старший офіцер поліції) нашу козацьку відзнаку. Вони щиро зацікавилися нашою козацькою формацією. Були розмови і про президентські вибори в Україні. Угорці добре обізнані з нашими справами і те, що козаки МГО КЗ вирішили на виборах підтримали на посаду Президента України Петра Порошенка, схвально оцінили. Петро Олексійович Порошенко добре знаний у світі.
А ще у стрілецькому стенді м. Пакша проводили-ся змагання зі стрільби. Майстер-клас демонструвала охорона Президента та Уряду Угорщини. Це ті заходи, які близькі козацькій душі і моєму військовому минулому. Тобто було цікаво подивитися. Запрошували і мене взяти участь, але я відмовився. Я ж не був заявлений на змагання і розумів, що з їхнього боку – це був жест ввічливості.
Під час візиту мною, окрім офіцера поліції, козацькою нагородою ще відзначено депутата Угорського парламенту та гарного винороба. Це не вказує на те, що угорці не люблять отримувати нагороди – вони мають скромність у таких питаннях. З ілюмінатора літака Будапешт був ще красивішим. Світило сонце. Під час посадки в аеропорту столиці України йшов рясний теплий дощ.
А через два тижня делегація Генеральної канцелярії МГО КЗ вирушила в Польщу для відзначення 21-ї річниці відновлення Козацької могили. А там за 6 останніх років зав’язалися настільки дружні стосунки, що навіть тридцять козацьких нагород буде замало. До нових зустрічей!
Дмитро САГАЙДАК, Гетьман козацтва Запорозького Київ–Будапешт–Київ
