Вітаємо з козацькою нагородою

Нещодавно у Свято-Іллінському храмі, що в Києві на Подолі, Верховний отаман України та Діаспори, Гетьман козацтва Запорозького, маршал Дмитро Сагайдак у присутності Генеральної старшини козацтва Запорозького та друзів Олексія Івановича Порошенка нагородив Золотою зіркою «Герой Козацтва» та орденом «Гетьман Петро Сагайдачний» Почесного козака козацтва Запорозького, генерала козацтва Олексія Порошенка.

Олексій Іванович Порошенко народився 11 червня 1936 року в селі Саф’янах Ізмаїльського району Одеської області. Після закінчення Львівського сільськогосподарського інституту розпочав свою трудову діяльність у листопаді 1959 року інженером виробничого об’єднання «Сільгосптехніка» у місті Болграді Одеської області. З лютого 1974 до квітня 1992 року працював на господарській роботі у Республіці Молдова. З квітня 1992 року працює спочатку заступником генерального директора ЗАТ «Укрпромінвест», а з квітня 1993 року і донині – генеральним директором цього ж товариства. Працює творчо, системно, чітко розробляє стратегію діяльності концерну. У 2000 році до складу концерну «Укрпромінвест» увійшов Крижопільський цукровий завод. У жовтні 2004 року на базі вищезазначених агроформувань, створено закрите акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля».

Досвід роботи Олексія Порошенка та очолюваного ним колективу в організації та веденні сільськогосподарського виробництва є кращим і поширюється серед його колег в області та за її межами. Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1970 р.), медаллю «За трудову доблесть» (1974 р.), званням «Заслужений працівник сільського господарства» (2001 р.), Орденом Ярослава Мудрого V ступеня (2007 р.). У 2009 році Указом Президента України за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку агропромислового комплексу Олексію Івановичу Порошенку присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави, а тепер Олексій Іванович удостоєний ще й Золотої зірки «Герой Козацтва».

Олексій Порошенко веде активну роботу в МГО «КЗ», депутат Вінницької обласної ради двох скликань.

Статус нагороди Золота зірка «Герой Козацтва» введений у дію згідно з рішенням 11-ї Верховної козацької Ради МГО «Козацтво Запорозьке» від 20 січня 2007 року. Цією найвищою козацькою відзнакою нагороджена низка видатних особистостей, які зробили вагомий внесок у розвиток, науки, культури, мистецтва України, зміцнення міжнародних зв’язків, а також знані громадські діячі, політики, господарники, меценати та благодійники.

Слід відзначити, що Золота зірка «Герой Козацтва» є однією з найрейтинговіших нагород громадських організацій.

Свято-Іллінська церква – перший православний храм Київської Русі. У 2005 р. виповнилося 1060 років із дня згадування про неї преподобним Нестором Літописцем у «Повісті временних літ». Із оповіді випливає, що до середини Х ст. Іллінська церква була доволі відомою. Згідно з переказом храм пророка Ілії збудували київські князі Аскольд і Дір. Вони, будучи язичниками, під час візантійського походу стали очевидцями Божественного дива, під враженням якого прийняли хрещення, а після повернення до Києва збудували храм святого Ілії. Існує думка про те, що хрещення киян у 988 р. відбулося поблизу храму Ілії-пророка, розташованому на березі річок Дніпра та Почайни. Про те, як виглядала церква спочатку, відомостей не збереглося. Припускають, що храм був дерев’яним. Набагато пізніше, у 1692 р., було споруджено кам’яну будівлю храму на пожертви міщанина Петра Гудими.

У ХІХ ст. становище храму було не з найкращих. До відання Іллінської церкви на той час належали лише 16 дворів, однак паствою опікувався священик, який закінчив богословський курс Київської духовної академії, Петро Маташевський. Кількість парафіян у той період становила 130–140 осіб. У 1887 р. за ініціативою та коштами старости храму Лазаря Чорноярова замінено чавунну підлогу на теплу дерев’яну та проведено парове опалення. У 1904 р. було капітально відремонтовано храмовий комплекс і написано нові ікони. У 1909 р. Іллінський храм востаннє перед більшовицьким переворотом оновлювався. Було оновлено настінний живопис (43 образи), написано образ Покрови Пресвятої Богородиці під хорами над центральним входом до храму (зберігся донині).

Епідемія війн і революцій порушила віковічні засади життя церкви. У 30-ті рр. церкву пророка Ілії було закрито та передано київському елеватору, а в її приміщенні влаштували склад зерна.

І лише з ласки Божої, після лихоліть більшовизму, Другої світової війни відновилося служіння в Іллінському храмі. Воно звершується й донині.

Після призначення в 1991 р. настоятелем храму протоієрея Віталія Косовського життя Свято-Іллінської церкви отримало новий імпульс. Разюче змінилися інтер’єр й оздоблення церкви. Слід акцентувати увагу на різьбленому трищаблевому іконостасі, візуальне рішення якого перегукується з оформленням іконостасу Володимирського собору. Білина різьблення постає світлою хмаркою на стриманому тлі інтер’єрів храму.

Це нагадування вірним про необхідну чистоту серця та святість життя, які є запорукою спасіння. Святі образи в іконостасі виконано відповідно до традиційних приписів.