ВІД УГОДИ ДО ГЕТЬМАНСТВА
Виповнилося 365 років перемоги військ Богдана Хмельницького у битві під Зборовим. В результаті переговорів з польським королем Яном ІІ Казиміром була підписана угода, що призвела до створення у 1649 році Української козацької держави зі столицею у Чигирині.
З нагоди цієї події у київському Музеї гетьманства відбулося засідання «круглого столу» на тему: «Зборівська угода 1649-го року і Козацька Держава Богдана Хмелницького – Гетьманщина».
Зборівська битва 1649 року вважається однією з найвизначніших битв Богдана Хмельницького, в якій козацьке військо поставило королівську армію на межу капітуляції. Після тяжких поразок у 1648 році уряд Речі Посполитої уклав перемир’я з козацьким військом у лютому 1649. Не розраховуючи на тривалий мир, Хмельницький почав готуватись до вій-ни. Він провів широку мобілізацію: у березні 1649 року перевіз артилерію з Переяслава на правий берег Дніпра, квітні – всі полки одержали гетьманські універсали з наказом готувати харчі і коней до походу. Пізніше Хмельницький згадував, що у Зборівському поході військо налічувало 360 тисяч чоловік. Головний козацький табір був у Білій Церкві, звідки полки йшли на захід проти польських військ. А другу частину полків на чолі з Михайлом Кричевським було послано на північний фронт, щоб стримати Великого Гетьмана Литовського Януша Радзівілла, якому було наказано наступати через Білорусь і зайняти Київ. У важкій битві під Лоєвом 21 липня 1649 року козацькі війська зазнали поразки, Кричевський героїчно загинув, але наступ литовського війська на Київ було зірвано.
Богдан Хмельницький з головними силами рушив на Волинь і під Збаражем оточив армію Яреми Вишневецького. На допомогу українському війську прибув кримський хан Іслам-Гірей ІІІ з ордою.
Отримавши звістку про оточення шляхетської армії під Збаражем, польський король Ян ІІ Казимір вирушив з Любліна на Замостя, Сокаль, Золочів, щоб допомогти своїм військам.
Маючи інформацію про пересування королівської армії, Богдан Хмельницький у ніч на 4 червня зняв з облоги Збаража 40–50 тис. свого війська та 30 тис. татарської кінноти і вирушив до Зборова. Вранці 5 серпня передовий загін під прикриттям туману підійшов до Зборова і став чекати сигналу до атаки.
Окремий загін татар обійшов польське військо з півночі, переправився через р. Стрипу і підійшов до польського табору, що розтягнувся на 7 кілометрів. Перед тим випали великі дощі, річка розлилася і позривала мости. На лівий берег була переправлена польська артилерія, піхота і частина кінних хоругв, табір на правому березі розпався. У Зборові ударили дзвони. Це був сигнал до атаки. Татарська кіннота і козаки атакували тих, хто переправився на лівий беріг, але головний удар спрямували на тих, хто залишився на правому. Польське військо, що не встигло переправитись на лівий берег Стрипи до Зборова, зазнало втрат біля 4 тис. чоловік.
Під час бою до Зборова прибув Хмельницький. Козацька піхота за підтримки татарської кінноти розпочала штурм Зборова і польського табору біля нього. Здобувши місто, козаки повернули фортечну артилерію на польський табір. З години на годину очікувався повний розгром польського війська і раптом наказ: «Припинити військові дії». Почалися переговори, які закінчилися укладенням компромісного Зборівського договору 1649 року.
Очевидно, що кримському ханові не потрібна була вирішальна перемога жодного з супротивників, йому потрібна була лише постійна війна між ними, яка дозволяла б татарам безкарно брати ясир в Україні і одержувати викуп з Польщі. Польські державні діячі почали переговори з ханом. Богдан Хмельницький опинився між двох вогнів, довелося розпочати переговори з поляками. З українського боку переговори вів сам Хмельницький разом з Іваном Виговським, з польського – Єжи Оссолінський, Януш Радзівілл, Домінік Заславський, Адам Кисіль та інші. У ролі посередника виступив кримський хан Іслам-Гірей ІІІ. Козацька адміністрація поставила свої вимоги у «пунктах про потреби Запорожського Війська», які складалися з 17 статей. У ході переговорів, ці статті були урізані.
За умовами Зборівського договору, 7–8 (17–18) серпня 1649 р. Реєстр Запорожського Війська встановлювався у 40 тис. чоловік, решта повстанців – селян, міщан – мала повертатися до своїх домівок.
Гетьманська адміністрація визначила реєстр території, де дозволялося жити козакам. Це були Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства. Отже, у 1649 році польський уряд вперше був змушений визнати козацьку автономію, але багато ще територій залишалося під іноземним пануванням.
Перший заступник директора державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» (м. Київ), доктор історичних наук Володимир Кривошея у своєму виступі звернув увагу на стан війська Богдана Хмельницького на час Зборівської битви 1649 року. Це була могутня армія у 360 тисяч чоловік. Основу її складали реєстрові козаки, які мали великий досвід ведення війн на Чорному морі та в Європі. Козаки за традицією були піхотою. І навіть коли у похід рушали кінно, то в бою часто спішувались, окопувались і у ворога стріляли із шанців. Для охорони піхоти часто використовувався табір, який будували з возів, поставлених довкола війська у кілька рядів.
Піхота поволі просувалася вперед, головну атаку у бою робила кіннота. Кіннота у козаків була слабка, тому Хмельницькому доводилося послуговуватися татарською кіннотою, що виконувала головні кавалерійські атаки в битвах під Корсунем, Пилявцями, Зборовом, Берестечком та ін.
Доволі сильною у війську Богдана Хмельницького була артилерія. У руки Запорозького війська перейшла артилерія з численних замків на Чернігівщині, Київщині, Брацлавщині. Після взяття містечка Полонного повстанці захопили 60 гармат. Після битви під Пилявцями до військ Богдана перейшла вся артилерія польського війська. Під час облоги Збаража було помічено 30 гармат у козаків.
Головний арсенал артилерії Хмельницького у перші роки війни був у м. Переяславі. Сюди ж повернулися гармати і після битви під Зборовим. Керівництво над артилерією мав генеральний обозний. До його штабу належали гарматний хорунжий і гарматний писар. Генеральним обозним за гетьманства Богдана Хмельницького були Іван Чернота (1648–1649), Хведір Коробка (1650), гарматним хорунжим у 1655 р. був Васько Томиленко, гарматним писарем Петро Дорошенко. Їх відносили до Чигиринського полку. Після підписання Зборівського договору 1649 року формується Українська козацька держава – Гетьманщина. Офіційна назва – Військо Запорозьке. Гетьманщина мала самобутній адміністративно-територіальний устрій, який складався на основі традицій козацького самоврядування. Вся територія Гетьманської держави поділялася на полки і сотні. Полковників призначав сам гетьман, він же їх і усував з посади, якщо не виявляли потрібної енергії.
Далі Володимир Кривошея продемонстрував свої власні дослідження в архівах з вивчення козацької старшини – енциклопедію «Козацька старшина Гетьманщини», видану на замовлення Українського інституту національної пам’яті у 2010 році. Це біограми 14591 представників козацької старшини. Серед них – генеральні старшини, полковники, полкова старшина, повні і наказні сотники, військові канцеляристи, урядники Генеральної військової артилерії і полкової артилерії, Генерального військового суду і полкових судів, компанійська і неурядова старшину (значних військових, бунчукових і значкових товаришів), які складали козацьку еліту Гетьманщини.
З цікавою інформацією виступив завідуючий відділом інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, доктор історичних наук Юрій Мицик. Він продемонстрував два томи книги про джерела з історії національно-визвольної війни українського народу упродовж 1648–1651 років.
Цей збірник розкриває серію джерел, виявлених у архівах у Варшави і Кракова. Враховуючи, що джерела походять в основному з польського шляхетського табору, до них треба ставитися особливо критично. Насамперед там, де даються оцінки дій українських повстанців, розписуються подвиги карателів. Документи подані мовою оригіналу і в українському перекладі та з коментарями автора книги.
Увагу присутніх привернув виступ керуючого партнера юридичної компанії «PROXIMA», президента «Гетьманського фонду Петра Дорошенка» (м. Київ) Олексія Дорошенка.
Виступаючий повідомив, що вже рік у місті Києві існує фонд Петра Дорошенка, метою якого є активна участь у розбудові незалежної української держави, об’єднання нащадків української козацької старшини та рядового козацтва з прізвищем Дорошенко, вивчення архівної спадщини цього роду, його ролі в житті українського народу.
У роботі засідання «круглого столу» взяли участь представники сучасного козацтва – Верховний отаман України та Діаспори, Гетьман МГО «Козацтво Запорозьке», маршал Дмитро Сагайдак і Отаман Вільного козацтва Олександр Мазур. Від редакції.
Директор Музею гетьманства Галина Ярова під час засідання «круглого столу» була нагороджена Гетьманом козацтва Запорозького Дмитром Сагайдаком козацькими відзнаками: «Подяка» з медаллю «За благодійність» та жіночим орденом «Покрова» 4 ст.
Галина ЯРОВА, директор Музею гетьманства
