ЧЕРЕЗ ТВОРЧІСТЬ ДО НАЙВИЩИХ СТАНДАРТІВ

З початком ХХІ ст. перед людством особливо гостро постали питання стандартизації. Саме тому ми запросили до розмови заступника голови правління з інноваційного розвитку Благодійного фонду «ДРЕВЛЯНИ», голову ради експертів громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів України Марину КОЗЛОВСЬКУ з проханням ближче познайомити наших читачів з особливостями діяльності людини у цій сфері.

http://drevlyane.org.ua

– Пані Марино, щойно Ви виступили з черговою ініціативою, що відповідає духові й вимогам часу, є прагматичним втіленням у життя того, чого чекали люди. Які шляхи її реалізацію?

– Якщо сьогодні завітати на Майдан, там, біля Головпоштамту, можна побачити гасло «Люстрація!», написане кров’ю і серцями людей, які розуміють під цим словом принципове оновлення системи управління країною. Усі мріють про щастя, хочуть, щоб Україна розквітла, стала провідною ланкою у системі світового господарства.

Народ піднявся на Революцію гідності, у першу чергу, за європейські цінності, сподіваючись, що гідність прокинеться і у можновладців, які досі не замислювалися над тим, де беруться кошти, якою ціною вони здобуті. Вони відірвані від людей, які не можуть зібрати дітей до школи, придбати ліки для рідних, вижити в країні, а тому змушені шукати заробітків по світах, віддають останні копійки, сплачуючи податки.

Куди йдуть ці податки? Якраз люстрація має просвітити весь той морок, в якому ми прожили 23 роки. З одного боку, мали величезні сподівання, відновлені можливості вільно розмовляти і писати українською мовою, захищати її законодавчо, носити вишиванки і співати своїх пісень. З іншого, для багатьох це затьмарило головне – ми ще не усвідомили, що живемо у ХХІ столітті. Змінилися парадигми мислення більшості населення. Свідомі люди оголосили програми сталого розвитку суспільства, коли бізнес повинен бути повністю підпорядкований суспільству і контрольований ним.

– Що таке парадигми нового тисячоліття?

– Бізнес не повинен розвиватися лише за рахунок природи. Його діяльність має здійснюватися таким чином, щоб можна було простежити: скільки взяли від природних ресурсів, з якими енергетичними витратами і ризиками для людини опрацювали, що повернули назад природі.

Варто зазначити, що з 2009 року ми живемо за від’ємним часом: не відшкодовуємо землі те, що беремо від неї. Водночас в одвіті за свої дії перед наступними поколіннями. Маємо прогноз апокаліпсису через 20–25 років. Тож усі країни об’єдналися, щоб протистояти цьому явищу. Мусимо розуміти, що не живемо на якомусь окремому острівці, а є складовою єдиного організму планети. Це не якась несподівана новина. Про це застерігав ще на початку ХХ століття видатний вчений Володимир Вернадський, який сказав, що ми йдемо до глобального світу, а відтак – до глобальної відповідальності. Раніше про це говорив Микола Подолинський, а в 1973 році Микола Руденко наголосив, що Україна знаходиться у єдиному космічному кораблі планети. Отже, просто зобов’язані поєднати з душею і совістю знання, здобуті людством, при цьому не зруйнувати ні планету, ні життя, ні душі людей. Одне слово, ми приречені сполучити величезний науково-технічний прогрес з гідним розвитком людства.

А тепер переходимо до дуже цікавого моменту. Лише на початку 2001 року ООН прийняла конвенцію, згідно з якою концепція сталого розвитку, людство мають сформувати критерії щастя.

Уявляєте, скільки віків говорили вчені, філософи, політики, магнати про такі матерії, як придбати, зростити, здійснити. Зрештою, про критерії щастя заговорили тільки тоді, коли дійшли до спаду економіки, коли людства торкнулася криза, коли порахували, наприклад, що якщо жити усім за споживацькими критеріями Німеччини, потрібно мати 2 планети Земля, США – 5 планет. А от якщо жити за розумними критеріями відновлюваної екології, виробленими видатним нашим ученим Миколою Руденком (цю працю вважаю найголовнішою книгою, в якій йдеться про енергію прогресу; вона мала б стати новою Біблією, новим «Кобзарем»), то, за підрахунками вчених, Україна може прогодувати 25 таких країн, як сама, а вся планета здатна забезпечити повноцінне життя для 50 мільярдів осіб. Натомість, нам заявляють, що для планети Земля 12 мільярдів осіб – непосильна ноша. Це – неправда! Просто усім треба перейти від споживацької моделі до моделі сталого розвитку.

– І як цього досягти?

Над цим ми уже працюємо. Маємо дві протилежності: я і світ. Діалектика Платона, коли світ крутиться навколо мене, і діалектика Арістотеля, коли весь світ універсум, а людина – маленька мускула в ньому. Зараз отримали чудову можливість успішно поєднати обидва ці ракурси. Маю на увазі рух орхуських центрів у всьому світі, започаткований європейцями на початку 1990 років. В Україні він тривалий час перебував у сплячому стані, хоча на ці цілі виділялися певні кошти з метою проведення реформ.

Кожна країна має свої специфічні духовні, географічні, історичні, ментальні особливості. Величезна перевага європейських стандартів дев’яностих років минулого століття практично не донесена нашому народу. Отже, українці не вимагають уніфікації якоїсь технологічної чи управлінської діяльності. Навпаки, нам треба розібратися в тому, що безпосередньо робимо, просто його осмислити, впорядкувати, ввести звичайну людську логіку в будь-яку діяльність людини і поставити абсолютно всі бізнес-процеси (це практично нова парадигма міжнародної системи стандартизації з 90-х років). Тобто, система якості – це не та система якості продукції, про яку ми говорили в радянські часи, це система якості управління, коли кожна людина знає своє місце і вона ним задоволена; коли навколо неї нічого не рухається в режимі стресу, а все працює, як годинник: надійно злагоджено, в інтересах людей.

Наша перевага в тому, що не потрібно повторювати помилок інших, а брати з їхньої діяльності раціональне зерно, передовий досвід, усе позитивне, що забезпечує успіх.

Необхідно робити ставку на поєднані механізми електронних урядів світу. Якщо хочемо соціальної справедливості, повинні взяти на облік і контроль кожну річ, що є надбанням країни: надра, ресурси, люди. Аби зрозуміти, які в нас кадри, скажімо, потрібно проатестувати усіх чиновників, щоб знати наскільки вони здатні користуватися і керувати тими соціальними ліфтами, які запроваджуватимемо в себе, стаючи ланкою євроінтеграції.

Фактично маємо близько 300 статей в Угоді про євроінтеграцію. Логічно було б мати щонайменше 300 депутатів, кожен з яких повинен виробити своє бачення вироблення програми з реалізації конкретної статті угоди. Інакше для чого ми їх обираємо?

Ще на початку 2000-х років на базі Дніпропетровського інституту тваринництва ми створили ініціативну групу з євроінтеграції, базуючись на свідомій гармонізації європейських умов з нашими реаліями. Для реалізації задуманого потрібні люди, здатні чесно і порядно здійснити облік, наприклад, приєднати електронну систему до конкретних корисних копалин і всіх систем. Але найперше треба приєднатися до європейської системи обліку ресурсів і моделювання екологічних ризиків.

– Якою має бути команда з інспектування?

– Гадаю, для цього достатньо щонайменше 300 кваліфікованих працівників. Нині переживаємо величезний перехід від лабораторних до геоінформаційних систем нагляду, що дозволяє відстежувати процеси в глибині надр землі і верхніх шарах повітря. Цю роботу можна здійснити буквально за кілька місяців.

Ми сформували національний план дій на виконання Закону України «Про екологічну стратегії до 2020 року», згідно з яким ще у 2013 році мали виконати облік викидів у всіх підприємствах аграрної й промислової діяльності, а також усіх видів діяльності людини. Усе це повинно було бути накладено на сучасні геоінформаційні карти й уточнено.

Наша ініціативна група, заснована у вересні 2012 року, на базі БФ «Древляни» та за підтримки низки громадських та наукових організацій, з метою створення Ради експертів при Громадській раді Міністерства екології та природних ресурсів України. Ми обєднали людей, які мають європейську освіту і досвід діяльності за європейськими мірками, добре обізнані з українськими реаліями, знають чесних і порядних фахівців у кожній галузі, яких можна залучити до роботи. Крім того, обмінялися меморандумом з майже 30 громадськими організаціями про запровадження екологічної стратегії до 2020 року і про спільну діяльність у напрямі євроінтеграції. Серцем цієї програми були декілька структур, зокрема, державне підприємство екобезпеки, нормування та інновації, яке ми створили у вересні–грудні 2012 року при Мінекології. На жаль, нас досі ніхто не підтримав у діяльності з метою приведення до європейських стандартів систему обліку всіх наших ресурсів.

Тому саме з цього повинна розпочатися діяльність уряду народної довіри – узяти під контроль наявні ресурси. Бо ніякі високі гасла про свободу, честь і національну гідність не допоможуть, якщо ці чесноти не спираються на реальний, безпосередній і відкритий контроль за наявністю й використанням ресурсів.

Принагідно зауважу: на початку 2001 року було обліковано, що на кожного українця припадає на 2 мільйони гривень природних ресурсів. Виходить, кожен з нас – мільйонер. Маємо спитати у можновладців, як використовуються ці надбання. Бо ж за логікою повинні жити заможно, наші діти могли б навчатися, де забажають, працювати на сучасних підприємствах.

Державне підприємство картографії, наприклад, здатне поставити на ліцензованому міжнародному забезпеченні сучасні мапи, здійснити негайно прив’язку всіх підприємств до реальних структур. На жаль, у Держкомземі тримають у закритому режимі програму, що прив’язує промислові підприємства до реальних земель. Але чому це все здійснюється без паралельного екологічного супроводу, чому в країні розпаралелені ці важливі програми?

Ми неодноразово порушували питання щодо фахового перегляду сотень програм, що виконуються за державні кошти. Що це за програми, як вони реалізуються? А мали б працювати за європейськими стандартами та однаковими принципами обліку. Це дозволило б відстежити усі можливі види ризиків для людей.

– Чому тоді закордонні інвестори, які побачили таку мапу, не спішать до нас з інвестиціями?

– Ще минулого року ми мали намір завести в Україну інвестиції, адже є такі системи космічного спостереження, здатні відстежувати навіть склад диму цигарки. Поляки, наприклад, вже не зливають, скажімо, у каналізацію воду з перевищеним вмістом прального порошка (зараз там працюють системи очистки у кожному будинку). Тому не волають: дайте грошей на збереження екології.

Для контролю за діяльністю людини є чудовий міжнародний стандарт ІSО14001 – нова редакція, що має запроваджуватися з 2015 року, а нині предметно обговорюється в усьому світі. У 1994 році Україна вже проспала революцію системи екологічної відповідальності, яку взяли на себе бізнесмени багатьох країн. Принагідно, нас здивували так звані добровільні стандарти, які нікого і ні до чого не зобов’язують.

Саме тому в Україні майже немає організацій, що пройшли б стандарти ІSО14001 особливо – з оцінювання життєвих циклів продукції (LCA) та екомаркування продукції. Зараз на часі – новий виток революції, до якого ми просто зобов’язані долучитися, оскільки він передбачає ще й корпоративну соціальну відповідальність, тобто відносини до людини. Таким чином, відбувається надзвичайний революційний крок, коли до стандарту відстеження ІSО14001 особа, яка досліджує надра або займається підприємництвом, сама пише, який зиск вона робить світу і яку шкоду завдає природі; сама готує план, як запобігти цьому в майбутньому. Звісно, для цього мають бути запрошені і консультанти, і фахівці, і творча молодь. Щоб не шкодити оточуючому середовищу, треба впроваджувати нові підходи, технології.

– Що маєте на увазі насамперед?

– Є таке поняття, як інновація – екологічність, здатність дати людині роботу в нормальних умовах. Тобто, приязнь до природи і приязнь до людини, яка перестає бути експлуатованою особою, переходить у творчу діяльність – і це новий світовий тип екологічної, «зеленої» економіки – а не просто екологічного контролю, як це уявляють собі здебільшого наші урядовці.

Нам потрібно подолати ще одну проблему: прищеплення поваги до інтелектуальних надбань людей. Треба проаналізувати за ІSО14001 всі викиди в повітря, воду, впливи на ліси, оточуюче середовище, людину.

На сьогодні людство створило екологічну катастрофу на планеті. Папа Римський з цього приводу заявив, що нині релігії безсилі, якщо всі люди світу не отямляться і не почнуть морально діяти відкрито, екологічно, позитивно як для природи, так і людини. Цього досягти можна буде на базі орхуських центрів. Головне завдання – взяти під контроль використання надр, мати сучасні автоматизовані системи обліку викидів в атмосферу.

Зі старою свідомістю цього не зробимо. Прикро, але найбагатша на чорноземи країна спромоглася зорати нині лише 50 відсотків своєї родючої землі, оскільки ціна на пальне вища за вирощену продукцію. Ось тут ми починаємо вести мову про стандарти. Нещодавно я повернулася з конференції у Дніпропетровську. Її учасники, поважна професура буквально волають: ми – безсилі. А все тому, що у 2004 році не зробили конкретних кроків за законами про стандартизацію, акредитацію, технічне забезпечення до системи врегулювання ринку.

Чому мудра європейська наука? Вона сказала: чистий інтелект має контролювати господарську діяльність.

Мудрість українського народу завжди була дуже екологічна. Екологічність водночас не означає, що треба заправити в грунт те саме насіння, що його сіяли в давнину, скажімо, у Трипіллі чи в Єгипті. Вибачте, екологічно – означає сучасними знаннями знати і розуміти природу. Згадаймо: трипільці, єгиптяни володіли астрологічними знаннями, мали досконалі календарі. І сьогодні все це відкинути не можна. Людство повинно проаналізувати надбання кожної культури, зіставити і взяти на озброєння усе позитивне, цінне, передове, що має кожна культура, попри різні конфесійні, національні ознаки. Тобто, нам треба створити екологію свідомості.

Екологія – позитивний обмін між людиною і навколишнім світом. За Володимиром Вернадським, Земля буде зруйнована і відкинута на задвірки розвитку, якщо вона не перейде до двох ознак – екологічного поводження та припинення воєн. Людині треба дати роботу, можливість духовного втілення. Кожна особа прагне до чогось. Свого часу я звернулася до одному високопосадовця, щоб той дав програму регіонального розвитку Криму, Донбасу. Цього не зробили. Відтак, там підняли голову сепаратисти.

І навіть на сьогодні важко назвати область чи край України, якому влада дала план розвитку. Напрошується справедливе запитання: навіщо нам така система, що не дає на місця планів перевтілення?

Ще три роки тому європейці пропонували нам інвестиції в окремі регіони. Упродовж 2009–2011 років ми напрацювали низку проектів з розвитку тієї чи іншої області. Але як цю роботу можуть робити чиновники, якщо в них немає систем обліку викидів, впливу на людей.

– Які конкретні кроки потрібні у цьому напрямі?

– У вересні поточного року ми ініціювали на базі деяких громадських організацій (національний екологічний центр України, Українська духовна республіка, започаткована Олесем Бердником, що усвідомлює відповідальність землян перед Всесвітом, тощо) створення асоціації орхуських центрів України як основи люстраційного процесу. Ми не бачимо в люстрації чергове засудження, а розглядаємо її як пошук, що автоматично підтримує нові шляхи з морального й духовного очищення суспільства і відсуне старе, неживе, що має бути подолане й перевтілене.

Нам треба передати Орхуський центр при Міністерстві екології України, що функціонує як адміністративний придаток (це суперечить духу орхуської конвенції) відкрито і прозоро- громадськості. Це був би історичний вчинок для усієї України, перший справжній демократичний рух, що поширився у питанні євроінтеграції і супроводжувався би створенням орхуських центрів у країні. Ті центри, що існують при адміністраціях, також повинні бути негайно передані громадським об’єднанням. Саме вони мають стати центрами консолідації громадських сил для контролю за діяльністю уряду, висування нових перспективних і перевірених людей до влади, тому що кожен урядовець має пройти перевірку на чесність, сумління і порядність безпосередньо у громадській організації.

– Які завдання ставите перед собою, виходячи з сьогоднішніх реалій?

– Таких завдань три. По-перше, висунути кращих до уряду народної довіри, тобто тих, хто успішно зарекомендував себе в конкретних справах, серйозній відкритій діяльності. Далі, запропонувати новому парламенту підтримати цей уряд, зменшити навантаження на урядовців через сучасні прозорі системи обліку та ринкового управління (це будуть також головні кроки євроінтеграції). А ще запровадити такий же професійний відкритий громадський нагляд за діяльністю уряду.

В комплексі це і створює передумови формування «вільного» ринку – на це спрямований наш спільний проект «Громадянська платформа втілення прав людини», як основи сталого розвитку суспільства, започаткований влітку 2013 року з ГО «АДВОКАТСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ «КИЇВСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА ГРУПА» і підтриманий рухом «Медіа для майбутнього» представниками більше ніж 20-ти країн. Це синергетичний підхід – до якого необхідно переорієнтуватись нашому уряду, що досі мислить переважно галузевими категоріями, і потребує «еволюційного стрибка свідомості» щодо питання технічного регулювання – як наскрізного для всіх форм діяльності суспільства.

За сприяння вашого видання хочемо показати людям реальний канал, реальний коридор до реформ, адже розробили низку напрацювань, що їх подали до Кабінету Міністрів, маємо цікаві пропозиції, механізми втілення євроінтеграції на теренах України.

Так, для запровадження стандартів і директив потрібно виготовити сучасні словники, де кожен термін розкритий процедурно. А в рамках люстрації потрібно професійно розпочати огляд й оцінку усіх державних програм і проектів, на які витрачаються кошти.

Концентрована конвенція ЕСПОO– одна з головних поруч з Орхуською. Орхус дає нам огляд усіх видів діяльності людини у межах країни. ЕСПОO забезпечує контроль за такою ж діяльністю у міжнародному контексті. Оці два вектори (внутрішня діяльність і міжнародна) є нашим справжнім іміджем – як ми дихаємо, що даємо світові, випромінюємо, як впливаємо на глобальний світ і як діють на нас інші країни.

Спілкувався Ігор КРАВЧУК