Слово редактора: БЕЗЗАПЕРЕЧНІ ІСТИНИ


Ігор Кравчук
головный редактор журналу "Гетьман"

Ніхто не зможе заперечити, що розбудовувати державу, проводити реформи, загоювати рани, нанесені попереднім бездарним, а то і злочинним керівництвом держави, набагато краще в мирний час, а не тоді, коли триває війна. Отже, найперше завдання – це безпека країни. І саме тому, перед Україною стоїть ще одне завдання – вступити до НАТО.

Альтернативи немає. Якщо це питання буде вирішуватися на референдумі, то не сумніваюся, що народ прийме правильне рішення.

Росія окупувала і анексувала Крим, вторгнулася на українську суверенну територію, на порушення Будапештського меморандуму 1994 року, Гельсінського заключного акту, Хартії ООН, Основоположного акту НАТО-РФ, а також інших положень міжнародного права. Цим відкрила очі світу і пробудила спопеляючий вогонь в серцях українців.

Бліц-кригу не вийшло. Але сили нерівні. І тому вступ до організації колективної безпеки -необхідний. Звичайно, це не буде завтра, але потрібно зробити перший крок. Тим паче, план дій щодо вступу в НАТО на 95 відсотків співпадає з програмою реформ Угоди про асоціацію з ЄС.

Адже Росія: чи то царська, чи совєтська, чи неоімперська – була, є і буде аж до розпаду – ворогом України. А періодично народжувати тиранів: Лєніна, Сталіна, Путіна – властивість цього азійського племені нащадків Чінгізхана. А результат: голодомори, концтабори, а сьогодні – війна.

На демократизацію Росії – годі сподіватися. Це неможливо «по опрєділєнію». Але якщо і трапилося б таке чудо, то відомо, що демократ-великорос закінчується там, де починається українське питання.

Яскравий приклад – заява одного такого «демократа» – нібито антипода Путіна, який сказав на кшталт: якщо стану президентом Росії, то Крим Україні не поверну.

Повернемо самі. Хай в цьому не сумніваються.

А ще НАТО – це високі стандарти і технології, це можливість бути разом, але залишатися собою.