ВИСТУП Гетьмана козацтва Запорозького

ВИСТУП

Гетьмана козацтва Запорозького, маршала козацтва Дмитра Сагайдака на Х (надзвичайній) Раді отаманів України

Шановні братове козаки!

Дуже добре те, що моє питання стоїть у порядку денного останнім, а тому в своїй доповіді я можу внести ділові пропозиції до нашого Звернення до влади України. Єдине можу зазначити що наші пропозиції не всім народним депутатам України (далі Парламент) можуть сподобатися, як не сподобалися «прихватизаторам» на початку 1993 року. Тоді ініціатива Головного отамана Українського Козацтва Євгена Петренка – взяти під козацький контроль питання приватизації в Державі – не знайшла підтримки і схвалення у керівництва країни, котре не забажало надати таких повноважень козакам.

В цей час більшість отаманів, особливо з числа «младоотаманів», які помилково вважають, що при обрані на Колі (Раді) осередку в кращому випадку ватажком сотні козаків Держава повинна їх усім забезпечити. Дехто розраховує, що достатньо Президента України проголосити Гетьманом та вручити йому Козацьку булаву - і тоді все буде «в ажурі»! Однак у нього вже є Булава, Президентська, він і так має достатньо клопотів, тому потребує від козаків не тільки порад, а й ефективної допомоги в здійсненні державницьких засад.

Очолювана мною Міжнародна громадська організація «Козацтво Запорозьке» (далі МГО «Козацтво Запорозьке»), зважаючи на складну політичну й економічну ситуацію в Україні, затвердила «Звернення 26-ї Верховної козацької Ради Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке», в якому висловила свої пропозиції новообраному Парламенту щодо необхідних змін та доповнень до Конституції України з метою утворення двопалатного парламенту, обмеження кількісного складу депутатів, зняття депутатської недоторканності тощо. Принагідно зазначу, що це цілком співпадає і з позицією нинішнього Президента України.

Розгляд питання, щодо утворення двопалатного парламенту, зараз не новий, адже розглядалося воно ще у 2002 році! Тоді проводився Всеукраїнський референдум на якому громадяни України висловилися саме за таку модель Парламенту України. Але оскільки закон про Референдум на той час не передбачав набуття його рішення сили Закону, то результати плебісциту потрібно було ратифікувати Парламентом. Проте до того справа не дійшла! Це було пов’язано не стільки з складною ситуацією в Державі, а тому, що воно не відповідало меркантильним інтересам окремих особистостей.

Наше Звернення з пропозиціями про внесення змін до конституції України та деяких актів законодавства було опубліковано й адресувалося до козаків, Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

Ми отримали відповіді. Секретаріат Кабінету Міністрів України розписав Звернення до: Міноборони - скликання, Мін’юсту, Мінрегіону, Адміністрації Держприкордонслужби.

Водночас Комітет з питань правової політики Верховної Ради України на мою адресу прислав відповідь від 13 листопада 2014 року, згідно з якою за дорученням Голови Верховної Ради України його розглянули в межах повноважень, повідомивши, що пропозиції взято до уваги. При цьому зазначили, що право визначати та змінювати конституційний лад в Україні виключно за народом, а також зробили посилання на Основний Закон України, що встановив чіткий порядок змін до Конституції України.

Оскільки це був період, коли Верховна Рада України закрила сьому сесію, а новий парламент восьмого скликання розпочав свою роботу тільки 27 листопада і комітети були сформовані тільки на тижні, що минув, то наскільки ретельно Комітетом парламенту сьомого скликання було розглянуто Звернення судити не буду. Річ у тім, що згідно з Регламентом депутати Парламенту втрачають свої повноваження зі складання присяги депутатами нового скликання.

За такої ситуації вважаю письмову відповідь за підписом голови Комітету правової політики ВРУ вже минулого скликання пана Писаренка В.В. формальною відпискою. Так що з ініціативи Парламенту чекати його реорганізації марно. Тому що деякі новообрані парламентарі вже заявили, що не на часі нині ліквідовувати їхню недоторканність. Ось так! Тому залишається одна законодавча спроба – звертатися до Президента України, що ми і зробимо.

Рада отаманів України (далі РОУ) повинна продовжити роботу в цьому аспекті, щоб наші пропозиції дійшли до Парламенту нового скликання. І принаймні коли буде створена робоча група з підготовки змін до Конституції, то там мають бути і представники громадських організацій, якими ми є і вже на тому етапі відстоювати свою позицію.

Саме тому в проекті Звернення РОУ до Президента України пропонується взяти за основу Звернення МГО «Козацтво Запорозьке», затверджене 26-ю Верховною козацькою Радою МГО «Козацтво Запорозьке» та розіслане всім гілкам Влади. Козаки зможуть ознайомитися з ним у журналі «Гетьман» (№5 (58), 2014 рік). Всі учасники засідання отримали примірник цього видання, а також проект Звернення РОУ на двох аркушах.

Щодо обговорення проекту Закону «Про козацтво України», то у виступах сотників і козаків Майдану прозвучала підтримка позиції козаків МГО «Козацтво Запорозьке», зазначеної у їхньому Звернені:

«Тим козацьким формаціям, які зараз активно співпрацюють з владними структурами Держави, на даному етапі стосунків достатньо нинішньої законодавчої бази. Тому окремий козацький закон для таких отаманів непотрібний.

Немає сумнівів, що кожен козак, який проходить службу у складі військових підрозділів, нарівні з солдатом Збройних Сил України має отримати соціальний захист держави, військовий вишкіл, одяг, зброю, амуніцію, харчування та інше необхідне забезпечення. Держава може, при потребі, законодавчо затвердити службу козаків в складі силових структур як допоміжних підрозділів».

Ще одна вимога нового Закону «Про громадські організації» щодо легалізації відокремлених підрозділів, зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних організацій дозволяє легалізувати їх без права юридичного статусу методом повідомлення. Що це? Мабуть, принцип: «розділяй та володарюй»? Законодавче дроблення впливових організацій!

Наостанок хочу, по-перше, відповісти тим, хто спізнився на початок засідання Ради РОУ, та тим отаманам, які прийшли сюди в цивільному одязі, а не в козацькому однострої? Ідея утворення РОУ як об’єднання рівноправних козацьких отаманів, де кожний є для мене брат і товариш - належить мені! Відповідно до цього РОУ колегіально керує Мала Рада, до складу якої входять дванадцять отаманів, які почергово через рік керують засіданнями РОУ, а не «гетьман» з правами царя Івана Грозного.

По-друге, дехто вигукнув: «А чому Президія не вибиралася?». Тому що, коли до мене рік тому прийшов з повинною молодий отаман, якому я доручив, за його наполяганням, виконати організаційні заходи щодо РОУ. Разом з Олександром Панченком він проігнорував мої настанови. Що з цього вийшло – ви всі знаєте. А тому отаману я сказав, що він зробив фальстарт. Отож потрібно знову повернутися «на старт». На той час було проведено сім безрезультатних «рад» РОУ. Сьогодні проводиться Х (надзвичайна) Рада РОУ. Їїї організував комітет тих отаманів, які по праву зараз знаходяться в Президії. Вам ніхто не заважав за більше як вісім місяців провести легітимне засідання РОУ.

По-третє, я дякую Оргкомітету разом з Президією за довіру в обранні мене головою люстраційного комітету РОУ. Але це не козацька назва. На мій погляд, це повинна бути Звичаєва Управа РОУ. Гадаю, до її складу повинні увійти представники від 12 організацій - членів Малої Ради отаманів РОУ. Також, у першу чергу, Звичаєва Управа РОУ повинна звернутися до Міністерства юстиції України з пропозицією ліквідувати реєстрації тих козацьких організацій України, представники яких вдаються до антигромадських проявів на театрі бойових дій. Пропоную учасникам засідання затвердити в цілому Звернення Х Ради отаманів України до Президента України.

Слава Україні!

Слава козакам України! Героям слава!