За три місяці до Мундіялю
Враження, якими я поділився вище від перебування в Латинській Америці, були б неповними, якби не торкнувся ще одного боку життя людей цього континенту. Мова, звісно, піде про футбол. Якщо в усьому світі це – король спорту, то в Аргентині і Бразилії – своєрідна релігія. Вмикав телевізор в одній країні, іншій – на 3–4 каналах неодмінно транслювалися футбольні поєдинки.
Юрій Данилишин розповідав, що після чергових матчів наступного дня в офісі не було ніякої роботи. Співробітники упродовж дня обговорювали перипетії поєдинку, аналізували окремі ситуації, прогнозували шанси команд у наступних двобоях тощо.
Українці з діаспори дуже жалкували, що збірна України не пробилася до фінального турніру. Якби наші футболісти вибороли путівку до Бразилії, шалена підтримка уболівальників їм була б забезпечена.
Там же, у Куритибі, я зустрівся з молодою сім’єю з Португалії, яка за три місяці до початку турніру, прибула в Бразилію, щоб побачити на власні очі вирішальні поєдинки, вдихнути атмосферу цього незабутнього явища – світового футбольного форуму.
«Серцем бразильського футболу» є Ріо-де-Жанейро, точніше знамениті пляж Копакабана та стадіон «Маракана». Заради того, щоб побачити ці перлини міста, я спеціально злітав із братом до Ріо. В аеропорту приємно було побачити на одному з майданчиків нашого потужного вантажного трудівника «Руслана».
Морський пляж Копакабана завдовжки 4 кілометри – найвідоміший у світі. Місто буквально вросло в нього. Саме тут відбувається щорічний карнавал.
Справжнього розквіту Копакабана досяг у 1950–1960-х роках, коли здобув собі славу богемного світу і став домівкою для кількох десятків, якщо не сотень, бразильських письменників, художників, артистів (переважно європейського походження). Пізніше у цей престижний район переселилися політики, бізнесмени і просто заможні люди.
Копакабана – це і найбільший концертний майданчик у Ріо-де-Жанейро, де не раз виступали Елтон Джон, Ленні Кравітц, Мік Джаггер. У грудні 1994 року прямо на пляжі було влаштовано грандіозне шоу Рода Стюарда. Послухати співака зібралося більше 4 мільйонів осіб. Ця подія увійшла навіть до Книги рекордів Гіннеса.
І, нарешті, Копакабана – велика футбольна кузня. Саме тут щодня з ранку до вечора тисячі босоногих дітлахів ганяють м’яча, шліфуючи свою майстерність і спритність, виростають у великих майстрів. З цією метою тут обладнано багато спортивних майданчиків.
Відчував якесь особливе хвилювання, коли підходив до стадіону «Маракана», адже це арена-легенда, головний храм другої релігії, що має форму овалу. На думку бразильців, це найвеличніший і найпрекрасніший футбольний стадіон у всій Південній Америці.
Офіційна назва «Маракани» – «Маріо Філью», на честь знаменитого спортивного журналіста, який помер у 1966 році. Він був засновником провідного спортивного журналу країни, другом багатьох гравців, автором безлічі книг про футбол, одним з учасників споруди найбільшого стадіону Бразилії.
Фактично, точна максимальна місткість стадіону невідома. Тут стверджують, що вона може бути більше, ніж 200 тисяч. Книга рекордів Гінесса вказує на 180 тисяч уболівальників, інші джерела – 155 тисяч.
Перший камінь споруди заклали 2 серпня 1948 – це і є офіційна дата її народження. 16 червня 1950 тут відбувся перший поєдинок між молодіжними збірними Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро. Гості здобули перемогу з рахунком 3:1. Перший гол в історії «Маракани» забив тоді ще юний Діді.
Повністю побудувати стадіон вдалося лише до 1965 року. Варто відзначити, що до цього арена, де ще велися роботи, «поставила» кілька світових рекордів з відвідуваності. Практично 178 тисяч осіб побувало на «Маракані» під час матчу між командами «Фламенго» і «Флумененсе».
Щоб зрозуміти, наскільки глибоко цей стадіон втілює бразильський футбол, потрібно назвати тих, хто грав тут і став легендою. Почати можна з того ж Діді – кращого голеадора «Маракани», який забив 244 м’ячі в офіційних матчах за «Фламенго» (другий голеадор після Зіко) і, звичайно ж, Пеле (справжнє ім’я – Едісон Арантіс ду Насіменту), якого назвали Королем. Виступаючи за клуб «Сантос», він забив найкрасивіший гол в історії «Маракани», обігравши шістьох захисників «Флуміненсе» і воротаря. Тут же забив тисячний гол у своїй кар’єрі. На смарагдовому килимі арени виступали також інші знамениті віртуози м’яча – Гарінча, Сантос, Жільмар, Зіко…
«Маракана» – офіційно є історичним пам’ятником, починаючи з 1998 року, тому не може бути серйозно видозмінений. Всі проекти відновлення та модернізації пов’язані з підвищенням безпеки і комфорту глядачів.
Після років планування і дев’яти місяців реконструкції в 2005–2006 роках стадіон був знову відкритий у 2007, але місткість зменшили до 88992 глядачів. Через вимог ФІФА про наявність тільки пронумерованих сидячих місць тут ліквідовано сектор «жерал» – стоячі місця за воротами і лавки, де сиділи найбідніші вболівальники. Квиток на «жерал» коштував всього один долар – чисто символічна ціна, що дозволяв майже кожному побувати на матчі своєї улюбленої команди. Нещодавно завершилася ще одна реконструкція легендарної «Маракани», адже в червні поточного року тут відбулися офіційні матчі фінального турніру чемпіонату світу. Відтак, кількість глядачів на арені зменшилася до 82 тисяч. Уболівальників тепер захищатиме від негоди дах. Така реконструкція не припала до душі мешканцям багатомільйонного Ріо. Проте вимоги ФІФА необхідно виконувати.
Тож на час мого перебування в Ріо-де-Жанейро (наприкінці березня) будівельники здійснювали останні приготування, впорядковуючи під’їзні шляхи. Сам же стадіон готовий до змагань, на ньому відбуваються футбольні поєдинки. До речі, того дня місцевий «Фламенго» переграв свого суперника з рахунком 3:1.
* * *
У плині постійних поїздок, цікавих зустрічей якось непомітно збігло два тижні – настав час повертатися додому. Увечері, 30 березня, в Сан-Пауло ми сіли в Boing, який, відірвавшись від бетонки, почав стрімко набирати висоту. Я дивився в ілюмінатор і бачив, як все більше віддаляється від нас материк, де залишилися нові знайомі, сотні тисяч співгромадян-українців, доля яких занесла у цей далекий край, що став їм другою батьківщиною.
Між тим під крилом літака вже простяглися простори Атлантичного океану. Лайнер тримав курс на Європу…
Микола СЕРГІЙЧУК
