Беззаперечні істини

Беззаперечні істини

Триєдина концепція журналу: минуле, сучасне і майбутнє - особливо актуальна у наш складний час.

Минуле – це не тільки уроки історії, а, насамперед, збереження традицій, мови, звичаїв, духовних цінностей наших предків, тобто, культури в широкому розумінні цього слова, як рельєфно це простежується в матеріалі про родину Валерія Чорного «Повертаючись до свого порогу». Всі справи вони вирішують спільно, враховуючи інтереси кожного з родини, не забуваючи про субординацію. Так має бути і в державі.

Російська імперія зазнавши невдач в прямому протистоянні з нашими військами, все більше покладається на організацію провокацій всередині України. Знаходять запроданців, які, користуючись об’єктивно непростою економічною ситуацією, ллють «крокодилячі сльози» і під виглядом турботи про народ, закликають виходити на вулиці і організовувати нові майдани. Це буде на руку тільки Москві. Ніхто, звичайно, не говорить про те, що війна є індульгенцією керівникам різних рівнів, від бездіяльності. Навпаки, - інтенсивність реформ має бути ще більшою, а їхня якість - ще вищою.

Отже, сучасність – це єдино реальна категорія. Адже ми живемо не в минулому і не в майбутньому, а сьогодні і вже. Сьогоднішній день завтра буде минулим, але від нього залежить день наступний. Не гаяти жодної хвилини: працювати, працювати, працювати і жити. Ця філософія є визначальною для героїв новел Тетяни Пишнюк, Олени Степової, статей Ганни Черкаської, для наших сучасників: Івана Рішняка, який врятував шедевр мистецтва – перший в історії пам’ятник Тараса Шевченка роботи Кавалерідзе, Анатолія Матвієнка, з під пера якого виходять актуальні і вогненні вірші любові до України і ненависті до ворогів, Левка Лук’яненка, - живу легенду, будівельника Юрія Дученка.

Тоді і третя категорія, з якої я розпочав своє слово – майбутнє, буде кращим.

Про все це у цьому номері журналу «Гетьман».

Як завжди з нетерпінням чекатиму Ваших, шановні читачі, відгуків.